Справа № 464/2466/21 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.
Провадження № 22-ц/811/1312/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
05 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2022 року у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
06 квітня 2022 року АТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.06.2017 року у розмірі 422538,18 грн. та судові витрати у розмірі 6338,07 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 22.06.2017 року та підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, однак у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконав, внаслідок чого станом на 21.02.2021 утворилася заборгованість у розмірі 422 538,18 грн, яка складається з: 354 133,28 грн. - заборгованість за кредитом; 68 404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2022 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 22.06.2017, яка складається із заборгованості за кредитом - 354133,28 грн., а також судові витрати в розмірі 5311,94 грн., а всього 359445(триста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 22(двадцять дві) коп.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку в частині відмовлених позовних вимог оскаржило АТ КБ «ПриватБанк».
Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Вказує, що підписуючи анкету-заяву, відповідач засвідчив, що згідний з умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку, і які разом з пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування. Разом з тим, 15.11.2018 року відповідачем було також підписано паспорт споживчого кредиту.
Зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Вказує, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою.
Звертає увагу суду на те, що заборгованість за процентами за весь період нараховувалась саме за визначеними паспортом споживчого кредиту ставками.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25 серпня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 05 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 68404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, суд виходив з тих обставин, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статтей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1,ч.2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на підставі анкети-заяви № б/н від 22.06.2017, яку останній підписав, у АТ КБ «Приватбанк» були фактично отримані грошові кошти в кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 21.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 422 538,18 грн, яка складається з: 354 133,28 грн. - заборгованість за кредитом; 68 404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмірі порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яку місцевий суд вірно застосував.
Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом у Постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору.
Крім того, позивач посилається на те, що істотні умови договору погоджено у паспорті споживчого кредиту.
Проте, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , від 22 червня 2017 року не містить умов про те, що складовою невід'ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту.
Крім того, інформація про деякі умови кредитування, яку позивач розцінює як Паспорт споживчого кредиту, містить інформацію щодо типу кредитних карт як Platinum, MC World BlackEdition, MC WorldElite, Visa Infinite, за якими зазначені різні умови. Також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Таким чином, додана до позовної заяви підписана сторонами роздруківка інформації про умови кредитування із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача щодо погодження відсоткової ставки в наданому паспорті споживчого кредиту.
Так як, зі змісту даного Паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 30.11.2018р., умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
За таких обставин, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за чотирма кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
За наведеного, нарахування відсотків, які просить стягнути позивач, не погоджено сторонами, а тому вимоги в цій частині є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті, тому суд прийшов до правильного висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк