Рішення від 17.08.2022 по справі 914/1361/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2022 Справа № 914/1361/22

За позовом: Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м. Львів,

про: стягнення 761 000 грн

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Полянський А.П.

Представники учасників справи:

від позивача: Коцелко Ю.В. - представник;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення 761 000 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/1361/22 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.08.2022.

Канцелярією Господарського суду 25.07.2022 зареєстровано відзив (вх №15715/22 від 23.07.2022) на позовну заяву.

Відзив долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.08.2022 суд відклав розгляд справи на 17.08.2022.

У судове засідання 17.08.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги просив задовільнити.

У судове засідання 17.08.2022 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 17.08.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов'язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.08.2022 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем як первісним боржником обов'язку з оплати позивачу як новому боржнику коштів за переведення боргу за договором про переведення боргу від 12 червня 2015, який укладено з метою заміни первісного боржника у зобов'язанні, що виникло з договору про закупівлю товарів, робіт і послуг №18/11 від 18.11.2009 року (основний Договір).

Правова позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнає, однак як вказує у відзиві, що заборгованість виникла через відсутність фінансування підприємства Львівською міською радою, як це було передбачено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.06.2015 року №352.

Обставини справи, встановлені судом.

12 червня 2015 року між Львівським комунальним автотранспортним підприємством No1 (надалі «Первісний боржник») та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» ( надалі «Новий боржник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (надалі «Кредитор») було укладено Договір про переведення боргу.

Згідно з п.1 Договору, ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні , що виникає із відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 14 листопада 2014 року, зі змісту якого ТзОВ «Львівські автобусні заводи», що зареєстроване за адресою : 03124, м. Київ, бульвар І. Лепсе, буд. 6, код ЄДРПОУ 33894928 (Первісний кредитор) передає, а ТзОВ «Львівавтокомплектація», що зареєстроване за адресою : 79026, м. Львів, вул. Стрийська,45 код ЄДРПОУ 33982081 (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, в тому числі права вимоги виконавця обов'язків щодо повернення частини суми боргу, яка складає 761 000 грн. належного Первісному кредитору на підставі договору про закупівлю товарів, робіт і послуг №18/11 від 18.11.2009 року (Основний договір).

Згідно з п. 2 даного Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника частину боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 761 000 грн, що виник на підставі Основного договору.

Відповідно до п. 3 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договір про переведення боргу підписаний всіма сторонами, містить відтиски печаток Первісного боржника та Нового боржника.

08 червня 2015 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення №352 Про погодження ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийняття частини заборгованості Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 в якому було передбачено у п.2 Департаменту житлового господарства та інфраструктури під час формування бюджету розвитку міського бюджету м. Львова на 2016 рік передбачити видатки на поповнення статутного капіталу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 у розмірі 761 000 грн. для погашення заборгованості перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно з договором про заміну боржника у зобов'язанні, яким передбачено прийняття ЛМКП «Львівтеплонерго» за згодою товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» частини заборгованості Львівського комунального автотранспортного підприємства №1.

Позивач звертався до відповідача з претензіями №09-760вих від 07.02.2019 та №09-14422 від 01.12.2020 в яких просив невідкладно погасити заборгованість.

У відповідь на претензії відповідач скерував позивачу лист, в якому вказав, що борг визнає та зобов'язується повернути.

Доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав.

Аргументи та висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено , що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ст. 626 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується.

Так, 12 червня 2015 року між Львівським комунальним автотранспортним підприємством No1 (надалі «Первісний боржник») та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» ( надалі «Новий боржник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (надалі «Кредитор») було укладено Договір про переведення боргу.

Згідно з п.1 Договору, ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні , що виникає із відступлення права вимоги внаслідок прощення боргу від 14 листопада 2014 року, зі змісту якого ТзОВ «Львівські автобусні заводи», що зареєстроване за адресою : 03124, м. Київ, бульвар І. Лепсе, буд. 6, код ЄДРПОУ 33894928 (Первісний кредитор) передає, а ТзОВ «Львівавтокомплектація», що зареєстроване за адресою : 79026, м. Львів, вул. Стрийська,45 код ЄДРПОУ 33982081 (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, в тому числі права вимоги виконавця обов'язків щодо повернення частини суми боргу, яка складає 761 000 грн. належного Первісному кредитору на підставі договору про закупівлю товарів, робіт і послуг №18/11 від 18.11.2009 року (Основний договір).

Згідно з п. 2 даного Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника частину боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 761 000 грн, що виник на підставі Основного договору.

Відповідно до п. 3 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договір про переведення боргу підписаний всіма сторонами, містить відтиски печаток Первісного боржника та Нового боржника.

З вищезазначеного договору слідує, що при його укладенні сторонами дотримано вимог статей 513, 520 ЦК України, оскільки заміна боржника відбулась за згодою кредитора (ТзОВ «Львівавтокомплектація») і сторонами дотримано вимог щодо форми такого правочину.

За змістом ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

З аналізу положень ст. ст. 520-522 ЦК України убачається, що правочин про заміну боржника у зобов'язанні не є новим зобов'язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. А заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.

Переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною у зобов'язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов'язків, як сторони у зобов'язанні.

Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача як із первісного боржника на користь позивача як нового боржника плати за переведення боргу.

Так, у п. 2.1 договору про переведення боргу сторони погодили, що Первісний боржник переводить на Нового боржника частину боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 761 000 грн, що виник на підставі Основного договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач позовні вимоги визнав, однак вказав, що заборгованість виникла через відсутність фінансування підприємства Львівською міською радою, як це було передбачено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.06.2015 року №352.

Щодо твердження відповідача про відсутність фінансування, суд вказує наступне.

В силу ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб.

Згідно з положеннями ст. 617 ЦК України, особа яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020р у справі № 910/4926/19, зокрема, зазначається, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Отже, суд не бере до уваги посилання Відповідача на те, що заборгованість виникла через відсутність фінансування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 761 000, 00 грн коштів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1 Б; ЄДРПОУ 23884071) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1;ЄДРПОУ 05506460) 761 000,00 грн заборгованості та 11 415, 00 грн сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 22.08.2022.

Суддя Синчук М.М.

Попередній документ
106050275
Наступний документ
106050277
Інформація про рішення:
№ рішення: 106050276
№ справи: 914/1361/22
Дата рішення: 17.08.2022
Дата публікації: 06.09.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів
Розклад засідань:
17.08.2022 10:50 Господарський суд Львівської області