Справа № 761/31740/20
Провадження № 2/761/2683/2022
15 липня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія 112-ТВ» про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії, -
06 жовтня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить:
визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в ефірі телеканалу « 112 Україна » в частині фрагментів:
«размахивая собственным ножом, а потом он начал догонять»;
«он догнал человека и ударил его ножом в сердце..»
«Он ему вспорол живот, потом догнал человека, у которого был вспорот живот, и ударил его ножом в сердце, добил»;
зобов'язати ОСОБА_2 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі телеканалу « 112 Україна »;
зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ» протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі телеканалу « 112 Україна », відеозапис якої було розміщено на Youtube каналі телеканалу «112 Україна» за адресою в інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5 та на офіційній сторінці телеканалу «112 Україна» в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення на веб сайті Телеканалу «112 Україна» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивної частини рішення суду у цій справі із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6».
Вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в ефірі телеканалу « 112 Україна » поширив недостовірну інформацію про позивача. Відеозапис поширеної відповідачами недостовірної інформації доступний на офіційній сторінці телеканалу «112 Україна» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 . Розшифрований текст поширеної інформації міститься на офіційній сторінці телеканалу « 112 Україна » в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначає позивач, в оскаржуваному виступі ОСОБА_2 у стверджувальній формі повідомляє про вчинення позивачем кримінально караних діянь, чим порушив презумпцію невинуватості, передбачену ст.62 Конституції України.
Ухвалою суду від 09.11.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
25.02.2021 року до суду надійшов відзив ТОВ «Телерадіокомпанія «112 Україна» на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення і оспорювана інформація не відповідає критеріям предмету судового захисту. Представник зазначає, що зміст цитат, які зазначив позивач є вирваними із контексту, конструкція побудови речень не дозволяють встановити необхідні обставини - події, дату, учасників, мотив, та перевірити правдивість цих висловлювань, в межах цієї цивільної справи. Оспорювані цитати не містять необхідної кваліфікації дій особи як конкретного виду злочину. Не називають особу виконавця дій завідомо винним або злочинцем. Таким чином представник зазначає, що оспорювана інформація не відповідає критерію предмету судового захисту і не підлягає спростуванню відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» та п.19 Постанови пленуму ВСУ. Представник зазначає, що ТОВ «ТРК «112-ТВ» не є власником та не адмініструє жоден веб-сайт, у зв'язку із чим, не є поширювачем оспорюваної інформації в мережі Інтернет, позивачем не доведено факт розповсюдження інформації та не встановлено належних відповідачів. Тому представник вважає, що обставини, зазначені в позовній заяві про поширення оспорюваної інформації відповідачем по телебаченню ІНФОРМАЦІЯ_1 є непідтвердженим припущенням, на якому не може грунтуватись доказування. Також представник зазначає, що з оспорюваної інформації не вбачається що вона стосується позивача та позивачем не доведено, що внаслідок поширення оспорюваної інформації порушено особисті немайнові права позивача. 02.02.2021 року внаслідок Указу Президента України, мовлення телеканалу «112 Україна» було припинене, а тому у випадку задоволення позову не може бути виконане рішення в частині розміщенні в ефірі телеканалу «112 Україна» тексту ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним. З тих же підстав неможливе буде розміщення спростування на сайтах і в мережі Інтернет.
04.03.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ» в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позові, а також зазначає, що оскаржувана інформація не є оціночним судженням, оскільки мовно-стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій, сатири) відповідачем не використовується. Представник зазначає, що сам факт поширення інформації відповідачем доводиться наявністю логотипу «112 Україна» на екрані. Час та дату поширення також зазначено на екрані самим мовником. Як вказує представник, позивач не зобов'язаний протягом 14 днів звернутися до телеорганізації за записом оскаржуваної інформації, оскільки це штучно зменшить строк позовної давності на 14 днів.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телевізійного каналу «112 Україна» ОСОБА_2 поширив інформацію про ОСОБА_1 , яка є недостовірною, принижує його честь, гідність ділову репутацію, зокрема
«размахивая собственным ножом, а потом он начал догонять»;
«он догнал человека и ударил его ножом в сердце..»
«Он ему вспорол живот, потом догнал человека, у котрого был вспорот живот, и ударил его ножом в сердце, добил».
Відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ» у відзиві заперечували розміщення в ефірі зазначеної позивачем інформації.
Позивач на підтвердження розповсюдження інформації надав DVDдиск із записом телепередачі, однак враховуючи, що відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ» заперечував розповсюдження зазначеної інформації, позивач на виконання положень ст.48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не надав запис, який надала телерадіоорганізація-ліцензіат. А тому суд позбавлений можливості встановити, що саме зазначена телепередача із зазначеним змістом була випущена в ефір телеканалу.
В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що наявність логотипу «112 Україна», дати, часу не свідчить що вказана телепередача була випущена в ефір телеканалу.
Крім того, при зверненні до суду позивач зазначав, що недостовірна інформація, поширена про позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу « 112 Україна », відеозапис якої було розміщено на Youtube каналі телеканалу «112 Україна» за адресою в інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_5 та на офіційній сторінці телеканалу «112 Україна» в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Позивач не надав доказів розміщення на Youtube каналі телеканалу «112 Україна» відеозапису. За вказаним посиланням відео відсутнє, тому суд позбавлений можливості встановити чи дійсно було розміщено відеозапис телепередачі на Youtube каналі телеканалу «112 Україна».
Щодо розміщення відео на офіційній сторінці телеканалу «112 Україна» в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 суд зазначає наступне.
На підтвердження розміщення зазначеної статті в мережі інтернет позивач надав роздруківку із сайту (інтернет-сторінки). Позивач не надав суду роздруківку інтернет-сторінки виготовленої, виданої й засвідченої власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером.
У постанові КЦС від 7.07.2021 у справі №587/2051/18 судді зазначили, що роздруківки інтернет-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.
Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду. Однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи. Тому суд може провести огляд і дослідження таких документів на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним посиланням.
Позивач не надав суду доказів, що вказаний сайт належить відповідачу ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ», враховуючи що відповідач зазначав про ті обставини, що він не є його власником. Доступ до вказаного посилання не можливий, оскільки сторінку видалено. А тому суд позбавлений можливості встановити, що за вказаним посиланням дійсно було розміщено відео.
Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши процесуальні заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що позивачем не доведено поширення зазначеної ним інформації та в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 23, 201, 277, 280, 297, 1167 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Пе ршого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія 112-ТВ» про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула