79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.08.2022 Справа № 914/1139/22
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши справу
за позовом: Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області
до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»
про: стягнення 209 556,35 грн.,
представники
позивача: Вільшинська О.В.
відповідача: ОСОБА_1 ,
07.06.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення заборгованості невикористаної суми житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги централізованого опалення (теплопостачання) за опалювальний сезон 2018-2019 років у сумі 209 556,35 грн.
13.06.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 06.07.2022р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
29.06.2022р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13814/22.
05.07.2022р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14264/22.
У судовому засіданні 06.07.2022р. повноважні представники сторін участь не прийняли.
Протокольною ухвалою від 06.07.2022р. суд постановив розгляд справи відкласти на 20.07.2022р.
Ухвалами, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 20.07.2022р.
20.07.2022р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№15314/22.
У судове засідання 20.07.2022р. позивач та відповідач забезпечили участь повноважних представників.
У судовому засіданні 20.07.2022р. судом оголошено перерву до 31.08.2022р. о 14.00 год.
02.08.2022р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16335/22.
У судовому засіданні 31.08.2022р. прийняли участь повноважні представники сторін.
У судовому засіданні 31.08.2022р. представником відповідача було відкликано заявлену заяву про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим така судом не розглядається.
Суть спору:
Спір між сторонами виник внаслідок несплати у добровільному порядку заборгованості відповідача за невикористану суму житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги централізованого опалення (теплопостачання) за опалювальний сезон 2018 року -2019 року у сумі 209 556,35 грн.
Позиція позивача:
Позивач покликається на ту обставину, що невикористану суму субсидій в розмірі 209556,35 грн. за опалювальний сезон 2018-2019 року, згідно акту розрахунку загального обсягу невикористаних субсидій, поданого Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» 03.06.2019 року №01/1120, відповідач мав повернути на рахунок Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області ще у червні 2019 року.
Позиція відповідача:
Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на ст.61, ч.1 ст.614, ч.1 с.617 Цивільного кодексу України, вважає, що несвоєчасне виконання Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» фінансових зобов'язань сталось не з вини підприємства, а зумовлене через об'єктивні обставини специфікою діяльності підприємства, заборгованістю населення за спожиті послуги теплопостачання, невчасним наданням субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Відповідно до наданого Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» акту розрахунку обсягу невикористаних сум субсидій від 03.06.2019 року №01/1120, на виконання п.8 «Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг» відповідачем проведено розрахунок загального обсягу невикористаних субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення за опалювальний сезон 2018-2019 років.
Сума розрахунку загального обсягу невикористаних субсидій становить 197 558,53 грн. станом на 01.07.2019 року та відображена у щомісячному акті звіряння розрахунків за надані послуги. Згідно подальших актів звірки взаєморозрахунків по відшкодуванню коштів на оплату за теплопостачання між Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» і Управлінням праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області дебіторська заборгованість склала станом на:
1 липня 2019 року - 210 626,76 грн. (акт№3-6 від 01 липня 2019 року);
1 жовтня 2019 року - 209 556,35 грн. (акт№3-9 від 01 жовтня 2019 року);
1 листопада 2019 року - 209 556,35 грн.(акт№3-10 від 01 листопада 2019 року);
1 грудня 2019 року - 209 556,35 грн. (акт№3-11 від 01 грудня 2019 року).
Станом на 01.05.2022 року за даними бухгалтерського обліку числиться протермінована дебіторська заборгованість Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» перед Управлінням соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області за надані житлові субсидії за опалювальний сезон 2018- 2019 рр., у сумі 209 556, 35 грн., яка утворилась після перерахунків.
На виконання листа Департаменту фінансів ЛОДА №04-05/02 від 11.02.2020 року Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області неодноразово зверталось до відповідача про необхідність повернення заборгованості в найкоротші терміни (листи управління №225 від 27.11.2019 р., №21 від 21.02.2020р., №557 від 23.12.2020р., №85 від 08.04.2021 року,№484 від 23.06.2021року, лист Стрийського міськвиконкому №3.2/711 від 21.10.2021 року).
У відповідях на вказані листи (№01/251 від 21.02.2020р., №01/333 від 05.03.2020р., №01/592 від 09.04.2021р., №01/1181 від 01.07.2021р. №01/1735 від 26.10.2021р.) відповідач заборгованість визнає, однак повідомляє про відсутність у підприємства наявних вільних обігових коштів для погашення кредиторської заборгованості перед Управлінням соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків №3-12 станом на 01.01.2020р. проведено звіряння взаємних розрахунків та узгоджено, що заборгованість по невикористаним сумам житлової субсидії становить 209 556,35 грн.
На підтвердження скрутного фінансового становища відповідача суду надано копії Балансу (звіт про фінансовий стан) за березень 2022 року. Також, відповідачем надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2022 року.
Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, як підставні та обгрунтовані, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач - Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області діє на підставі Положення про управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, затвердженого рішенням Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області від 08.12.2020р. №22, яким визначено, що управління є органом місцевого самоврядування.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області виконує делеговані державою повноваження у сфері соціального захисту населення.
Умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій регламентується «Положенням про порядок призначення житлових субсидій», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 зі змінами та Бюджетним кодексом України.
Згідно із цим Положенням, житлова субсидія на оплату комунальних послуг призначається у розмірі соціальних нормативів відповідних комунальних послуг. До 31.01.2019р. перерахування сум субсидії проводилось відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, шляхом перерахування коштів на рахунки організацій, відповідальних за надання послуг.
Так, за умовами п.3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21.10.1995р. №848, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У територіальних громадах (в тому числі об'єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до вказаного Положення, в редакції, яка діяла до 01.05.2019р., житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг до грудня 2018 року / січня 2019 включно надавались громадянам не у грошовій формі за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом перерахування коштів на рахунки надавачів послуг.
В подальшому, постановами Кабінету Міністрів України №1176 від 27.12.2019р. «Деякі питання надання житлових субсидій населенню у грошовій формі» та №62 від 06.02.2019р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» були внесені зміни до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21.10.1995р. №848, відповідно до яких громадяни, які звернулись за субсидією з січня 2019 року отримують субсидію у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів через Пенсійний фонд України або через АТ «Ощадбанк».
Після закінчення опалювального сезону невикористана сума житлової субсидії, яка надавалась не у грошовій формі, повертається виконавцем комунальних послуг до державного бюджету з урахуванням зазначених норм на підставі акту розрахунку загального обсягу невикористаних сум житлової субсидії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату послуг із централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо-та електропостачання був визначений пунктом 11 Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016р. №534 «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг».
П.11 Порядку передбачав, що у разі відсутності кредиторської заборгованості перед надавачами послуги, надавач послуги протягом місяця перераховує невикористану суму субсидії на рахунок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
За умовами п.12 Порядку, відповідальність за правильність розрахунку невикористаних сум субсидій за кожним особовим рахунком одержувача субсидії та повноту відображення їх в актах розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій покладається на надавачів послуг в особі їх керівників та посадових осіб, що проводили такий розрахунок.
Суд зазначає, що згідно з Порядком розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016р. №534, який діяв на момент звірки взаємних розрахунків, відповідачем проведено розрахунок невикористаних сум субсидії, про що позивачу надавався відповідний акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидії. Позивачем враховувались загальні обсяги невикористаних сум субсидії, зазначені в наданих актах, та відображались в щомісячних актах звіряння взаємних розрахунків.
Відсутність кредиторської заборгованості слідує з актів звірки взаєморозрахунків, наданих суду.
Відтак, зобов'язання відповідача виникли на підставі Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848, Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016р. №534 «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг».
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків №3-12 станом на 01.01.2020р. проведено звіряння взаємних розрахунків та узгоджено, що заборгованість по невикористаних сумах житлової субсидії становить 209 556,35 грн.
Суд бере до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, зокрема, серед іншого, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з норм ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися сторонами належним чином згідно з умовами договору, вимогами кодексів та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які традиційно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За таких обставин відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із актів цивільного законодавства, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Таким чином, наявність заборгованості в розмірі 209 556,35 грн. підтверджується, дослідженим в судовому засіданні актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2020, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками установ.
Також, визнання відповідачем суми коштів, які необхідно повернути до державного бюджету, підтверджується його листами, наявними в матеріалах справи.
Надані представником відповідача докази щодо фінансового стану підприємства, характеризують його стан на 2022 рік, і не є доказами неможливості виконання фінансових зобов'язань перед позивачем упродовж тривалого періоду (починаючи з червня 2019 року), тому не спростовують наявність вини відповідача та не доводять вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо повернення коштів.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що сума невикористаної субсидії за опалювальний сезон 2018-2019 років, яка становить 209 556,35 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Таким чином, враховуючи неспроможність доводів відповідача, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №375 від 21.12.2022р. на суму 3 143,35 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (місцезнаходження: Україна, 82400, Львівська обл., Стрийський район, м.Стрий, вул.Новаківського, будинок 9, ідентифікаційний код 05432684) на користь Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Україна, 82400, Львівська обл., Стрийський район, м.Стрий, вул.Незалежності, будинок 3, ідентифікаційний код 26171457) заборгованість у сумі 209 556,35 грн. невикористаної суми житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги централізованого опалення (теплопостачання) за опалювальний сезон 2018-2019 років та 3 143,35 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022 р.
Суддя Король М.Р.