Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 вересня 2022 року Справа № 520/4495/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003), Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ04059243), Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ44151454) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на роботі на посаді начальника відділу - інспектора з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради з 02.02.2022
- стягнути з Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.02.2022 по дату прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що повноваження голови комісії з реорганізації Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради виконує неповноважна особа. Харківський міський голова протиправно не складав попередження про майбутнє вивільнення та не пропонував усіх наявних вакансій в Харківській міській раді, виконавчих органах Харківської міської ради, підприємствах та установах Харківської міської ради і тим порушив право позивача на працю.
Відповідачі надали до суду відзив, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Департамент територіального контролю Харківської міської ради був створений на підставі рішення Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 у якості правонаступника Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради.
Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради був створений на підставі рішення Харківської міської ради від 09.12.2020 №7/20 у редакції рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21.04.2021 №98/21 у якості юридичної особи публічного права.
Позивач проходив публічну службу на посаді начальника відділу - інспектора з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради.
Пунктом 1.2 рішення Харківської міської ради від 12.10.2021 №199/21 передбачено утворення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, Інспекції з благоустрою Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради.
Пунктом 1.3.2 рішення Харківської міської ради від 12.10.2021 №199/21 передбачено припинення діяльності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.
Таким чином, юридичним правонаступником Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради визначено Департамент земельних відносин Харківської міської ради.
Пунктом 1.4 рішення Харківської міської ради від 12.10.2021 №199/21 делеговано одночасно секретарю Харківської міської ради, який здійснює повноваження Харківського міського голови та виконавчим органам Харківської міської ради вжиття повноважень, пов'язаних із реорганізацією.
На виконання рішення Харківської міської ради від 12.10.2021 №199/21 секретарем Харківської міської ради, як Харківським міським головою було видано розпорядження від 10.11.2021 №215 про затвердження складу комісії з реорганізації Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, головою комісії з реорганізації призначено - Кузьміна Сергія Сергійовича, заступника Харківського міського голови з питань цифрової трансформації.
Головою комісії з реорганізації Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради щодо позивача було складено попередження про наступне вивільнення і у вказаному попередженні запропонована вакансія головного спеціаліста - інспектора з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
З матеріалів справи встановлено, що 30.11.2021 позивач отримав зазначена попередження та на час вручення вказаного попередження та до моменту звільнення згоду на призначення на запропоновану посаду не надав.
Штатний розпис Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради складав - 262 посади: штатний розпис Департаменту земельних відносин Харківської міської ради складає - 110 посад; штатний розпис Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради складає - 132 посади.
Отже, судом встановлено, що у результаті реорганізації має місце випадок скорочення показника чисельності працівників.
Розпорядженням Харківського міського голови від 31.01.2022 №114/2к Позивач був звільнений із займаної посади, у зв'язку зі змінами в організації праці згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
Позивач не погодившись з такими діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу проходження громадянами України публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пункт 2 Розділу VII Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Аналізуючи ст.ст. 1, 5, 10, 11, 12, 50, 51, 54, 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені органів місцевого самоврядування як учасники суспільних відносин можуть діяти: 1) сільська, селищна, міська рада; 2) сільський, селищний, міський голова; 3) виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради; 4) секретар сільської, селищної, міської ради; 5) відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; 6) староста.
За правилами ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою; на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою; на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом. - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.
Таким чином, усі інші працівники органів місцевого самоврядування, окрім чітко визначених у ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», приймаються на службу шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Таким чином, враховуючи вищевказане, питання подальшого комплексу організаційно-правових процедур, пов'язаних із створенням, реорганізацією або припиненням виконавчих органів ради не віднесено законодавцем до виключної прерогативи сільської, селищної, міської ради.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».
Отже, законодавство не обтяжує сільського, селищного, міського голову обов'язком особисто проводити роботу, пов'язану із створенням, реорганізацією або припиненням виконавчих органів ради і не містить заборон з приводу делегування частини цих повноважень як роботодавця іншим посадовим особам місцевого самоврядування.
В Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначена процедура попередження публічного службовця про майбутнє звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією виконавчого органу сільської, селищної, міської ради суб'єкта владних повноважень чи у зв'язку із організаційно-штатними змінами у структурі ради або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради суб'єкта владних повноважень.
Разом із цим, ця процедура визначена ст. 87 Закону України «Про державну службу», ст. 49-2 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у редакції Закону України від 19.09.2019 №117-ІХ було визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п. 1 ч. 1 ст. 87); ліквідація державного органу (п. 11 ч. 1 ст. 87).
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у редакції Закону України від 23.02.2021 №1285-ІХ суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Таким чином, відмінність ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ та ч. З ст. 87 «Про державну службу» у редакції Закону України від 23.02.2021 р. №1285-ІХ полягає у трансформації права (адміністративного розсуду, дискреції) суб'єкта призначення/керівника державної служби на організацію забезпечення подальшого майбутнього працевлаштування державного службовця в обов'язок забезпечити реальне працевлаштування на рівнозначній посаді державної служби або на нижчій посаді державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Окрім того, правовідносини з приводу вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці регламентовані також і приписами ст.49-2 Кодексу законів про працю України, де вказано, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства. Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів:
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1.2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.ч. 1 і 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або шо власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
З огляду на відсутність чіткої визначеної законом процедури, аналізуючи ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та ч. З ст. 87 Закону України «Про державну службу» під персональним попередженням необхідно розуміти або особисте вручення письмового документа про майбутнє звільнення особі - найманому працівнику під підпис, або направлення письмового документа про майбутнє звільнення на офіційну адресу реєстрації місця проживання особи - найманого працівника з повідомленням про вручення поштового відправлення, рівно як і надання особі можливості особистого ознайомлення з текстом документа, котрий спричиняє майбутнє вивільнення.
Водночас, закон не зобов'язує суб'єкта призначення/керівника державної служби/роботодавця проводити ознайомлення публічного службовця із текстами розпорядчих документів про організаційно-штатні зміни структури місця роботи або з мотивами вчинення відповідних управлінських волевиявлень, адже найманий працівник об'єктивно не може мати інтересу на збереження у недоторканності робочого місця, організаційної структури місця роботи чи місця роботи як такого.
Єдиною чітко сформульованою законом умовою правомірності процедури звільнення є письмове попередження публічного працівника про майбутнє вивільнення.
Отже, з огляду на вищевказані положення законодавства, суб'єкт призначення/керівник державної служби/роботодавець не обтяжений обов'язком особисто та щоденно письмово сповіщати публічного службовця про новоутворені вакансії.
Компетенцією на запровадження та зміну організаційної структури суб'єкта владних повноважень/органу публічної адміністрації (тобто місця роботи публічного службовця), зміну чисельності штатних посад органу чи підрозділу, реорганізацію чи ліквідацію органу, скорочення посади за штатом, зміну умов праці на робочому місці наділені виключно органи державної влади вищого рівня чи органи місцевого самоврядування (тобто засновники), котрі у межах управлінських повноважень (характер яких поза розумним сумнівом є дискреційним) повинні визначати предмет відання, територіальну юрисдикцію, організаційну структуру, штатну чисельність, обсяг службових функцій, правила підпорядкування та алгоритм зносин працівників органів публічної адміністрації тощо.
Питання юридичної долі як місця роботи публічного службовця, так і робочого місця публічного службовця охоплюються свободою (управлінським розсудом) компетентного суб'єкта права, котрий обмежений виключно неприпустимістю проявів свавілля.
Таким чином, право особи на працю у сфері публічної служби підлягає захисту не у спосіб довічного збереження чи недоторканності раніше створеної посади (роботи), а у спосіб перевірки справжності та дійсності проведених організаційно-штатних змін та перевірки належності виконання обов'язку з подальшого працевлаштування службовця.
Також необхідно зазначити, що делегування Харківською міською радою повноважень на виконання процедури реорганізації секретаря Харківської міської ради як Харківського міського голову не суперечить ч. З ст. 105 Цивільного кодексу України та не спричиняє порушення жодних прав позивача як найманого працівника посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, то за відсутності заперечень органу місцевого самоврядування (а у даному конкретному випадку навпаки - за згоди у формі делегування права на вчинення конкретних дій) сільський, селищний, міський голова повноважний прийняти рішення про призначення голови ліквідаційної комісії означених суб'єктів права, адже обсяг управлінських та організаційно-розпорядчих повноважень керівника ліквідаційної комісії не перевищує обсягу управлінських та організаційно-розпорядчих повноважень керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Також вважаємо за необхідне наголосити, що свобода вибору у праві на працю при розірванні трудового договору за п. 1 ст. 40 КзпП України обмежується вимогами ст. 42 КЗпП України, відповідно до якої визначальним критерієм для переважного права на залишення працівника на роботі є “рівень кваліфікації” та “продуктивність праці”. КЗпП України не розкриває змісту цих понять, право їх оцінювати належить роботодавцю
Суд зазначає, що «рівень кваліфікації» і «продуктивність праці» працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець визначає працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю саме цих двох показників, які і будуть в подальшому для працівника законною межею їх свободи вибору з пропонованих вакансій.
Судом встановлено, що на момент повідомлення про майбутнє вивільнення серед підходящих позивачу посад вакантною була лише та, яка була запропонована, а саме головного спеціаліста-інспектора з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради. На час вручення повідомлення, на всі інші вакантні посади були прийняті інші працівники.
Щодо доводів позивача відносно вакансій які були розміщенні на офіційному веб-сайті Харківської міської ради на момент попередження про можливе вивільнення суд зазначає, що на роботодавця при звільненні відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України покладається обов'язок працевлаштування позивача у штаті органу юридичного правонаступника, а не в інших самостійних виконавчих органах Харківської міської ради, підприємствах та установах Харківської міської ради, де відсутні ознаки проходження найманим працівником публічної служби або де прийняття на роботу відбувається у порядку конкурсу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003), Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ04059243), Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ44151454) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 вересня 2022 року.
Суддя Сагайдак В.В.