30 серпня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 2-3139/11
Провадження № 22-ц/4820/1397/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Кошельника В.М.,
учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 , представник ДВС Бухтояров А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року (суддя Мазурок О.В.) за скаргою ОСОБА_2 на рішення посадових осіб відділу державної виконавчої служби,
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із скаргою на рішення посадових осіб відділу державної виконавчої служби.
В обґрунтування скарги зазначала, що 08 листопада 2011 Хмельницьким міськрайонним судом на підставі рішення суду від 02 серпня 2011 року по справі №2/2218/3139/11 видано виконавчий лист №2-3139/11 зі строком пред'явлення його до виконання протягом одного року, а саме до 09.11.2012 року. Виконавче провадження було відкрито 26.01.2012 року. 02 липня 2015 року державним виконавцем вказане виконавче провадження було завершено у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки, в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, і постанова про повернення виконавчого документа з оригіналом виконавчого листа була направлена на адресу стягувача (п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження»). Повторно виконавчий лист було пред'явлено стягувачем до виконання в порушення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Виконавче провадження було відкрито постановою від 11.07.2016 року ВП №51613414, а строк пред'явлення до виконання закінчився 02 липня 2016 року. 22 вересня 2017 року державним виконавцем вищевказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, 11 липня 2016 року, в порушення строку до 02.07.2016 року, державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції Мірошнікова В.Р. неправомірно відкрила виконавче провадження №51613414.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просила суд поновити строк на подання скарги та прийняти її до розгляду; визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №51613414 від 11.07.2016 року; скасувати постанову державного виконавця Мірошнікової В.Р. Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції №51613414 від 11.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованості в сумі 97 462,11 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено державним виконавцем з дотриманням вимог діючого на той час законодавства - строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не пропущено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її скаргу на рішення посадових осіб відділу державної виконавчої служби.
В обґрунтування скарги зазначала, що вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п.5 розділу ХІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження”, прийнятого 02.06.2016 року, оскільки вказаний закон набрав чинності одночасно із Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” прийнятого 02.06.2016 року, який в свою чергу набрав чинності через три місяці з дня його опублікування. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної постанови зазначений закон був прийнятий, проте набрав чинності лише через три місяці.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що позиція апелянта є проявом надмірного формалізму, що в свою чергу нівелює обов'язковість судових рішень та суперечить основоположному принципу судочинства. Боржник фактично нівелює інститут виконання судових рішень, що в свою чергу є неприпустимим, натомість вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду від 20.04.2022 року - залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник ДВС Бухтояров А.М. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Представник ТОВ «Вердикт Фінанс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08.11.2011 року, у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» 97462,11 грн. боргу, пені за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11290056000 від 29.01.2008 року та судових витрат.
На підставі вказаного рішення було видано виконавчі листи.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.02.2013 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) за виконавчим листом №2-3139/11 з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Фінанс».
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.05.2021 року замінено стягувача ТОВ «Вердикт Фінанс» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2011 року у справі №2/2218/3139/11.
Відповідно до повідомлення Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому від 22.12.2021 року:
На виконанні перебувало виконавче провадження №32766988 по виконанню виконавчого листа №2-3139/11 від 28.12.2011 року, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» коштів в сумі 97462,11 грн.
Виконавче провадження було відкрито 26 січня 2012 року.
02 липня 2015 року державним виконавцем вказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на дату завершення виконавчого провадження), у зв'язку з тим, що на момент проведеної перевірки, в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними і постанова про повернення виконавчого документа з оригіналом виконавчого листа була направлена на адресу стягувача.
Повторно на виконання виконавчого листа №2-3139/11 від 28.12.2011 року, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» коштів в сумі 97462,11 грн., було відкрите виконавче провадження №51613414 постановою державного виконавця від 11 липня 2016 року.
22 вересня 2017 року державним виконавцем вказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на дату завершення виконавчого провадження), у зв'язку з тим, що на момент проведеної перевірки в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними і постанова про повернення виконавчого документа з оригіналом виконавчого листа була направлена на адресу стягувача.
В подальшому виконавчий документ на виконання до Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) більше не надходив.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_2 вказувала на те, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження №51613414 від 11.07.2016 року - через більш як дев'ять днів після останньої постанови про повернення виконавчого листа стягувачеві (02 липня 2015 року).
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2011 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2011 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на час звернення стягувача до відділу державної виконавчої служби з заявою про повторне відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості підстав для відкриття виконавчого провадження у виконавця не було. 02 липня 2015 року державним виконавцем вказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», за повторним зверненням стягувача виконавче провадження було відкрито 11 липня 2016 року, тобто з пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання - один рік.
Однак, відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державного виконавця служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника ).
Оскільки 22 вересня 2017 року державним виконавцем виконавче провадження №51613414 від 11.07.2016 року, було завершено на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ на виконання до Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) більше не надходив.
За таких обставин, вважається, що право заявниці не порушено, у задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити саме з зазначених підстав.
Суд першої інстанції постановляючи ухвалу, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні скарги, однак мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні у редакції цієї постанови.
Оскільки змінюється тільки мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2022 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І.Ярмолюк