Справа № 420/22294/21
05 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №774-к від 02 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , державного кадастрового реєстратора відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області дисциплінарного стягнення шляхом оголошення догани.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він обіймає посаду державного реєстратора відділу №1 управління в Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
06.10.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області наказом №729-к відносно позивача було порушено дисциплінарне провадження. Наказом від 02.11.2021 року №774-к на позивача було накладено дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани, відповідно до п.2 ч.1 статті 66 Закону України (далі ЗУ) «Про державну службу».
Водночас позивач не погоджується із зазначеним наказом та вважає його протиправним, оскільки ним дисциплінарного проступку не вчинялось, з огляду на що, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.
16.12.2021 року та 20.12.2021 року від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов(а.с. 45-60; 61-75), зі змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що оскаржуваний наказ №774-к від 02 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , державного кадастрового реєстратора відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області дисциплінарного стягнення шляхом оголошення догани є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 01.02.2022 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
З огляду на вищезазначені обставини, судове засідання, призначене на 11.03.2022 року, не відбулося через існуючу загрозу життю та здоров'ю людей.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022 року, воєнний стан продовжений до 25.05.2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, воєнний стан продовжений до 23.08.2022 року.
Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, за будь-яких умов, суди, зокрема адміністративні, повинні здійснювати судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, посадових і службових осіб, що є частиною системи національної безпеки України.
Викладене свідчить про наявність у суду обов'язку здійснювати правосуддя навіть в умовах запровадженого воєнного стану.
20.07.2022 року у справі №420/22294/21 було проведено підготовче судове засідання, в якому учасниками справи були надані пояснення, додаткові письмові докази ти висловлені власні правові позиції щодо суті спірних правовідносин.
Також 20.07.2022 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 22.08.2022 року.
Водночас 22.08.2022 року учасники справи до судового засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа №420/22294/21 підготовлена до розгляду по-суті; стан розгляду справи не потребує заслуховування додаткових усних пояснень сторін; учасники справи були заслухані судом у відкритому судовому засіданні 20.07.2022 року; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглядати в подальшому справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 обіймає посаду державного реєстратора відділу №1 управління в Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
23.09.2021 року начальником управління Державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Луполовим А.А. на ім'я першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було складено доповідну записку №1318/3-21-0.82 стосовно неналежного виконання державним кадастровим реєстратором відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків (а.с. 8, 79-80).
У зазначеній доповідній записці вказано, що позивачем 16.06.2021 року на заяву №ЗВ-9200841442021 були внесені зміни до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5121486500:01:003:0703 з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч статті 20 Земельного кодексу України (віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за рішенням відповідного органу) змінено цільове призначення земельної ділянки з 01.02 - для ведення фермерського господарств на 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.
Крім того, державним кадастровим реєстратором ОСОБА_1 23.06.2021 року на заяву ЗВ-97077850652021 надано рішення про відмову №РВ-5101918272021 у зв'язку з тим, то підстава для розроблення землевпорядної документації суперечить земельному законодавству, а саме статті 122 Земельного кодексу України.
Проте вищезазначена документація із землеустрою розроблялася в 2020 році на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Одеській обласні від 13.03.2020 року №15-4510/13-20-СГ, від 13.04.2020 року №15-6867/13-20-СГ та від 23.04.2020 року №15-7794/13-20-СГ. На момент прийняття вищезазначених наказів земельні ділянки, на які розроблено документацію із землеустрою, перебували в державній власності.
З огляду на зазначене, начальник управління Державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Луполов А.А. просив порушити дисциплінарне провадження відносно державного кадастрового реєстратора Відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 .
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №729-к від 06.10.2021 року відповідно до статтей 64, 68-72 ЗУ «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 04.12.2019 року №1039, на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та доповідної записки начальника управління Державного земельного кадастру Головного управління Луполова А.А. від 23.09.2021 року №1318/3-21-0.82 було порушено дисциплінарне провадження відносно державного кадастрового реєстратора відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 . Пунктом 3 наказу №729-к визначено здійснити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 у період з 06 жовтня 2021 року до 29 жовтня 2021 року (а.с. 9-10,11, 81-82, 83).
06.10.2021 року позивача було повідомлено, що засідання дисциплінарної комісії з розгляду справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відбудеться 12.10.2021 року о 11 год. 00 хв. Також позивачу запропоновано у строк до 08.10.2021 року надати детальні та ґрунтовні пояснення (а.с. 12).
07.10.2021 року позивачем було надано до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області письмові пояснення (а.с. 13-15, 88-90), в яких зазначено, що згідно абзацу другого п.6 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і заміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи). Тобто, зазначена у суті першого питання доповідної записки норма є необґрунтованою, оскільки відповідно до ст.20 Земельного кодексу України, вона не застосовується до земельних ділянок приватної власності, а вимагати будь-яку інформацію (документи), що не передбачена діючим земельним законодавством, заборонено.
Щодо другого порушення позивач зазначив, що заява №ЗВ-97077850652021 ним не оброблялась. В свою чергу ним було прийнято рішення про відмову №РВ-5101918272021, відносно заяви №ЗВ-9707850652021, про реєстрацію шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 512148700001:001:0434, за проектом відведення земельної ділянки, розробленого на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність від 13.03.2020 року №15-4510/13-20-СГ, від 13.04.2020 року №15-6867/13-20-СГ та від 23.04.2020 року №15-7794/13-20-СГ.
При цьому, як вказує позивач, ним в ході вивчення зазначеної заяви було встановлено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру та інформації, яка надійшла в порядку обміну від органів реєстрації речових прав, земельна ділянка за кадастровим номером 512148700001:001:0434, яка згідно зазначеної заяви підлягає поділу, є комунальною власністю Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області з 08.02.2021 року.
Відповідно до п.1 статті 122 Земельного кодексу України, саме сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Позивачем вказано, що земельна ділянка на момент розгляду заяви вже була зареєстрована, як об'єкт цивільно-правових відносин, а згідно п.13 статті 79 (1) в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, то опрацювання зазначеної заяви щодо поділу без дотримання норм п.1 ст.122 Земельного кодексу України, фактично знищує об'єкт власності без згоди на те власника, що порушує гарантоване Конституцією України право власності на земельну ділянку.
Також ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд дисциплінарного провадження за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у період з 11.10.2021 року по 15.10.2021 року перебував на лікарняному (а.с. 17).
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №750-к від 19.10.2021 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 було продовжено термін дисциплінарного провадження до 03.11.2021 року (а.с. 16, 95).
При цьому 20.10.2021 року відбулось засідання дисциплінарної комісії з розгляду справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
Відповідно до протоколу №19/2021 від 20.10.2021 року (а.с. 102-104) за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 та перевірки фактів, викладених у зазначеній доповідній записці, поясненнях державного службовця, дисциплінарна комісія дійшла до висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень та наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Також першому заступнику начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (пункт 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу»).
21.10.2022 року Дисциплінарною комісією з розгляду справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було підготовлено та подано до першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подання (а.с. 105-109) щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани (пункт 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу»).
21.10.2021 року, як вказує позивач, на електрону адресу відділу №1 управління у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло повідомлення про внесення Дисциплінарною комісією подання щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
23.10.2021 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою, в якій просив повідомити йому про дату, час та місце засідання Комісії, а також надати йому копію подання Дисциплінарної комісії.
Також 23.10.2021 року ОСОБА_1 було направлено на адресу відповідача аналогічні пояснення, що і від 07.10.2021 року (а.с. 111-115).
25.10.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було повідомлено позивачу про неможливість надання йому копії подання Дисциплінарної комісії, оскільки воно направлено на розгляд першому заступнику начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (а.с. 116-117).
Наказом Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 02.11.2021 року №774-к відповідно до пункту 5 частини 2 статті 65, пункту 2 частини 1, частини 3 статті 66, статті 77 Закону України «Про державну службу», Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 року №248, абзацу 3 пункту 2 розділу II Положення про преміювання державних службовців Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2019 №285, подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 21.10.2021, склад якої затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.10.2021 року №729-к, враховуючи роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 23.07.2020 року №103р/з та листок непрацездатності №1130399-2001963859-1, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани, відповідно до п.2 ч.1 статті 66 ЗУ «Про державну службу».
Не погоджуючись із вищезазначеним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/22294/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон №889-VIII).
Пунктом 7 частини першої статті 8 Закон №889-VІІІ встановлено, що державний службовець зобов'язаний: сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до статті 62 Закону державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Згідно із частинами першою, другою статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 65 цього Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2)порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7)перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 66 Закону України «Про державну службу» визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1)зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина третя статті 66 Закону №889-VIII).
За приписами частини четвертої статті 66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Частиною першою статті 67 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Згідно із частинами першою, десятою, одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За приписами частини першої статті 71 Закону №889-VIII Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
Частинами першою, другою статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
Пунктом 4 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1039 (далі Порядок №1039) визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб'єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів (пункт 5 Порядку №1039).
Згідно п.п. 19-23 Порядку №1039 визначено, що формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання.
Засідання Комісії, дисциплінарної комісії є правоможним, якщо в ньому бере участь не менше половини її членів від загального складу.
Усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів.
Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом.
У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного, результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.
Відповідно до п.п. 31-32 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.
Державний службовець має право:
бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії;
надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;
заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи;
користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
З даного приводу суд при вирішенні справи враховує посилання представника відповідача, що 06.10.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено, що засідання дисциплінарної комісії з розгляду справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке було призначено на 12.10.2021 року о 11 год. 00 хв. Також позивачу запропоновано у строк до 08.10.2021 року надати детальні та ґрунтовні пояснення.
Позивачем 07.10.2021 року було надано пояснення щодо порушень та заявлено клопотання про проведення дисциплінарного провадження за його відсутності.
Також позивачем були надані додаткові пояснення від 23.10.2021 року, які є повністю ідентичними поясненням від 07.10.2021 року та які були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу.
За таких умов суд доходить висновку, що ОСОБА_1 було забезпечено право на участь у засіданні дисциплінарної комісії та надання детальних та ґрунтовних пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
Згідно із пунктом 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до пункту 35 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.
Пунктом 36 Порядку №1039 передбачено, що за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення (керівника державної служби). Після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення (керівник державної служби) передає дисциплінарну справу до служби управління персоналом державного органу, стосовно посадової особи якого здійснювалося дисциплінарне провадження (державного органу, в якому здійснювалося дисциплінарне провадження), для її зберігання в установленому порядку.
Щодо першого порушення вчиненого позивачем, а саме внесення ним 16.06.2021 року змін до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5121486500:01:003:0703 на заяву №ЗВ-9200841442021, без рішення відповідного органу всупереч статті 20 Земельного кодексу України, а саме змінено цільове призначення з 01.02 - для ведення фермерського господарств на 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції від 27.05.2021 року, чинній на момент здійснення позивачем реєстраційних дій) встановлено що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем реєстраційних дій) зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок, що не належать до державної чи комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім земельних ділянок державної або комунальної власності), цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно статті 21 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем реєстраційних дій) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Згідно зі статтею 20 ЗК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 року №711-IX, який набрав чинності 24.07.2021 року) встановлено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Відповідно до ч. 6 статті 20 ЗК передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує:
розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки);
прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
Суд зауважує, що позивачем реєстраційні дії, щодо внесення змін до Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5121486500:01:003:0703 було здійснено 16.06.2021 року. Тобто позивач при здійсненні таких дій повинен був керуватися редакцією статті 20 ЗК України, яка була чинна на день вчинення таких дій, а саме за умови наявності у особи, яка звертається для здійснення реєстраційних дій, рішення суб'єкта владних повноважень про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Позивачем у справі не заперечується, що таке рішення було відсутнє, а тому ОСОБА_1 повинен був відмовити особі у внесенні змін до Державного земельного кадастру, чого останнім здійснено не було, що свідчить про порушення ним чинних вимог Земельного кодексу України та, відповідно, наявність підстав для притягнення його відповідачем до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплдінарного проступку, визначеного п. 5 ч.2 ст. 65 ЗУ №889-VIII.
Щодо другого порушення вчиненого позивачем, а саме винесення ним рішення про відмову №РВ-5101918272021 за заявою №ЗВ-97077850652021 у зв'язку з тим, що підстава для розроблення землевпорядної документації суперечить земельному законодавству, а саме статті 122 Земельного кодексу України, суд зауважує наступне.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності до абзацу 1 частини 1, частин 2-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року).
Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно зі статтями 25, 30 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року
№858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до положень встановлених п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі Порядок №1051), Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Згідно п.110 Порядку для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;
2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій";
3) електронний документ.
Судом встановлено, що 27.05.2021 року набув чинності Закон №1423-IX, яким розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.
Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Учасниками справи не заперечується, що документація із землеустрою за заявою №ЗВ-97077850652021 розроблялася фізичними особами, ще у 2020 році на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.03.2020 року №15-4510/13-20-СГ, від 13.04.2020 року № 15-6867/13-20-СГ та від 23.04.2020 року № 15-7794/13-20-С1.
Тобто на момент видання зазначених наказів, земельні ділянки, на які було розроблено документацію із землеустрою, перебували в державній власності, та рішення на розробку проекту землеустрою приймалось уповноваженим на те органом.
Більш того суд враховує, що надані до дня набрання чинності пунктом 24 ЗК України рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.
За таких умов суд погоджується з думкою відповідача, що позивач протиправно виніс рішення про відмову №РВ-5101918272021 за заявою №ЗВ-97077850652021 з посиланням саме на статтю 122 Земельного кодексу України, а саме що підстава для розроблення землевпорядної документації суперечить земельному законодавству.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області під час розгляду адміністративної справи №420/22294/21 доведено, що відповідачем в межах наданих владних повноважень та із дотриманням процедури, в порядок та спосіб, що передбачені законом, за наявності для цього фактичних та правових підстав було обґрунтовано винесено оскаржуваний наказ №774-к від 02 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення шляхом оголошення догани, а тому позовні вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.