Справа № 147/303/20
Провадження № 1-кп/147/7/22
іменем України
02 вересня 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12017020010003751 від 02 серпня 2017 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не судимого,
за ч.1 ст. 122 КК України,
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 02 серпня 2017 року близько 11.00 год., перебуваючи у неприязних відносинах зі своїм тестем ОСОБА_6 , під час виниклого конфлікту, на подвір'ї будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом направленим на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_6 удар кулаком правої руки в обличчя, після чого ОСОБА_4 взяв рукою за обличчя ОСОБА_6 . Продовжуючи свої злочинні дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 умисно наніс кілька ударів правою ногою в нижню частину тулуба ОСОБА_6 в результаті чого останній впав на землю. В подальшому ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_6 , який лежав на землі, чисельні удари обома ногами в різні частини тулуба, зокрема в область грудей, спини, плечей та живота. Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 404/519/604 від 30.03.2018 Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, у вигляді закритих переломів 7-8-9-10-го ребер справа, садно в ділянці лоба справа, забій (набряк) м'яких тканин обличчя зліва, садна - в ділянках правого плечового суглобу, на передній поверхні грудної клітки; синці - в ділянках лівого плеча, на задній поверхні грудної клітки, на правому передпліччі, животі справа; подряпини в лівій поперековій ділянці. Закриті переломи 7-8-9-10-го ребер справа відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, але за своїм характером спричинюють тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я; садно в ділянці лоба справа, забій (набряк) м'яких тканин обличчя зліва, садна - в ділянках правого плечового суглобу, на передній поверхні грудної клітки; синці - в ділянках лівого плеча, на задній поверхні грудної клітки, на правому передпліччі, животі справа; подряпини в лівій поперековій ділянці відносяться до легких тілесних ушкоджень.
29 серпня 2022 року обвинувачений ОСОБА_4 через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження №12017020010003751, зареєстроване в ЄРДР 02.08.2017, закрити. В обгрунтування клопотання зазначає, що з дня вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, а саме 02 серпня 2017 року минуло більше п'яти років. Згідно з матеріалами кримінального провадження відсутні відомості про вчинення ним іншого кримінального правопорушення, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за даний злочин не зупинялися та не переривалися. Крім цього зазначає, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за зазначених підстав, а саме що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не носить реабілітуючого характеру і він не заперечує щодо застосування до нього вказаної норми кримінального закону та закриття кримінального провадження з цих підстав.
29 серпня 2022 року представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 через канцелярію суду подав заперечення на клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, в якому просить відмовити стороні захисту у звільненні від кримінальної відповідальності та закритті кримінального провадження в порядку передбаченому ч.1 ст. 49 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України через ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В клопотанні зазначає, що ОСОБА_4 , у спосіб передбачений КПК України, прокурором було висунуто обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та скеровано обвинувалний акт до суду. ОСОБА_4 усвідомлював та був поінформований про те, що перебуває в статусі обвинуваченого. Обвинуваченому ОСОБА_4 , як органом досудового слідства так і судом роз'яснювались права та обов'язки обвинуваченого у кримінальному провадженні, зокрема обов'язок за викликом з'являтись до суду. Підсудність кримінального провадження було визначено за Бершадським районним судом. 25.05.2020 на адресу Бершадського районного суду від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через страх бути зараженим коронавірусом. 01.09.2020 на адресу Бершадського районного суду від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через страх бути зараженим коронавірусом. 16.10.2020 від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість у іншому судовому процесі в Тульчинському районному суді. Також 16.10.2020 від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи через страх бути зараженим коронавірусом. 19.10.2020, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в Бершадському районному суді, обвинувачений ОСОБА_4 у справі за його обвинуваченням до суду не з'явився без поважних причин у зв'язку із цим до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано привід через органи Національної поліції. В подальшому Вінницьким апеляційним судом було визначено підсудність у кримінальному провадженні за Тростянецьким районним судом. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання 11.01.2021 на адресу Тростянецького районного суду про відкладення розгляду справи через зайнятість у судовому процесі в Тульчинському районному суді у цивільній справі. Від обвинуваченого ОСОБА_4 на адресу Тростянецького районного суду 11.01.2021 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність його захисника. 11.01.2021 в Тростянецький районний суд обвинувачений ОСОБА_4 в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, без поважних причин не з'явився та до нього ухвалою суду від 11.01.2021 року було застосовано привід. 18.02.2021 обвинувачений ОСОБА_4 знову подав клопотання про відкладення судового засідання, що було призначено на 19.02.2021 через начебто захворювання, проте медичних документів на адресу суду не надав. 19.02.2021 Тростянецьким районним судом до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано привід через неявку в судове засідання без поважних причин. 08.09.2021 від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи через перебування у відпустці. 18.11.2021 від адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через прийняття участі в Томашпільському районному суді у цивільній справі. 16.03.2022 від адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через оголошення в Україні воєнного стану. 06.04.2022 від адвоката ОСОБА_5 знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через воєнний стан. 06.04.2022 ухвалою Тростянецького районного суду до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано привід через неявку в судові засідання без поважних причин. 18.04.2022 від адвоката ОСОБА_5 знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через війну. Попередньо із адвокатом ОСОБА_5 та іншими учасниками судового процесу суддею було узгоджено наступну дату судових засідань у справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено розгляд справи на 04.07.2022 та 06.07.2022. 30.06.2022 усвідомлюючи, що завершуються строки, в межах яких можливо притягнути до кримінальної відповідальності підзахисного адвоката ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , попередньо погодившись із датами розгляду справи, що призначались Тростянецьким районним судом на 04 та 06 липня 2022 року, адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи через його відпустку у період 04.07.2022 року по 05.08.2022 року, тобто по день коли закінчуються строки визначені статтями 12 та 49 КК України, в межах яких можливо його підзахисного притягнути до кримінальне відповідальності. Тростянецьким районним судом було забезпечено захистом обвинуваченого ОСОБА_4 через необхідність у правничій допомозі шляхом повідомлення центру безоплатної правничої допомоги. В судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_4 29.07.2022 року щоб затягнути судовий розгляд справи та досягти мети звільнення від кримінальної відповідальності заявляв необгрунтовані клопотання про відмову від захисників до завершення часу роботи суду та судове засідання було відкладено на 04.08.2022. 03.08.2022 обвинуваченим ОСОБА_4 через канцелярію Тростянецького районного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, що призначено на 04.08.2022 року через те, що його захисник ОСОБА_5 перебуває у відпустці, а захисник ОСОБА_8 , якого було призначено у цьому кримінальному провадженні відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 у кримінальному провадженні для здійснення захисту за призначенням від 08.07.2022 № 002-0001583, в судове засідання безпричинно не з'явився. Аналізуючи матеріали кримінального провадження з початку направления обвинувального акту прокурором до суду, - з 2020 року та до дня звернення з клопотанням, стороною захисту не вживались будь-які дії направлені на захист від висунутого обвинувачення, зокрема не заявлялось клопотань про призначення експертиз, вчинення будь -яких інших дій спрямованих на виправдання обвинувачення, крім як клопотань про відкладення розгляду справи із причин, що не були поважними. Таким чином, потерпіла сторона вважає всі перераховані заяви про відкладення та неодноразові судові приводи обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення по відношенню до потерпілого ОСОБА_6 , що кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України. Отже за роз'ясненнями, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.04.2021 року у справі № 328/1109/19, обвинувачений ОСОБА_4 не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст. 49 КК України, оскільки щодо особи, яка ухилялась від кримінальної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 49 КК України, застосовується п'ятнадцятирічний строк давності в межах якого особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності .
Також під час розгляду справи представником потерпілого та потерпілим заявлено клопотання про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу в сумі 80000 грн. і на підтвердження вказаних обставин надано договір про надання правової допомоги від 29.09.2020 укладений між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 , акт прийому-передачі виконаних робіт від 04 серпня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 04.08.2022.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подане клопотання підтримав в повному обсязі та просить його задоволити, зазначає, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечує щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав. Витрати на правову допомогу просить зменшити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав подане обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з мотивів викладених в клопотанні. Щодо суми відшкодування витрат на правову допомогу зазначає, що витрати є завищеними не відповідають критерію розумності, з рахуванням позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07.07.2021, просить зменшити до 15000 грн., а також при цьому врахувати, що в ОСОБА_4 на утримані є дружина та двоє дітей.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене обвинуваченим клопотання, вважає, що таке підлягає до задоволення.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. При цьому навели доводи викладені в письмовому запереченні, яке було подано через канцелярію суду. Також зауважили, що обвинувачений ОСОБА_4 більше 20 разів не з'являвся в судові засідання у зв'язку з чим до нього застосовувалися приводи та накладалося грошове стягнення. Тому просять відмовити стороні захисту у звільненні від кримінальної відповідальності та закритті кримінального провадження в порядку передбаченому ч.1 ст. 49 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України через ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. При цьому просять стягнути з обвинуваченого витрати на правову допомогу понесену потерпілим ОСОБА_6 в сумі 80000 грн.
Заслухавши сторони кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК України не може бути застосовано у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за неналежною обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
За кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, передбачена відповідальність у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Кримінальне правопорушення, яке поставлено у вину ОСОБА_4 вчинено 02 серпня 2017 року, є нетяжким злочином, та з дня його вчинення минуло більше п'яти років, обвинувачений не ухилялася від слідства та суду і не вчинив нового злочину.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 сам звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, яке в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, ствердив, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечив щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав.
Доводи потерпілого ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ухилявся від кримінальної відповідальності у зв'язку з чим слід застосовувати п'ятнадцятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності суд до уваги не бере.
При цьому варто зазначити, що відкладення розгляду справи за клопотаннями захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 не свідчить про ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 таких заходів забезпечення кримінального провадження як привід в судові засідання та накладення грошового стягнення мало не систематичний характер.
Слід звернути увагу й на те, що під час розгляду справи у зв'язку із застосованими до обвинуваченого заходами забезпечення кримінального провадження перебіг давності не зупинявся.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч.1, ч.4-ч.7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989, зазначено, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження й таке задоволено, цивільний позов з врахуванням вимог ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду. Окрім того, в порядку ч.7 ст. 128 КПК України, необхідно роз'яснити потерпілому ОСОБА_6 , що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17) кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду. Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст. 368, ч.4 ст. 374 КПК України). Оскільки ст. 126 КПК України визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодовуватись мають лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи між потерпілим ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 29.09.2020 було укладено договір про надання останнім правничої допомоги.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 04 серпня 2022 року, який складено на підтвердження обсягу виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №б/н від 29.09.2020 укладеного між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Адвокатом виконано роботи з приводу консультування 30 годин, вартість становить 10000 грн.; на складення процесуальних документів у кримінальному провадженні витрачено часу 40 годин, вартість становить 30000 грн.; участь в судових процесах визначено фіксованою сумою 40000 грн.; загальна вартість виконаних робіт адвокатом становить 80000 грн.
Також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 04.08.2022 про прийняття ОСОБА_7 від ОСОБА_6 на підставі договору про надання правничої допомоги 80000 грн.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 відповідно до ордеру серії ВН 3164015 виданого на підставі договору №б/н від 29.09.2020 /т.1 а.с.129/ здійснював представництво потерпілого ОСОБА_6 в судових засіданнях Бершадського районного суду Вінницької області 24.11.2020 /т.1 а.с.130/; відповідно до ордеру серії ВН 165200 - в судових засіданнях Тростянецького районного суду Вінницької області: 19.02.2021 /т.1 а.с.174-175/, 05.03.2021 /т.1 а.с.198-199/, 14.04.2021 /т.1 а.с.213-214/, 02.07.2021 /т.1 а.с.243/, 16.07.2021 /т.2 а.с.2-4/, 19.04.2022 /т.3 а.с.166/, 10.05.2022 /т.3 а.с.239-245/, 23.05.2022 /т.4 а.с.5/, 06.06.2022 /т.4 а.с.62-66/, 15.06.2022 /т.4 а.с.69-71/; 04.07.2022 /т.4 а.с.79/, 08.07.2022 /т.4 а.с.81/, 21.07.2022 /т.4 а.с.99-102/, 29.07.2022 /т.4 а.с.110-113/, 04.08.2022 /т.4 а.с.119/. А також представником потерпілого було складено клопотання, які долучено до матеріалів справи та які були предметом дослідження під час розгляду кримінального провадження.
Оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу адвоката є надмірним та не відповідає обсягу наданих послуг адвокатом, складності справи, а також фактично витраченому часу, критерію реальності таких витрат, розумності розміру та стягнення такої суми становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 20000 грн. витрат на правову допомогу.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 286, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201702001000375 від 02 серпня 2017 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
В порядку ч.7 ст. 128 КПК України роз'яснити потерпілому, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 20000 грн. (двадцять тисяч) витрат на правову допомогу.
Речовий доказ - диск типу DVD, на якому наявні відеозаписи виконані ОСОБА_9 власним мобільним телефоном - зберігати в матеріалах кримінального провадження; речовий доказ дерев'яне руків'я від сокири -топорище - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 14.20 год. 05 вересня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1