Справа № 202/3629/21
Провадження № 2/932/20/22
30 червня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Акціонерне товариство «АЛЬФА Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 22 червня 2021 року звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Платинум Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., АТ «АЛЬФА Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2021 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04 січня 2022 року матеріали позову було передано в провадження судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач у своєму позові посилалася на те, що 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. було вчинено виконавчий напис № 2286 про стягнення з неї заборгованості на користь відповідача у розмірі 22 547,45 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола В.О. від 19.04.2021 року, в межах виконавчого провадження ВП №65074518, звернуто стягнення на її заробітну плату. Зазначила, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, оскільки його вчинено на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів. Вважає, що дії відповідача про звернення стягнення на суму заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса є незаконним, тому що виконавчий напис може бути вчинено лише вразі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер заборгованості. В обґрунтування зазначеного вказувала, що сума боргу не є безспірною. Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не відносяться до переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Просила суд визнати виконавчий напис №2286, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 07 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у загальному розмірі 22 547,45 грн. таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача безпідставно стягненні грошові кошти у розмірі 1836,11 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Відповідачу ТОВ «Платинум Фінанс» у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про відкриття провадження з копією позову з додатками, проте відповідач відзив на позовну заяву не направив, будь-яких заяв до суду не надходило.
Третій особі приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про відкриття провадження, в поданій до суду заяві третя особа просила розглянути справу у її відсутності.
Третій особі АТ «Альфа Банк» у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про відкриття провадження, у встановлений строк письмових пояснень на позовну заяву суду третя особа не направила.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2286, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 500073954 від 21 лютого 2008 року за період з 25 листопада 2008 року по 15 квітня 2020 року у загальному розмірі 22 547,45 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. від 08 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 65074518 з примусового виконання виконавчого напису № 2286 від 07 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. від 19 квітня 2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 ЗУ «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено у главі 14 ЗУ «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів та зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
При цьому ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачеві можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України (постанова від 05 липня 2017 р. у справі № 6-887цс17) захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. У такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі.
Вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в переліку, чи подані всі передбачені переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.
У даному випадку нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та наявності у кредитора права на безспірне стягнення заборгованості.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 07 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., повноваження якого не поширюються на територію, де проживає позивач, а також відсутність кредитних зобов'язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Платинум Фінанс», оскільки зазначені посилання не стосуються предмета позову та не потребують доказування, відповідно, суд не надає зазначеному правову оцінку.
Відповідачем, який належним чином повідомлений про наявність даного судового спору, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача, тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, при вчиненні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. виконавчого напису від 07 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 500073954 від 21 лютого 2008 року у загальному розмірі 22 547,45 грн., не було дотримано вимог чинного законодавства, чим порушено права боржника, які підлягають захисту у судовому порядку, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 1836,11 грн. безпідставно стягнутої суми у виконавчому провадженні ВП № 65074518, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2286, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 500073954 від 21 лютого 2008 року за період з 25 листопада 2008 року по 15 квітня 2020 року у загальному розмірі 22 547,45 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. від 08 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 65074518 з примусового виконання виконавчого напису № 2286 від 07 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. від 19 квітня 2021 року було звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2286 від 07 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю.
Позивач не погодився із виконавчим написом нотаріуса та звернувся до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню і в ході судового розгляду суд дійшов висновку про те, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Судом встановлено, що виконавчий напис рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, з урахуванням встановлених судом обставин щодо визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпали правові підстави для набуття стягувачем коштів, примусово стягнутих на виконання виконавчого напису, який визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС від 06.03.2019 р. по справі № 910/1531/18.
Як вбачається з наданої позивачем копії розрахункового листа, із заробітної плати ОСОБА_1 , в межах виконавчого документа 65074518 відбулось відрахування грошових коштів у розмірі 1836 грн. 11 коп.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню.
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовній заяві позивачем зазначається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому витрати на правничу допомогу складають 3000 грн., які вона просить стягнути з відповідача.
Так, позивачем в обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги, Акт приймання-передачі наданих послуг, прибутковий касовий ордер № 20 від 10.06.2021 року, які суд приймає як належний та допустимий доказ понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та відповідно сума у розмірі 3000 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1362 грн., який з урахуванням задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 87-89 ЗУ «Про нотаріат», ч. 1 ст. 141, ст. 247, ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Акціонерне товариство «АЛЬФА Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною і зареєстрований в реєстрі за № 2286, про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс» (ЄДРПОУ 41489737) заборгованості за кредитним договором № 500073954 від 21 лютого 2008 року за період з 25 листопада 2008 року по 15 квітня 2020 року у загальному розмірі 22 547,45 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс» (ЄДРПОУ 41489737) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно стягнуту суму в межах виконавчого провадженні ВП № 65074518 у розмірі 1836,11 грн., понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1362 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а всього 6 198 грн. 11 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева