Провадження №2/760/653/22
Справа №760/20553/21
05 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.
при секретарі - Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування,
26.07.2021 в провадження Солом'янського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13.01.2019 між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «Кредо» було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №DNH0NS-190D00M через посередництво страхового агента - ПАТ КБ «Приватбанк».
За умовами укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе обов'язок у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування.
03.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхової події.
Розмір страхової суми по договору становить 25000,00 грн.
Листом від 09.06.2021 позивачу було протиправно відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Відмова у виплаті страхового відшкодування була здійснена без пояснення причин чим, в тому числі, порушуються права позивача як споживача послуг по страхуванню від нещасних випадків.
На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму страхової виплати у розмірі 25000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.09.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
03.11.2021 від представника відповідача надійшов відзив у якому відповідач послався на таке. Відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування по договору добровільного страхування від нещасних випадків №DNH0NS-190D00M від 13.01.2019, є помилковою, а помилка була викликана людським фактором. Після отримання копії позовної заяви на вимогу юридичної служби ДТД СК «Кредо» страхову справу по випадку, що стався 03.03.2021 було негайно переглянуто і 27.10.2021 відповідачем на користь позивача було виплачено страхове відшкодування у відповідності до умов договору страхування у розмірі 25000,00 грн., шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «Приватбанк». Також представник відповідача у відзиві зазначив, що позивачем не було надано документів, які б обґрунтовували суму витрат на правничу допомогу, не зрозуміло які види юридичної допомоги отримано позивачем. Не доведено що такі витрати були фактичними і неминучими. Заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною заявленій у позові сумі страхового відшкодування. Посилаючись на положення ч.5 ст. 137 ЦПК України представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу. На підставі зазначеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю; у випадку стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи та відзив на позовну заяву, суд приходить до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно наданих відповідачем матеріалів вбачається, що у відповідності до страхового акту ДТД СК «Кредо» №Z219QPB70000TZ від 26.10.2021 сума страхової виплати, що підлягає сплаті на користь страхувальника ОСОБА_1 , у відповідності до умов договору добровільного страхування від нещасних випадків №DNH0NS-190D00M від 13.01.2019, становить 25000,00 грн. Згідно платіжного доручення №1 від 27.10.2021 вбачається, що ДТД СК «Кредо» 27.10.2021 на користь ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у відповідності до умов договору страхування у розмірі 25000,00 грн., шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
Як слідує із відомостей, наданих представником відповідача, заборгованість, стягнення якої було предметом позову, була повністю погашена відповідачем після пред'явлення позову.
Таким чином, між сторонами не залишилось неврегульованих питань, що свідчить про відсутність предмета спору між ними, і тому провадження у справі підлягає закриттю.
Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження надання позивачу правничої допомоги на суму 10000,00 до матеріалів справи долучено такі докази: договір про надання правової допомоги №б/н від 09.07.2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бутко Д.Г.; додаток №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 09.07.2021, у якому міститься найменування послуг з правової допомоги та їх вартість; акт №1 від 14.07.2021 прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №б/н від 09.07.2021, у якому міститься перелік послуг та їх вартість, а саме: вивчення документів та усна консультація - 1000,00 грн., правовий аналіз справи з урахуванням практики та вивчення стратегії - 2000,00 грн., складання позовної заяви та подача до суду - 7000,00 грн.; платіжне доручення від 21.07.2021 про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 гонорару в розмірі 10000,00 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4401/10, видане на ім'я ОСОБА_2 ; ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий адвокатом Бутко Д.Г. на ім'я ОСОБА_1 .
Представник відповідача, посилаючись на положення ч.5 ст. 137 ЦПК України, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивачем не було надано документів, які б обґрунтовували суму витрат на правничу допомогу, не зрозуміло які види юридичної допомоги отримано позивачем; не доведено що такі витрати були фактичними і неминучими; заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною заявленій у позові сумі страхового відшкодування.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Конституцією України кожному надано право на професійну правничу допомогу. Держава гарантує можливість отримати кваліфіковану допомогу в необхідному обсязі та формах.
В процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу витрат, пов'язаних із розглядом справи. Процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони, яка програла судовий спір.
Попри те, що право на відшкодування витрат закріплено в усіх процесуальних кодексах, а граничний розмір компенсації таких витрат законом не обмежений, розмір витрат підлягає доказуванню, а право на їхнє відшкодування не є абсолютним.
До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов'язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Суд вважає заперечення відповідача щодо розміру судових витрат на правничу допомогу необґрунтованими, оскільки заявлений позивачем розмір судових витрат підтверджується необхідними документами і такі витрати мають розумний розмір. Натомість клопотання відповідача не містить належного обґрунтування щодо необхідності зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження порушення позивачем принципів розумності розміру витрат на правову допомогу, співрозмірності розміру таких витрат та складності спору, а також справедливості розміру таких витрат. З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 255, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (код ЄДРПОУ: 13622789, місцезнаходження за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня наступного після її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя