31 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/3037/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні діїЮ,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області , в якій просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перегляді постанови начальника Управління Держпраці в Полтавській області Щербака Сергія Леонідовича від 06.03.2019 №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС на підставі ч.1 ст. 58 Конституції України та зобов'язати відповідача, діючи у відповідності до ч.1 ст. 58 Конституції України, вжити заходів щодо пом'якшення відповідальності, накладеної на неї постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами "ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 шляхом зменшення розміру штрафу у відповідності до санкції статті 265 КЗпП України із 30 розмірів мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, що складало 250380,00 грн до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого воно скоєне, що складає 83460,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 06.03.2019 №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС на позивача за порушення законодавства про працю, на підставі ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. Проте, Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-ІХ внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, а саме пом'якшено відповідальність осіб, які використовують найману працю, а саме, зменшено штраф із тридцятикратного до десятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення. Таким чином, на думку позивача, постанова від 06.03.2019 №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС має бути переглянута з метою зменшення штрафу , у зв'язку із тим, що в силу ст. 58 Конституції України та Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-ІХ щодо спірних правовідносин ст. 265 КЗпП України має зворотну дію в часі. Зазначає, що звернулася до Управління Держпраці у Полтавській області з відповідною заявою, однак, відповідач протиправно відмовив їй у перегляді спірної постанови про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 28.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача Головного управління Держпраці у Полтавській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що станом на дату вчинення правопорушення, а саме допуску працівника до роботи без оформлення трудових відносин та станом на дату винесення Управлінням постанови про накладення штрафу №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 на суму 250380 грн діяла норма законодавства, що передбачала відповідальність за вказане правопорушення у розмірі визначеному відповідачем в оскаржуваній постанові. Зазначає, що положеннями частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому в даній справі застосувати норму щодо зворотної дії в часі, Управління вважає не можливим. Окрім цього, вказує на те, що притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватися відповідно до редакції частини 2 статті 265 КЗпП України, яка діяла на день виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування). Також, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 оскаржувала постанову про накладення штрафу №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 до суду, вищевказана постанова про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 250380,00 грн Полтавським окружним адміністративним судом, а потім і Другим апеляційним адміністративним судом, визнана чинною та не скасована ( справа №440/1143/19). Пізніше ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою щодо зменшення розміру штрафної санкції ( справа №440/3961/20), у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено. З огляду на наведене, на звернення позивача до Управління з листом щодо зменшення суми штрафної санкції, Управління повідомило позивача, що дане питання вирішувалося в судовому порядку та судові рішення є остаточними і не підлягають перегляду Управлінням Держпраці у Полтавській області. Отже, дії посадових осіб є правомірними, так як відповідають чинному законодавству.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно наказу від 08.02.2019 № 38П, направлення на проведення заходу державного контролю від 08.02.2019 №282, посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання нею вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 12.02.2019 №ПЛ3357/168/АВ.
06.03.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
ФОП ОСОБА_1 не погодилася із постановою про накладення штрафних санкцій та оскаржила її до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 440/1143/19 у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №440/1143/19 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №440/1143/19 залишено без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №440/1143/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №440/1143/19 відмовлено.
24.07.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (про зміну розміру штрафу, накладеного на ФОП ОСОБА_1 постановою Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 відповідно до санкції статті 265 КЗпП України із 30 розмірів мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, що склало 250380,00 грн, до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого воно скоєне, що складає 83460,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року справа №44-/3961/20 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про зміну розміру штрафу відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №440/3961/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі №440/3961/20 залишено без змін.
28 серпня 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Управління Держпраці у Полтавській області з проханням про зменшення розміру штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ст. 265 КЗпП накладеного постановою Начальника Держпраці у Полтавській області від 06.03.2019 №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС, посилаючись на зміни внесені у статтю 265 КЗпП України та на ст. 58 Конституцію України.
Листом від 16.09.2021 Управлінням Держпраці у Полтавській області відмовлено позивачу у перегляді постанови про накладення штрафу №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 та зменшенні розміру штрафу. Наголошено, що зменшення розміру штрафу було предметом розгляду справи в Полтавському окружному адміністративному суді за її позовом по справі №440/3961/20. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі 440/3961/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 щодо зменшення розміру штрафу визначеного у постанові Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 відповідно до санкції статті 265 КЗпП України із 30 розмірів мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, що склало 250380,00 грн, до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого воно скоєне, що складає 83460,00 грн, на підставі ч.1 ст. 58 Конституції України. Судове рішення є остаточним і не підлягає перегляду Управлінням Держпраці у Полтавській області.
Не погоджуючись з відмовою Управління Держпраці у Полтавській області у перегляді постанови начальника Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 на підставі ч.1 ст. 58 Конституції України, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.
Позивач не оскаржує правильність проведення перевірки та не заявляє позовні вимоги про протиправність постанови про накладення штрафу №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019, а просить суд зобов'язати Управління Держпраці у Полтавській області вжити заходів щодо пом'якшення відповідальності, накладеної на позивача постановою Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019 шляхом зменшення розміру штрафу у відповідності до санкції статті 265 КЗпП України із 30 розмірів мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, що склало 250380,00 грн, до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого воно скоєне, що складає 83460,00 грн.
При цьому, позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати статтю 58 Конституції України, яка передбачає зворотну дію закону в часі.
Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виявлення правопорушення) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
У постановах від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 та від 22.04.2019 у справі №806/2143/18 Верховний Суд дійшов висновку, що одночасно положеннями статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП передбачено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), проте, штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, повноваження щодо накладення штрафу за частиною другою статті 265 КЗпП України наділена уповноважена посадова особа Держпраці.
12.12.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-ІХ, який набрав чинність 02.02.2020, згідно з яким внесені зміни до частини другої статті 265 КЗпП України, а саме: абзац другий замінено двома новими абзацами наступного змісту:
"фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".
Метою таких законодавчих змін, як вбачається з Пояснювальної записки до Проекту Закону від 12.12.2019 № 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)", є зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні у зв'язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.
З огляду на викладене, законодавцем прийнято нормативно-правовий акт, який пом'якшує відповідальність особи.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 440/1143/19 надавалася оцінка процедурним питанням інспекційного відвідування, змісту постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3357/168/АВ/П/ТД-ФС від 06.03.2019, та встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин та винесення цієї постанови відповідач належним чином визначив вид та розмір юридичної відповідальності. Подальше пом'якшення міри юридичної відповідальності в рамках доведеного та встановленого правопорушення, у разі дотримання суб'єктом владних повноважень визначених Законом критеріїв правомірної поведінки, не може слугувати підставою скасування акта індивідуальної дії та/або визнання його протиправним на підставі статті 58 Конституції України, оскільки суд повинен надавати правову оцінку такому акту на момент виникнення спірних правовідносин та застосування штрафних санкції.
Таким чином, застосовуючи до позивача штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, відповідач діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що підтверджено судовими рішеннями у справі №440/1143/19. Окрім цього, питання щодо зменшення суми штрафної санкції на підставі ч.1 ст. 58 Конституції України було вже предметом розгляду у справі №440/3961/20 за позовом позивача до Управління Держпраці у Полтавській області, про що у листі від 16.09.2021 №10-06/7122 відповідач наголошував з вказівкою на те, що Управління Держпраці у Полтавській області не вповноважено переглядати судові рішення.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко