Номер провадження: 22-ц/813/826/22
Справа № 946/2835/21
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.
Доповідач Погорєлова С. О.
30.08.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком, на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Смокіної Г.І. 08 грудня 2021 року у м. Ізмаїл Одеської області, -
встановила:
12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання малолітньої дитини.
09 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
08 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати ОСОБА_1 передати, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період з 12:00 год. кожної неділі із залишенням на ніч до 10:00 год. наступної суботи для проведення спільних зустрічей із заявником та виховання сина за адресою знаходження заявника.
Свої вимоги мотивував тим, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 16.04.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заявника зобов'язано передавати, забезпечувати побачення та спілкування дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 10.00 годин із залишенням дитини на ніч (за адресою проживання у АДРЕСА_1 ) до 12.00 годин неділі ОСОБА_1 для проведення спільних зустрічей з мамою без участі інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення ухвали до ухвалення остаточного рішення у справі. Він добровільно виконував ухвалу суду та ОСОБА_1 спілкувалася з їх сином. Проте, 02.12.2021 року ОСОБА_1 без його дозволу та відома забрала сина ОСОБА_4 з дитячого садочку «Дельфінятко» та до теперішнього часу його не віддає, на письмові прохання не відповідає, місце проживання дитини та стан його здоров'я не відомі. Таким чином, позивач у односторонньому порядку змінила місце проживання дитини, виїхала з місця свого проживання по АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_5 , на зв'язок не виходить, чим перешкоджає заявнику у спілкуванні з дитиною та участі у його вихованні. За його заявою від 07.12.2021 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ст. 382 ч. 1 КК України (кримінальне провадження № 12021162150001195). Вищезазначені обставини перешкоджають безпосередньому контакту між ОСОБА_2 та дитиною та можуть унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову. На теперішні час заявник проживає окремо від дитини, не має можливості спілкуватися з сином, оскільки мати перешкоджає у виконанні ним батьківських прав та зобов'язань, підтриманні регулярного контакту з дитиною. Заходи забезпечення позову у вигляді спілкування з сином спрямовані на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту із сином. Для збереження емоційного зв'язку з сином та участі у його розвитку, лікуванні, вихованні, а також наявності ухвали суду від 16.10.2021р., яка набрала законної сили, вважає за можливе встановити час його спілкування з сином з 12.00 годин неділі із залишенням на ніч до 10.00 годин наступної суботи.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 передавати, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.00 години неділі із залишенням на ніч до 10.00 годин наступної суботи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення спільних зустрічей із батьком за адресою його знаходження: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції було вирішено спір по суті та фактично визначено місце проживання дитини із батьком, оскільки ОСОБА_1 залишено лише один день для спілкування із сином.
Сторони про розгляд справи на 30 серпня 2022 року були сповіщені належним чином.
29.08.2022 року від ОСОБА_1 на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява про відкладення слухання справи.
30.08.2022 року від ОСОБА_2 на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації) про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання малолітньої дитини.
У липні 2021р. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області) про визначення місця проживання дитини з батьком.
08 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати ОСОБА_1 передати, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період з 12:00 год. кожної неділі із залишенням на ніч до 10:00 год. наступної суботи для проведення спільних зустрічей із заявником та виховання сина за адресою знаходження заявника.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Згідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку, що ОСОБА_2 мав право на звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом передання, забезпечення побачення та спілкування (контакту) із малолітньою дитиною, однак, вказані вимоги заявлені таким чином, що фактично вжитим заходом забезпечення позову вирішено по суті зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина із батьком.
Так, оскаржуваною ухвалою суду зобов'язано ОСОБА_1 передати, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період з 12:00 год. кожної неділі із залишенням на ніч до 10:00 год. наступної суботи для проведення спільних зустрічей із ОСОБА_2 та виховання сина за адресою знаходження заявника.
Таким чином, вказаним судовим рішенням фактично визначено місце проживання дитини із батьком, оскільки малолітній ОСОБА_3 залишається проживати із батьком на протязі тижня, а для спілкування матері із дитиною залишено один день - з 10:00 год. суботи до 12:00 год. наступного дня неділі.
Згідно ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку судом було забезпечено позов таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує зустрічні позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, оскільки у разі задоволення такої заяви позивача за зустрічним позовом суд своєю ухвалою фактично визначає місце проживання дитини із батьком, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для вирішення такого питання.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, невірно застосував норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року скасувати, постановити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 02 вересня 2022 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді О.В. Князюк
О.М. Таварткіладзе