Справа № 442/3017/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/766/22 Доповідач: ОСОБА_2
01 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали до 14.10.2022.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від16 серпня 2022 року та обрати більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту, без ізоляції від суспільства.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки апелянт злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України не вчиняв, а тому немає жодних підстав думати, що він може впливати на потерпілого чи свідка. Зазначає, що немає жодного доказу вчинення апелянтом інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в момент його вчинення обвинувачений перебував вдома з ще трьома особами.
Апелянт просить взяти до уваги те, що йому виповнилось лише 20 років, він має бажання продовжити навчання та отримати диплом, апелянт є сиротою та отримував стипендію від держави, а тому, вважає, що немає підстав стверджувати, що у нього є мотив вчиняти нові злочини.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 у підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу (його продовження) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, неповнолітнього ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.187 КК України, та неповнолітнього ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст.15 - ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України.
У зв'язку із закінченням строку раніше продовженого запобіжного заходу та неможливістю завершити розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.10.2022. Підставою обрання запобіжного заходу були забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і, що інший менш суворий запобіжний захід, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно враховано, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 , суворість можливого покарання, пов'язані із цим негативні для особи наслідки.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, зокрема, ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, на даний час продовжують існувати, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
Так, наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні суду першої інстанції підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Доводи захисника щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому дотримався вимог кримінального процесуального закону та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: