Справа №717/822/22
26 серпня 2022 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.
за участі секретаря: Тихоненко І.В.
розглянув в залі суду смт. Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р IBAN: НОМЕР_1 в АТ „Укрексімбанк”, м. Київ, код ЄДРПОУ: 21647131) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 33290 гривень 33 копійки, витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі 2481 гривня покласти на відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 відзив та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не подав. ОСОБА_1 подав до суду заяву у якій погоджується сплатити кошти та просить розстрочити виконання рішення суду до грудня 2023 року.
Суд розцінює заяву ОСОБА_1 як заяву про визнання позову.
Відповідно до ч.3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено, що 23 червня 2020 року, біля 08 години 20 хвилин, в м. Чернівці на перехресті вулиць Комарова та Небесної сотні, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем „ВАЗ 2104” номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Комарова, в порушення пункту 8.7.3 „ґ” Правил дорожнього руху України, продовжив рух незважаючи на жовтий сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем „MAZDA CX-5” номерний знак НОМЕР_3 , який рухався по вулиці Небесної сотні, яким керувала ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
На момент вчинення порушення правил дорожнього руху, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_3 повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду і звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про отримання відшкодування.
Згідно до постанови судді Кельменецького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було виплачено ОСОБА_4 31940 гривень 33 копійки за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди з фонду захисту потерпілих. За дослідження пошкодженого автомобіля „MAZDA CX-5” номерний знак НОМЕР_3 та складання звіту про дослідження автомобіля Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило ОСОБА_5 1350 гривень. Вказані обставини стверджуються копією наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України №3.1/815 від 09.09.2020 року, копією довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №1 від 06.09.2020 року, копією платіжного доручення №1861611 від 10 вересня 2020 року.
Таким чином між Моторним (транспортним) страховим бюро України та ОСОБА_1 склалися правовідносини з приводу зворотної вимоги (регресу) виплаченого відшкодування.
Підстави та умови відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.22 та Главою 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Предметом цього позову є вимога про відшкодування шкоди в порядку регресу. Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами ЦК, закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
В силу положень ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч.2 ст.1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1.6 ст.1 закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до чч.1, 4 ст.21 закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою М(Т)СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Проте, як установлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача станом на момент вчинення ДТП застрахована не була.
У позасудовому порядку питання про відшкодування шкоди в порядку регресу між сторонами вирішено не було, у зв'язку з чим наявне оспорене право позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем у порядку та в межах визначених законом було здійснено виплату, спрямовану на відшкодування майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_1 потерпілому, а також те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1240 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. При цьому суд враховує, що згідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно до ч.4 статті 7 Закону України „Про судовий збір” у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті. Таким чином позивач, має право на повернення з державного бюджету інших 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.
Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Відтак, підставою для відстрочення виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин. Відповідно до Указу Президента України №64 від 24 лютого 2022 року на території України встановлено воєнний стан. ОСОБА_1 є пенсіонером та особою похилого віку.
Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує у тому числі стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно із роз'ясненнями у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Враховуючи наведене, фінансовий стан відповідача по справі, введені на території України карантин та військовий стан, суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Суд вважає, що виконання рішення суду слід розстрочити на 12 місяців.
Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ст.ст. 1166, 1188, 1191 керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке розташоване в м. Київ, Русанівський бульвар будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131, до ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , про відшкодування шкоди в порядку регресу - - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, 33290 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто) гривень 33 (тридцять три) в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу та 1240 (одну тисячу двісті сорок) гривень 50 (п'ятдесят) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
Повернути Моторному (транспортному) страховому бюро України з державного бюджету 1240 (одну тисячу двісті сорок) гривень 50 (п'ятдесят копійок) як 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Розстрочити виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу на дванадцять місяців, а саме до 26 серпня 2023 року з щомісячними платежами по 2877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2022 року.
Суддя: