01 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 489/1244/19
Провадження № 51 - 417 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018150000000398 від 06 листопада 2018 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурома Володимирської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Прийнято рішення щодо речового доказу: транспортний засіб Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 - повернуто ОСОБА_6 .
Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 3 289 грн. на користь держави в особі ГУ ДКСУ в Миколаївській області.
Запобіжний захід в кримінальному провадженні не обирався.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
06 листопада 2018 року близько 17 год. 10 хв. в сутінковий час ОСОБА_6 , керуючи технічно справним транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Космонавтів в м. Миколаєві, яка має по дві смуги для руху в обидва напрями, з боку вул. Електронної у напрямку вул. Кірова, з дозволеною у населеному пункті швидкістю 50 км/год та в районі буд. № 142, порушив вимоги підпункту «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не звернув уваги на те, що в цей час проїзну частину вул. Космонавтів з ліва на право по ходу його руху перебігав пішохід ОСОБА_8 з собакою на поводку, не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості руху свого транспортного засобу аж до повної зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, в результаті чого допустив наїзд на вказаного пішохода, який від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді численних переломів кісток тулубу з пошкодженням внутрішніх органів, які ускладнилися травматичним шоком, загинув на місці пригоди.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року частково задоволено апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 , змінено вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 та на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 2 п. 2 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та просить скасувати ухвалу з підстави невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м'якості. Зазначає, що апеляційний суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, наслідки у вигляді смерті ОСОБА_8 , її думку щодо необхідності призначити ОСОБА_6 реальну міру покарання, те, що він не в повній мірі відшкодував їй заподіяну шкоду, що, на її думку, свідчить про відсутність у нього щирого каяття, та висновок досудової доповіді органу пробації щодо високо рівня вчинення ним повторного правопорушення і небезпеки для суспільства.
Заперечень на касаційну скаргу потерпілої від учасників судового провадження не надходило.
В заяві захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 просить проводити касаційний розгляд у їх відсутність, вважає рішення Миколаївського апеляційного суду законним та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та є необережним, він раніше не судимий, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, на його утриманні перебувають батьки похилого віку, а сам обвинувачений має хронічне вірусне захворювання (гепатит С), що впливає на загальний стан його здоров'я та потребує противірусної терапії і відповідного контролю перебігу з боку лікарів. Врахував апеляційний суд і висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі на певний строк можливе у разі покладення обов'язків виконання заходів, передбачених пробаційною програмою. Щире каяття судом враховано як обставину, що пом'якшує покарання, а обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.
Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. При цьому суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції та застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки допущених ОСОБА_6 порушень правил дорожнього руху у вигляді смерті ОСОБА_8 та їх невідворотність, а також думку потерпілої ОСОБА_7 , яка наполягала на призначенні ОСОБА_6 реальної міри покарання, оскільки у ОСОБА_6 була можливість загальмувати та не здійснити наїзд на ОСОБА_8 . Також потерпіла ОСОБА_7 вважає, що відшкодування ОСОБА_6 шкоди у розмірі 14 924,94 грн. не є достатнім та не відповідає відшкодуванню завданої ним шкоди у повному обсязі.
Крім того, згідно досудової доповіді щодо ОСОБА_6 уповноважений орган з питань пробації вважає, що з урахуванням особистості обвинуваченого, його способу життя, історії правопорушень, середнього ризику вчинення ним повторного правопорушення, високого рівня небезпеки для суспільства, його виправлення без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_6 апеляційним судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м'якості через застосування ст. 75 КК України, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 3 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга потерпілої -задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3