Справа №760/17019/15-ц
6/760/265/22
23 червня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у справі №790/17019/15-ц стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 31.05.2006 №1107959000 у розмірі 785 377,63 грн.
За результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 30 липня 2020 року №UA-EA-2020-07-13-000006-b, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» укладений договір про відступлення права вимоги від 16.09.2020 №2305/K/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрi за № 475.
Відповідно до п.1 вказаного договору сторони дiйшли згоди, що за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступае Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальникiв та/або заставодавцiв (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі-за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржникiв, спадкоємців боржникiв або iнших осіб, до яких перейшли обов'язки боржникiв, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згiдно реєстру у Додатку №1 до цього Договору надалi за текстом - основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачус Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначних цим договором.
Згідно пункту 2 договору, Новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не ранiше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основним договорами, включаючи, зокрема: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів; право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачi предметів забезпечення в рахунок погашення зобов'язань за Основними договорами. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, якi iснують на момент відступлення права вимоги.
Згідно Додатку №1 до вищенаведеного договору про відступлення прав вимоги новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС», набув усі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема за кредитним договором від 31.05.2006 № 1107959000, за іпотечним договором від 31.05.2006 б/н посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Корольковою Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 1358, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
За таких обставин, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» набуло усі права кредитора, іпотекодержателя, зокрема за кредитним договором від 31.05.2006 №1107959000, за іпотечним договором від 31.05.2006 б/н посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Корольковою Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 1358, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» з примусового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у справі №790/17019/15-ц.
У судове засідання сторони не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить на наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у справі №760/17019/15-ц позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №1100795900 (змінено на №11007959002) від 31.05.2006 в розмірі 785 377,63 грн..
08.07.2016 Солом'янським районним судом м. Києва видано представнику ПАТ «Дельта Банк» виконавчий лист.
16.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС» укладений договір про відступлення права вимоги №2305/K/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрi за № 475.
Відповідно до п.1 Договору за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальникiв та/або заставодавцiв (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі-за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржникiв, спадкоємців боржникiв або iнших осіб, до яких перейшли обов'язки боржникiв, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згiдно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначних цим договором.
Згідно п. 2 Договору, Новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не ранiше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основним договорами, включаючи, зокрема: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів; право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачi предметів забезпечення в рахунок погашення зобов'язань за Основними договорами. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, якi iснують на момент відступлення права вимоги.
Згідно Додатку №1 до вищенаведеного договору про відступлення прав вимоги новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС», набув усі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема за кредитним договором від 31.05.2006 № 1107959000, за іпотечним договором від 31.05.2006 б/н посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Корольковою Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 1358, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п'ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Зазначене підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.
Звертаючись до суду, заявник вважає, що наявні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у справі №790/17019/15-ц, оскалільки на підставі договору від 16 вересня 2020 року №2305/К/1 про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором від 31.05.2006 № 1107959000 та договором іпотеки, який укладений в його забезпечення, права вимоги до боржника ОСОБА_1 , перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС».
Разом з тим, шляхом огляду АСВП, судом встановлено, що виконавче провадження № 53458426 від 06.03.2017, що знаходилось на виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості, закінчено.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 512 ЦК України, ст.. 15 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 76-81, 259-261, 352-355, 433, 442, п.п. 17.4 п. 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.А. Усатова