ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2022Справа № 910/2899/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2899/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"
до Федан Олени Веніамінівни
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
29 березня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.02.2022 року до Федан Олени Веніамінівни (відповідач) про стягнення 45 447,22 грн., з них: індексу інфляції за період з 15.01.2017 року по 14.01.2021 року - 30 765,74 грн. (тридцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 74 копійки) та 3% річних за період з 15.01.2017 року по 14.01.2021 року - 14 681,48 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 48 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 позов Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" до Фізичної особи - підприємця Федан Олени Веніамінівни про стягнення 161 202,12 грн. заборгованості за кредитним договором № 181-051 від 06.10.2007 року задоволено повністю. Враховуючи, шо рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 станом на дату подання позовної заяви виконано не було, а також те, що 17.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" було укладено договір про відступлення права вимоги за яким останньому перейшло паво вимоги до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" просить суд стягнути з Федан Олени Веніамінівни індекс інфляції за період з 15.01.2017 року по 14.01.2021 року у розмірі 30 765,74 грн. та 3% річних за період з 15.01.2017 року по 14.01.2021 року у розмірі 14 681,48 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач - Федан Олена Веніамінівна є фізичною особою, Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із запитом з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.
18 травня 2022 року через відділ діловодства суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит суду № 628 від 10.05.2022 року щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання Федан Олени Веніамінівни .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2899/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Федан Олені Веніамінівні за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» - 27.06.2022 року.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 20.05.2022 року у справі № 910/2899/22 є 27.06.2022 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 12.07.2022 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414, яке набрало законної сили, позов задовольнити повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Федан Олени Веніамінівни на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" основну заборгованість по кредиту в сумі 120 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 25 036 грн. 65 коп., пеню прострочення повернення кредиту за період з 04.10.2008 року по 03.04.2009 року у сумі 14 341 грн. 36 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період 01.07.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 1 824 грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 612 грн. 02 коп. та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 встановлено факт укладення 06.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк») та Фізичною особою-підприємцем Федан Оленою Веніамінівною кредитного договору № 181-051 (зі змінами, внесеними договорами від 06.10.2006 року, 27.04.2007 року, 05.05.2008 року) та факт його неналежного виконання боржником, у зв'язку з чим у останньої виникла заборгованість по кредиту, процентах, пені за порушення строків сплати кредиту та процентів.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі № 33/414 та у даній справі № 910/2899/22 беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
За доводами позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 не виконано.
У відповідності до п. 2.1., 3.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників № 15/01-1 від 15.01.2019 року, Товариство є юридичною особою за законодавством України, яке створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення фінансових послуг, визначених чинним законодавством України.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку (ідентифікаційний код 38962392) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання 04.11.2013 року, номер запису 10701020000051792.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019 року відбувся електронний аукціон щодо продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», а саме: права вимоги та інших майнових прав за кредитами суб'єктів господарювання у кількості 200 поз., права вимоги за кредитами фізичних осіб у кількості 65 поз., дебіторська заборгованість у кількості 32 поз., дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю за РКО у кількості 311 поз., переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс».
Платіжним дорученням № 197 від 17.04.2019 року ТОВ «ФК «Паріс» сплачено на користь ПАТ «Банк «Демарк» 5 000 000,00 грн., призначення платежу: за лот F23GL41900, покупець ТОВ «ФК «ПАРІС», зг протоколу ел.аукціону № UА-ЕА-2019-04-02-000005-b від 11.04.19.
За результатами електронного аукціону, оформленого протоколом № UА-ЕА-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019 року, між Публічним акціонерним товариства «Банк «Демарк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (новий кредитор) було укладено договір № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року.
Відповідно до п. 1.1. договору сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).
Абзацом першим пункту 2.1. договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку первісного кредитору, до позичальників/іпотекодавців/заставодавців/поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, зокрема, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (основні договори) права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором.
Сторони погодили, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у додатку №1 до цього договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, розрахованих відповідно до вимог чинного законодавства України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Розмір заборгованості станом на 20.05.2019 за правами вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права первісного кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги по отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів, права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредиторів, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів, права на отримання повернутих (невикористаних) авансових внесків, сплачених судових зборів тощо (п. 2.2. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 232,20 грн. (ціна договору). Ціна Договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 6.5. договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Згідно з п. 6.5. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами.
Додатком №1 до договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) визначено перелік договорів за якими відбувається відступлення права вимоги, а саме: за кредитним договором № 181-051 від 06.10.2006 року; договором № 1 від 06.10.2006 року про внесення змін до кредитного договору № 181-051 від 06.10.2006 року; договором № 1/1 від 27.04.2007 року про внесення змін до кредитного договору № 181-051 від 06.10.2006 року; за договором № 2 від 05.05.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 181-051 від 06.10.2006 року; договором застави автомобіля № б/н від 06.10.2006 року, укладеним між Банк «Демарк» та ОСОБА_2 ; договором застави № 266-051 від 08.02.2007 року.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора станом на 20.05.2019 року за кредитним договором № 181-051 від 06.10.2006 року, укладеним між Банк «Демарк» та ФОП Федан Оленою Веніаміновною, з усіма наступними змінами та доповненнями до нього, загальна заборгованість становить 144 234,19 грн., в тому числі: 120 000,00 грн. - заборгованість по кредиту за період з 06.10.2006 року по 20.05.2019 року включно; 24 234,19 грн. - заборгованість по процентам за період з 06.10.2006 року по 20.05.2019 року включно; 0,00 грн. - заборгованість по нарахованим штрафам, пені за період з 06.10.2006 року по 20.05.2019 року включно; 0,00 грн. - заборгованість по комісіям за період з 06.10.2006 року по 20.05.2019 року включно.
Позивачем додано до матеріалів справи копію Акту прийому-передачі документів від 20.05.2019 року до договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.01.2020 року внесено запис № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» як юридичної особи.
Листом № 181-051-1 від 30.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» повторно повідомило ФОП Федан Олену Веніамінівну про укладення 20.05.2019 року договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» надіслало ФОП Федан Олені Веніамінівні вимогу № 181-051-2 від 30.12.2020 року з проханням погасити прострочену заборгованість за договором № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року, а також сплатити 3% річних та інфляційні втрати.
Оскільки, відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414 не виконано, позивачем заявлено вимоги про стягнення 14 681,48 грн. 3% річних за період з 30.12.2017 року по 29.12.2020 року та 30 765,74 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2018 року по 30.11.2020 року.
Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на дату пред'явлення вказаного позову Фізична особа-підприємець Федан Олена Веніамінівна втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 року у справі № 265/6586/19.
Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор повинен передати новому кредитору дійсну вимогу та зобов'язаний передати йому необхідні документи, що свідчать про право вимоги.
Дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах укладеного договору.
Під час вирішення спору в межах справи № 33/414 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до Фізичної особи-підприємця Федан Олени Веніамінівни про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 120 000,00 грн., за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 25 036,65 грн., пені за прострочення повернення кредиту у сумі 14 341,36 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 1824,11 грн., за неналежне виконання умов кредитного договору № 181-051 від 06.10.2006 року.
Пунктами 7.1., 8.1. кредитного договору № 181-051 від 06.10.2006 року передбачено, що позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору та несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього договору та чинним законодавством України. Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього Договору.
Судом також встановлено факт укладення між Публічним акціонерним товариства «Банк «Демарк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (новий кредитор) договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року, який за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії), яким передбачено право вимоги нового кредитора до боржника за кредитним договором № 181-051 від 06.10.2006 року.
Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення 14 681,48 грн. 3% річних за період з 30.12.2017 року по 29.12.2020 року та 30 765,74 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2018 року по 30.11.2020 року.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Правовий аналіз положень статті 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Як зазначено вище, додатком №1 до договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року визначено Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, а також розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора станом на 20.05.2019 року за кредитним договором № 181-051 від 06.10.2006 року, укладеним між Банк «Демарк» та ФОП Федан Оленою Веніамінівною, з усіма наступними змінами та доповненнями до нього.
Разом з тим, у пункті 2.2. договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року сторони домовились, що новий кредитор набуває права кредитора за основними договорами включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами; права первісного кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги; права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, права, що випливають із судових справ.
Судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено судом виходячи із загальної суми 163 126,73 грн., стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414, а саме: заборгованості по кредиту в сумі 120 000,00 грн., за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 25 036,65 грн., пені за прострочення повернення кредиту у сумі 14 341,36 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 1824,11 грн., 1612,02 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приписи ст. 512 Цивільного кодексу України передбачають заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Обов'язок сплатити державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовних заяв до суду не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.
Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 року у справі № 913/54/16.
Сплата суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, а тому не могла бути предметом відступлення.
Відповідні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 910/9549/15 та від 08.08.2019 року у справі № 911/1677/18.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не набув права вимоги у встановленому законом порядку на суму державного мита у розмірі 1612,02 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн., стягнутих за рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414.
Крім того, відповідно до додатку №1 до договору № 181-051 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.05.2019 року Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» не було передано новому кредитору заборгованість по пені у розмірі 16 165,47 грн.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що базою (основою) для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат згідно частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року № 914/712/16.
Відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди з 30.12.2017 року по 29.12.2020 року та з 01.01.2018 року по 30.11.2020 року повинно здійснюватися на суму 144 234,19 грн., тобто за виключенням сум пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутого за рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у справі № 33/414.
За перерахунком суду, на суму заборгованості 144 234,19 грн. за період з 30.12.2017 року по 29.12.2020 року розмір 3% річних становить 12 981,14 грн., інфляційних втрат за період з 01.01.2018 року по 30.11.2020 року - 27 202,60 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1700,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 3563,14 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 40 183,74 грн., з них: 3% річних - 12 981,14 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 14 копійок) та інфляційних втрат - 27 202,60 грн. (двадцять сім тисяч двісті дві гривні 60 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2193,66 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Федан Олени Веніамінівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (ідентифікаційний код 38962392, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77а) грошові кошти: 3% річних - 12 981,14 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 14 копійок), інфляційні втрати - 27 202,60 грн. (двадцять сім тисяч двісті дві гривні 60 копійок) та судовий збір - 2193,66 грн. (дві тисячі сто дев'яносто три гривні 66 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 05.09.2022р.
Суддя О.В. Котков