Справа № 735/1199/21
Провадження № 2/745/69/2022
29.08.2022 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - Смаль І.А.,
за участі секретаря судового засідання Шуляр І.В.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м.Харкова), відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції з Коропським районним судом Чернігівської області), третьої особи ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м.Харкова), розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коропської селищної ради та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради від 03.11.2005 року,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та уточнивши позовні вимоги просить суд визнати недійсним та скасувати рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 03.11.2005 року про безоплатну передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позов мотивований тим, що у лютому 2020 року він отримав від Коропської районної державної адміністрації копію вказаного рішення. Він вважає це рішення незаконним, безпідставним, таким, що порушує його права та законні інтереси та підлягає скасуванню. На підставі Постанови Чернігівського апеляційного суду від 12.02.2020 р. справа № 735/1157/20 він є власником у порядку спадкування 2/9 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок у 1914 році збудовано особисто дідом Позивача ОСОБА_4 у встановленому порядку у відповідності до діючого на той час законодавства на земельній ділянці, яка знаходилась у його приватній власності розміром 0.16 га. Земельна ділянка розміром 0,16 га , на якій розташоване вказане нерухоме майно перейшла у постійне користування до власників нерухомого майна . Документи на нерухоме майно були оформлені спадкодавцями належним чином у відповідності до законодавства, яке діяло на час оформлення документів. Будинок та господарські будівлі зареєстровані у органах КП «Коропського БТІ», є реєстраційна справа, Генеральний план схема з зазначенням розміру (кв.м.) земельної ділянки: загальна площа 1686.2 під забудовами всього; 146,39 під забудовами всього; у тому числі під житловими забудовами 99,42, нежитловими 46,97. Під двором 67.85, під городом 1471,4 . Домоволодіння було загороджено парканом, межі ділянки на протязі всього часу не змінювались, нові забудови не вчинялись. Земельна ділянка у спадкоємців Позивача не вилучалась, так як повністю відсутні підстави припинення права користування земельною ділянкою, що передбачені статтею 141 Земельного кодексу України. Оспорюване рішення порушує його права ,так як до спадкоємців разом з нерухомим майном (будинком, господарськими будівлями) перейшло право користування земельною ділянкою на якій нерухоме майно розташоване у тому ж вигляді, у якому ця земельна ділянка була у користуванні у спадкодавців, а саме 1686.2 м.кв. (0,1686,2 га) що передбачено ст.1216 ЦК України.
З поданого відповідачем ОСОБА_2 відзиву вбачається, що у 2005 році нею було подано заяву до Коропської селищної ради Чернігівської області щодо передачі у приватну власність земельної ділянки яка знаходилась у комунальній власності. На підставі заяви у листопаді 2005 року вона отримала рішення від 03 листопада 2005 року про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1241 га,яка розташована: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Був проведений обмір земельної ділянки для уточнення її площі та меж та виданий акт погодження меж земельної ділянки , а також була отримана технічна документація по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку. В подальшому, після отримання всіх необхідних дозволів, вона здійснила будівництво будинку та споруд. Позивач не надає жодних підтверджуючих документів щодо розмірів та меж земельної ділянки якою володіли спадкодавці позивача а саме ОСОБА_5 (мешкав у м. Харкові де і помер), ОСОБА_6 (мешкав у м. Челябінськ, Росія, де і помер). Будинок позивача, де позивач має право власності 2/9 частини розташований на землях комунальної власності і межі цієї земельної ділянки не визначені.
З поданого відповідачем Коропською селищною радою відзиву вбачається, що земельна ділянка, яка передавалася за рішенням Коропської селищної ради від 03.11.2005 ОСОБА_2 , була відведена із земель комунальної власності. Суміжна земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, що входить до складу спадкового майна та успадкований Позивачем, також перебуває у комунальній власності. Позивачем не надано жодного підтверджуючого документа, що ця ділянка була передана в користування чи у власність спадкодавців, тобто власників житлового будинку згідно свідоцтва про право спадкування за законом від 28.08.1939, а також не надано жодних графічних матеріалів двох суміжних ділянок та не вказано межі, які оспорюються. Водночас непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними.
З відповіді позивача на відзив відповідача ОСОБА_2 вбачається, що будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_2 збудовано у 1914 році на земельній ділянці розміром 0,16 га, що підтверджується генеральним планом селища. Його спадкодавці зареєстрували свою власність належним чином та усі документи зберегли та передали своїм спадкоємцям. Коропська селищна рада надала ОСОБА_2 земельну ділянку у власність за тією ж адресою АДРЕСА_2 ,обрізавши землю 0,12 га від земельної ділянки 0,14 га.
З відповіді позивача на відзив відповідача Коропської селищної ради вбачається, що земельна ділянка у розмірі 0,164 га за адресою АДРЕСА_2 з 1914 року з моменту побудови будинку, знаходиться у користуванні у родини (спадкодавців) ОСОБА_1 . Призначення земельної ділянки: обслуговування житлового будинку садибного типу та господарських будівель. У відповідності до діючого законодавства будинок та господарські будівлі (погріб, сарай, гараж, туалет, водна колонка) належним чином зареєстровані у Коропському РБТІ. Після смерті власників будинок садибного типу та господарські будівлі були прийняті у спадщину. Земельна ділянка розміром 0,164 га, на якій розміщено нерухоме майно, перейшла у користування до спадкоємців відповідно до діючого законодавства України. Вказана земельна ділянка розміром 0,164 га у родини Позивача Коропською селищною радою ніколи не вилучалась.Схема генерального плану земельної ділянки, яка зазначена у реєстраційній справі Коропського РБТІ з 1914 р. та схема земельної ділянки, яка зазначена у державному акті ОСОБА_2 повністю співпадає . Адреса земельної ділянки співпадає. Твердження Коропської селищної ради у відзиві що це суміжні земельні ділянки, і що родина Позивача наче б-то користувалася 0,4 га ( те що залишено під будинком після оспорюваного рішення ) є завідомо неправдивими. Рішення Коропської селищної ради порушує його права та законні інтереси , житловим будинком не можливо користуватися, за будинком неможливо доглядати.
З пояснень третьої особи ОСОБА_3 вбачається, що вона прийняла у встановленому діючим законодавством України порядку у спадщину після померлого батька ОСОБА_5 частку (5/24) будинку садибного типу з господарськими будівлями, який розташований на земельній ділянці розміром 0,164 га за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.02.2021 р. у справі № 735/1157/20, провадження № 2/735/389/2020. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування будинку садибного типу та господарських будівель. Коропська селищна рада оскаржуваним рішенням передала у власність земельну ділянку ОСОБА_2 у розмірі 0,12 га, обрізавши її впритул до будинку, зруйнувавши сарай, гараж, туалет, водну колонку.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м.Харкова позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити,в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позові. Крім того, пояснив, що з 2000 року в будинку за адресою АДРЕСА_2 , ніхто не проживав ,земельною ділянкою не користувався. В 2006 році, коли він приїхав в смт.Короп, то дізнався про самовільне зайняття будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 . Рішення Коропської селищної ради незаконне, оскільки земельну ділянки ніхто не вилучав. Земельна ділянка була в користування його спадкодавців, що підтверджується інвентиразаційною справою.
Представник відповідача Коропської селищної ради Чернігівської області в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Коропським районним судом Чернігівської області позовні вимоги не визнала,в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м.Харкова підтримала позовні вимоги, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в письмових поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідка, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, щорішенням дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання Коропської селищної ради від 03 листопада 2005 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будіть і споруд (присадибна ділянка). (а.с.10)
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 405494 від 07.11.2005 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1241 га, розташованої в АДРЕСА_2 на підставі рішення Коропської селищної ради від 03.11.2005 року дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання. Кадастровий номер земельної ділянки 7422255100:01:001:0400 (а.с.43).
Рішенням виконавчого комітету Коропської селищної ради № 66 від 22.03.2006 року надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 .(а.с.84).
12.08.2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на житловий будинок в АДРЕСА_2 . Право власності на будинок зареєстроване (а.с.102,103).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування на 2/9 частини домоволодіння: житлового будинку садибного типу, загальною площею 83,7 кв.м. житловою площею 31,6 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами (за технічним паспортом, що виконаний станом на 27.07.2020 року за інвентаризаційною справою № 383, домоволодіння складається з житлового будинку А - 1, веранди - а - 1, веранди а - 1 - 1, погребу Б), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.45-51).
Право власності на 2/9 частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване за позивачем (а.с.52).
Відповідно до довідки Коропського районного бюро технічної інвентаризації № 229 від 13.10.2021, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 станом на 01.01.2013 в КП Коропське РБТІ зареєстроване за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 ,згідно із свідоцтвом про право на спадкування за законом від 28.08.1939 в рівних частинах (а.с.33-35).
Крім того, постановою суду встановлено, що за наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадкування за законом від 28.08.1939 року за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , відсутності даних про спадкоємців та рішення про визнання спадщини відумерлою ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку, на якій був побудований будинок з такою ж адресою, як будинок сім'ї ОСОБА_11 . Отже встановлено наявність двох домоволодінь, які мають однакову поштову адресу. (а.с.45-51). Сторонами не заперечується, що конфігурація даної земельної ділянки така, що вона примикає з трьох боків до спірного домоволодіння, частковим власником якого є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_10 зазначає, що спірна земельна ділянка була багато років у користуванні його сім'ї. На підтвердження цього надав копії інвентаризаційної справи, копії фотознімків з різними особами (а.с.14-23, 37-38, 168-171).
Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_12 надав показання, що у 1995-1996 році він був у смт.Короп та допомогав ремонтувати дах у будинку, заготовляв дрова, бачив на земельній ділянці гараж,водяну колонку та погріб.
Даючи оцінку показанням свідка, суд зазначає, що свідок не повідомив жодних обставин, які мають значення для вирішення даної цивільної справи.
Ухвалою суду від 23.02.2022 за клопотанням позивача зобов'язано відповідача Коропську селищну раду надати погосподарську (поземельну) книги до 2005 року з зазначенням розміру земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
З відповіді Коропської селищної ради вбачається, що згідно Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах, затвердженої наказом Держкомстату 17.07.2000 № 234 (чинним станом на 2005 рік), погосподарський облік вівся сільськими радами, а також міськими та селищними радами в підпорядкованих їм сільських населених пунктах. А відтак, погосподарський облік в селищі міського тину Короп Коропською селищною радою не вівся, відповідно погосподарські книги не створювалися. Також, для надання інформації про земельну ділянку із зазначенням її розміру земельну ділянку треба сформувати (визначити її площу, межі та внесення інформацію неї до Державного земельного кадастру). Станом на 2005 рік позивач земельну ділянку що знаходиться під успадкованим ним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , не сформував. Ухвалу виконати неможливо (а.с.235).
Клопотань про витребування додаткових доказів позивач не заявляв.
Оцінюючи ,надані сторонами докази з приводу належності, допустимості, достовірності та достатності ,суд вважає за необхідне зазначити з цього приводу наступне.
Частинами першою та третьою статті 125 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Відповідно до пункту 7 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.
Частиною першої статті 23 ЗК України 1990 року право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Таким чином, посилання позивача на те, що належним користувачем спірної земельної ділянки були в минулому його родичі, а в подальшому і він як спадкоємець є неспроможними, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження набуття його спадкодавцями або ним права користування зазначеною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, зокрема після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право, за відсутності яких використання земельної ділянки забороняється, а тому суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його права на користування спірною земельною ділянкою в АДРЕСА_2 .
Згідно вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні. З огляду на наведене, а також ураховуючи відсутність доказів на підтвердження набуття спадкодавцями позивача та (або) ним самим права користування земельною ділянкою в АДРЕСА_2 , не надання ним проекту відведення зазначеної земельної ділянки, погодженого відповідними державними органами у порядку, передбаченому частиною дев'ятою статті 118 ЗК України, поданого на розгляд Коропської селищної ради, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення його прав чи законних інтересів оскаржуваним рішенням Коропської селищної ради про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Стосовно наданих фотознімків з різними особами, то суд зазначає, що вони жодним чином не спростовують і не підтверджують доводи позивача, а тому є неналежними доказами.
Твердження позивача, що спірна земельна ділянка не вилучалась у спадкодавців, бо відсутні підстави припинення права користування земельною ділянкою, що передбачені ст..141 ЗК України, не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено вище, відсутні докази взагалі передачі у користування спірної земельної ділянки позивачу або його спадкодавцям.
Також не заслуговують на увагу доводи позовної заяви про те, що на спірній земельній ділянці розташовані належні позивачу сарай, паркан, туалет, колонка для води, гараж та погріб, оскільки відповідно до дослідженого постанови Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування на 2/9 частини домоволодіння: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (житлового будинку А - 1, веранди - а - 1, веранди а - 1 - 1, погребу Б), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Висновки суду узгоджуються з висновками викладеними в Постанові ВС від 20.11.2019 у справі № 760/20002/14-ц.
Стосовно правомірності передачі у власність спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (на час виникнення спірних правовідносин) до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно вимог частин 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до змісту частин шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої статті 118 ЗК України, в редакції чинній на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництваі обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Як було досліджено раніше, відповідач ОСОБА_2 звернулась до відповідача Коропської селищної ради з заявою про передачу їй у власність земельної ділянки. На земельну ділянку виготовлено технічну документацію (а.с.72-80), рішенням дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання Коропської селищної ради від 03 листопада 2005 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будіть і споруд (присадибна ділянка). (а.с.10), а також видано державний акт на право власності на земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер земельній ділянці (а.с.81).
Оскільки земельна ділянка площею 0,1241 га, яка розташована в АДРЕСА_2 перебувала у комунальній власності таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем були здійснені усі передбачені законодавством дії, спрямовані на передачу спірної земельної ділянки із земель комунальної власності у власність відповідача ОСОБА_2 та їх документальне оформлення.
Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, суд не знаходить жодних підстав для задоволення позову та визнання оскаржуваного позивачем рішення селищної ради недійсним та його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.22,23 ЗК України 1990, частинами 1, 2 ст. 83, 118, 125, 155, Земельного кодексу України, ст. 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 5, 12, 13, 263-265, 273 ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Коропської селищної ради та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради від 03.11.2005 року відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Коропська селищна рада (смт.Короп, Чернігівської області, вул.Горького,9, код ЄДРПОУ 04412426).
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).
Повний текст рішення виготовлений 05.09.2022 р.
Суддя І.А.Смаль