Справа № 462/1315/22 Головуючий у 1 інстанції: Пилип'юк Г.М.
Провадження № 22-ц/811/1332/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
05 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі Ждан К.О.
без участі сторін
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
24 березня 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить розірвати шлюб укладений з відповідачкою.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 .
Вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою. Не погоджується з доводами, викладеними в ухвалі суду, що позивачем не додано документів, що підтверджують останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідачки та інші докази на підтвердження підсудності справи Залізничному районному суду м. Львова, так як звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, позивач додав до такої усі наявні в нього докази та зазначив останню відому йому адресу місця проживання відповідача, зокрема надав копію акту №69 ЛКП «Сяйво» від 14.03.2022 року.
Також зазначає, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представником позивача до суду першої інстанції направлялася заява про усунення недоліків з поясненнями.
Вважає, оскільки позивачу достовірно не відомо, а суду першої інстанції не вдалось встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки, суд першої інстанції у відповідності до ст.187 ЦПК України, повинен був відкрити провадження та здійснювати виклик відповідачки у судове засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01 вересня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 05 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2 суд виходив з тих обставин, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений строк.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2022 року позовну заяву залишено без руху та вказано строк - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
В ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2022 року зазначено, що позивачу необхідно зазначити у встановленому законом порядку зареєстроване місце проживання чи останнє відоме зареєстроване місце проживання, чи постійне місце роботи відповідачки.
Така вимога суду ґрунтувалась на довідці із відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, відповідно до якої місце проживання відповідачки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване.
23.05.2021р. представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви повідомлено останню відому йому адресу місця проживання відповідача, інших даних щодо її можливого проживання та реєстрації у позивача немає, та просить відкрити провадження по справі та викликати відповідачку у судові засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що у встановлений строк вказані судом недоліки позовної заяви усунені не були.
Проте з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Вимоги щодо належного оформлення позовної заяви викладені в статтях 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити пов-не найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, імя та по батькові - для фізич-них осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифіка-ційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєст-раційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів звязку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 зазначив місцем проживання відповідачки ОСОБА_3 адресу: АДРЕСА_1 .
При перевірці відомостей про місце реєстрації відповідача суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, ОСОБА_3 за зазначеною в позові адресою не зареєстрована.
Вказана відсутність реєстрації відповідачки і стала підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшого її повернення позивачеві.
Однак, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції щодо невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, не є достатньою підставою для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Оскільки місце реєстрації проживання або перебування відповідача невідоме, підсудність даної справи повинна визначатися згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України, тобто за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування.
До того ж, згідно ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, оскільки позивачу достовірно не відомо, а суду першої інстанції не вдалося встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування відповідачки ОСОБА_3 , суд першої інстанції відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України повинен був вирішити питання про відкриття провадження у справі та здійснювати виклик відповідачки у судові засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, однак вказаного не виконав та помилково повернув позовну заяву особі, яка її подала.
Відтак, повернення позовної заяви з підстав відсутності достовірно зазначеної позивачем інформації щодо місця реєстрації та/або місця проживання чи перебування відповідача, за неможливості самостійного отримання позивачем такої інформації, не переслідуватиме легітимної мети захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав особи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 при поданні позову до Залізничного районного суду м. Львова дотримався вищевказаних вимог процесуального законодавства, зазначивши останнє відоме місце перебування відповідачки, у зв'язку з чим відсутні зазначені недоліки в позовній заяві, і тому були відсутні підстави для залишення її без руху та повернення.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, ч.6 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2022 року - скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк