ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2022Справа № 910/2700/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22)
про відшкодування збитків у розмірі 452 620,02 грн.
за участю представників
від позивача: Сластьон А.О.
від відповідача: Камільовський В.В.
У судовому засіданні 31.08.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" про відшкодування збитків у розмірі 452 620,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору № ЛОГ-23 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідач як виконавець зобов'язався здійснити транспортне-експедиторське обслуговування вантажу за рахунок позивача у міжнародному сполученні. Умовами договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. За твердженнями позивача, відповідачем не дотримано умов договору, у зв'язку з чим під час перевезення вантаж був втрачений, що підтверджується протоколом № 1/30.04.2021 від 30.04.2021, чим завдано шкоду позивачу у розмірі 452 620,02 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2700/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.05.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем недоведено факту заподіяння збитків відповідачем та факту перевезення відповідачем викраденого, за доводами позивача, майна (пляшок із вином).
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано також клопотання про витребування у відповідача оригіналів письмових доказів, доданих до позовної заяви, окрім оригіналу митної декларації та розгляд справи з викликом, клопотання про витребування доказів в прядку ст. 91 ГПК України у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Граве Україна" та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2022 суд постановив здійснювати розгляд справи №910/2700/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 15.06.2022.
30.05.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про продовження встановленого судом процесуального строку для подачі відповіді на відзив.
09.06.2022 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, заява про надання доказів понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про витребування доказів, а саме про витребування у Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна":
- договору добровільного страхування цивільної відповідальності автомобільних перевізників від 10.07.2020 №УА229700;
- повідомлення ТОВ "Раф-Транс" про настання страхового випадку, який стався 23.04.2021 разом з копіями всіх наявних в страховій справі документів на підтвердження настання страхового випадку та розміру збитків внаслідок настання страхового випадку, що стався під час перевезення вантажу на підставі CMR №014322.
- інформації з приводу того, чи складався АТ "СК "Країна" страховий акт за наслідком настання страхової події. Якщо не складався, повідомити причину;
- інформації з приводу прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування на підставі п. 11.1. договору добровільного страхування цивільної відповідальності автомобільних перевізників від 10.07.2020 №УА229700.
У судовому засіданні, призначеному на 15.06.2022, представники сторін підтримали подані ними клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 суд відклав розгляд справи на 29.06.2022, задовольнив клопотання позивача та витребував докази у Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна".
29.06.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалі справи, яким позивач долучив нотаріально засвідчені копії протоколу жандармерії Франції від 23.04.2021 та протоколу про нестачу вантажу від 30.04.2021 №1/30.04.2021.
29.06.2022 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача та клопотання останнього про витребування доказів, а саме про витребування у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ГРАВЕ Україна":
- генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, укладеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД";
- сертифікат №35225 від 30.04.2021 до генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, укладеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД";
- документ, в якому зазначено повний перелік майна (товару), яке було застраховане на підставі сертифікату №35225 від 30.04.2021 до генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, укладеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД";
- замовлення №1706-3_1, вказане в графі "номер замовлення" сертифікату №35225 від 30.04.2021 до генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, укладеного Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД".
У судовому засіданні 29.06.2022 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача та на місці ухвалив частково задовольнити клопотання відповідача про витребування у ПрАТ Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" документів. Підготовче засідання відкладено на 26.07.2022.
04.07.2022 на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2022 надійшли документи від АТ "СК "Країна".
13.07.2022 на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2022 надійшли документи від ПрАТ Страхова компанія "ГРАВЕ Україна".
У судовому засіданні 26.07.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 03.08.2022.
02.08.2022 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про неприйняття доказів, наданих позивачем після 21.02.2022.
У судовому засіданні 03.08.2022 суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача та оголосити перерву в судовому засіданні до 31.08.2022.
31.08.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про взяття до уваги висновків КГС ВС в розрізі оцінки електронних доказів у справі.
У судове засідання 31.08.2022 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав для огляду суду оригінали доказів, копії яких наявні у матеріалах справи. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
27.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (надалі- замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (надалі- виконавець, відповідач) укладено договір №ЛОГ-23 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі- договір).
Згідно з п. 2.1. договору замовник доручає, а виконавець здійснює транспортно- експедиторське обслуговування вантажу за рахунок замовника у міжнародному сполученні і на території України.
Відповідно до п.4.1. договору замовник зобов'язався не пізніше ніж за три доби до планової дати завантаження направити виконавцю факсимільним повідомленням або електронної поштою заявку.
Заявка може містити умови, які регулюють відносини сторін і відрізняються від умов договору, в ньому разі застосовуються умови, вказані у Заявці. Умови перевезення вказані у заявці застосовуються одноразово до перевезення конкретного вантажу (п. 4.4. договору).
Пунктом 4.8. договору передбачено, що для здійснення перевезення вантажу виконавець зобов'язаний оформити вантажно-транспортні документи, крім випадку коли обов'язок їх оформлення покладається на вантажовідправника. В момент прийняття вантажу до перевезення виконавець зобов'язаний перевірити їх правильність оформлення.
Вантажно-транспортними документами є:
CMR, що оформляються при Міжнародних перевезеннях:
1) коди у Заявці місце завантаження ватажу знаходиться за кордоном України. Навіть, якщо місцем вивантаження є територія України, що обумовлює певну частину транспортування і по території України включно, - на весь маршрут перевезення складається одна CMR.
2) коли у Заявці вказане місце завантаження вантажу на території Україні, а місце його розвантаження за кордоном України.
ТТН, що оформляються для здійснення Внутрішніх перевезень виключно територією України.
Відповідно до п. 4.10. договору датою доставки вантажу є дата відмітки у CMR або ТТН про отримання вантажу вантажоодержувачем.
Дата відмітки у СМК або ТТН про отримання вантажу вантажоодержувачем відповідає даті розвантаження вантажу в адресі, вказаній у заявці (п. 4.11. договору).
Після доставки вантажу виконавець складає і підписує акт виконаних робіт у двох екземплярах і направляє їх оригінали замовнику (поштою або кур'єром), 3 моменту отримання актів виконаних робіт замовник їх підписує зі своєї сторони і повертає один екземпляр оригіналу виконавцю (поштою або кур'єром), а інший залишає собі.
Датою фактичного надання послуг є дата Акту виконаних робіт. (п. 4.12. та п. 4.13 договору).
Відповідно до п. 7.1.1. договору виконавець несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.
Підпунктом 5.1.10. договору визначено, що у разі крадіжки вантажу/частини вантажу виконавець повинен негайно повідомити про цей факт у місцеві правоохоронні та митні органи, скласти акт про відсутність частини вантажу, отримати поліцейську довідку про це і зафіксувати факт крадіжки у митній системі, здійснити повторне опломбування шантажу після митного огляду.
Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до 31.12.2017 включно. Договір автоматично пролонговується на кожний наступний календарний рік, якщо немає пропозиції щодо його розірвання (п. 10.1. та п. 10.2. договору).
На виконання умов договору 20.04.2021 року сторонами була погоджена заявка №34822 на перевезення вина по маршруту Франція-Польща-Україна, 20 палет, вага вантажу 22240 кг.
Відповідно до даних CMR №014322 товар завантажено на транспортний засіб виконавця 22.04.2021.
Листом №135 від 23.04.2021 відповідач повідомив позивача про факт крадіжки частини ввіреного йому для перевезення вантажу.
В подальшому, відповідачем було надано протокол, складений 23.04.2021 представниками жандармерії ESTERNAY, в рамках попереднього розслідування по факту крадіжки. В протоколі містяться пояснення водія відповідача, відповідно до яких крадіжка вантажу сталася під час стоянки водія на неохоронюваній парковці, поза зонами будь-яких камер відеоспостереження, в умовах недостатньої видимості.
Кількість втраченого під час перевезення вантажу зафіксована в протоколі №1/30.04.2021 від 30.04.2021, складеному компанією Veis Sp.z.o.o. в місці стікерування товару, яке було погоджено в заявці на перевезення №34822 від 20.04.2021. Як вбачається із протоколу, виявлена недостача склала 494 пляшок вина.
07.05.2021 році в місці розвантаження товару за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 11, представниками позивача складено Акт розбіжностей по кількості товару, отриманого за інвойсом № FV216437 та перевезення якого здійснювалося за CMR №014322, в якій зроблено відповідні відмітки щодо недовезення товару.
Згідно з Акту розбіжностей виявлено недостачу товару у кількості 494 пляшок вина за наступними артикулами: 809711, 809714. 809715. 858694, 85695.
19.05.2021 року відповідачу була направлена претензія за вих. №УРБ10/14-5963/1 щодо відшкодування збитків, завданих ТОВ «Сільпо-Фуд» втратою вантажу.
Листом №171 від 17.06.2021 ТОВ «Раф-Транс» повідомило ТОВ «Сільпо-Фуд» про передачу отриманої претензії з документами щодо страхової події до СК «Країна», де була застрахована відповідальність Перевізника, для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати. Також, зазначеним листом ТОВ «Раф-Транс» проінформувало позивача про наступне повідомлення за наслідками прийнятого страховою компанією рішення.
Листом №VРБ10/14-8188 від 22.07.2021 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало додаткові документи за запитом перевізника №175 від 24.06.2021.
Листом №222 від 08.10.2021 відповідач, отримавши відмову на виплату від своєї страхової компанії, відмовив ТОВ «Сільпо-Фуд» у задоволенні претензії щодо відшкодування шкоди, завданої втратою вантажу.
За доводами позивача, у зв'язку із втратою відповідачем вантажу в процесі перевезення, Товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" були завдані збитки у розмірі 452620,02 грн, що включають в себе вартість втраченого товару, вартість витрат на транспортування, витрати на митне оформлення товару, витрати на стікерування марки акцизного податку, послуги митного терміналу, дозвільні відмітки, які підлягають стягненню з ТОВ «Раф-Транс» в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування у якому обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.
Згідно положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з умов договору №ЛОГ-23 про надання транспортно-експедиторських послуг від 27.12.2016 сторонами було погоджено заявку №34822 на перевезення вина по маршруту Франція-Польща-Україна, 20 палет, вага вантажу 22240 кг.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Суд зазначає, що згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, відтак, оскільки обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.
З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
З урахуванням норм чинного законодавства, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортними документами, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
З матеріалів справи вбачається, що товар був завантажений на транспортний засіб відповідача 22.04.2021 року, про що свідчить CMR №014322, яка містить дані про кількість вантажних місць та прийнятих до перевезення одиниць продукції.
За умовами договору відповідач зобов'язаний був здійснити транспортно-експедиційне обслуговування вантажу замовника з моменту прийняття його від вантажовідправника до моменту його передачі вантажоодержувачу (п. 5.1.1. договору).
Судом встановлено, що листами №135 від 23.04.2021 та №171 від 17.06.2021 відповідач повідомив позивача про обставини крадіжки вантажу, перевезення якого здійснювалося транспортним засобом з номерними знаками AA875000/V1256.
Так, 23.04.2021 засобами електронної пошти представник ТОВ «Раф-Транс» просив також ТОВ «Сільпо-Фуд» здійснити огляд вантажу в Блоні (Польща) та скласти акт, який в подальшому буде підставою для виплати перевізнику страхового відшкодування.
Крім того, цією ж датою відповідач скерував на електронну адресу позивача скан-копію протоколу жандармерії Франції від 23.04.2021, з якого вбачається, що крадіжка вантажу сталася під час стоянки водія на неохоронюваній парковці, поза зонами будь-яких камер відеоспостереження, в умовах недостатньої видимості, зі слів водія було вкрадено 32 ящика з вином.
У разі крадіжки вантажу/частини вантажу виконавець повинен негайно повідомити про цей факт у місцеві правоохоронні та митні органи, скласти акт про відсутність частини вантажу, отримати поліцейську довідку про це і зафіксувати факт крадіжки у митній системі, здійснити повторне опломбування шантажу після митного огляду (п. 5.1.10. договору).
Як встановлено судом, згідно з умовами заявки №34822 від 20.04.2021, перевезення передбачало заїзд на стікерувальний склад компанії VEIS Sp.z.o.o., за адресою: POL-05870, Blonie (Veis) Veis Sp.z.o.o., з якою у позивача був укладений договір про надання транспортних, складських та митних послуг №1 від 23.12.2017.
Так, відповідно до п.2.3. зазначеного вище договору товар приймається на склад VEIS Sp.z.o.o. по кількості місць, зазначених в супровідних документах.
Згідно з п.2.5. договору №1 відповідність товарів супровідним документам перевіряється під час та після вивантаження товару. В разі невідповідності або пошкодження товару складається відповідний Акт.
З матеріалів справи вбачається, що кількість втраченого під час перевезення вантажу зафіксована в протоколі №1/30.04.2021 від 30.04.2021, складеному компанією Veis Sp.z.o.o. в місці стікерування товару, яке було погоджено в заявці на перевезення №34822 від 20.04.2021 та ініційовано самим відповідачем у листі від 23.04.2021.
Як вбачається із протоколу Veis Sp.z.o.o. від 30.04.2021 №1/30.04.2021, виявлена недостача вантажу склала 494 пляшок вина за наступними артикулами: 809711, 809714, 809715, 858694, 85695.
В подальшому, 07.05.2021 в місці розвантаження товару за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 11, представниками позивача складено Акт розбіжностей по кількості товару, отриманого за інвойсом № FV216437 та перевезення якого здійснювалося за CMR №014322, а також зроблено відповідні відмітки в CMR №014322 щодо недовезення товару.
Матеріалами справи встановлено, що водій, як представник відповідача, відмовився від підписання Акту розбіжностей, в якому була встановлена недостача товару у кількості 494 пляшок вина, про що зроблено відповідні відмітки в Акті від 07.05.2021 та CMR №014322.
Таким чином, з огляду на наведене, посилання відповідача на недоведення факту крадіжки переданого йому товару та необізнаності з обставинами щодо перерахунку вантажу, в тому числі на стікерувальному складі Veis Sp.z.o.o., є недоречними та не приймаються судом до уваги.
Щодо тверджень відповідача про недоведення обставин перевезення вкраденого вантажу перевізником на підставі CMR №014322, суд зазначає, що в графі 5 CMR №014322 міститься посилання на реквізити електронного супровідного документа на товари, що підлягають оподаткуванню акцизним збором № 21FRG0230000636979493. В зазначеному супровідному документі міститься весь перелік товару, перевезення якого здійснювалося на підставі CMR №014322.
Також, відомості про зазначений супровідний документ містяться в експортній декларації на вантаж №21 ЕХ211199С0001 разом з реквізитами інвойса на вантаж № FV216437 від 21.04.2021 в гр. 40 зазначеної експортної декларації.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Укладаючи договір сторони визначили відповідальність відповідача за збереження вантажу з моменту його прийняття від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.
Враховуючи факт втрати вантажу, 19.05.2021 позивач звертався до відповідача із претензією №УРБ10/14-5963/1 про відшкодування завданих збитків, однак, відповідач отримавши відмову у страховій виплаті від СК «Країна», де була застрахована відповідальність перевізника, відмовив ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" у задоволенні вищевказаної претензії щодо відшкодування збитків, завданих втратою вантажу.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оцінив завдані відповідачем збитки внаслідок втрати вантажу в розмірі 452620,02 грн, що включають в себе вартість втраченого товару згідно інвойса FV216437 від 21.04.2021, вартість витрат на транспортування, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 05.05.2021 №1706-3_1, витрати на мигне оформлення товару за МД №UA100380/2021/083262, витрат на стікерування, марки акцизного податку, послуги митного терміналу, дозвільні відмітки.
Судом встановлено, що всі понесені витрати щодо товару закладені в собівартості 1 одиниці товару по кожному втраченому артикулу продукції, про що свідчить відповідний детальний розрахунок собівартості 1 одиниці товару та Акт списання №1 від 07.05.2021.
При цьому, при розрахунку завданої перевізником шкоди до уваги не бралися дані щодо арт. 809715 (Chateau Le Crock Saint-Estephe 2018/750ml) в кількості 1 (однієї) одиниці, оскільки зазначена пляшка вина була розбита на складі VEIS Sp.z.o.o під час стікерування вантажу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився за CMR №014322, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу сталась не з вини відповідача.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідачем не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що втрата вантажу сталася не з вини відповідача, ТОВ "РАФ-ТРАНС" не подано, розмір завданих збитків в сумі 452 620,02 грн відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, ідентифікаційний код 32159544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, ідентифікаційний код 40720198) збитки у розмірі 452 620 грн 02 коп., судовий збір у розмірі 6 789 грн 30 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 05.09.2022
Суддя Л. Г. Пукшин