ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2022Справа № 910/19316/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (вул. Вацлава Гавела 4, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 36797376)
до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (бульвар Лесі Українки, буд. 26, літера А, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 01422832)
про стягнення 59 077, 53 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - відповідач) про стягнення 59 077, 53 грн, у тому числі: 56 052, 10 грн - основного боргу, 1 041, 19 грн - 3% річних та 1 984, 24 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором на виконання проектних робіт від 26.01.2018 №1734.
Ухвалою Господарського суду міcта Києва від 03.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
29.12.2021 від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/19316/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бульвар Лесі Українки, буд. 26, літера А, м. Київ, 01133, (код ЄДРПОУ 01422832).
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105491928294 ухвалу суду від 24.01.2022 відповідач отримав 08.02.2022.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
26.01.2018 між Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (далі - виконавець) укладено договір на виконання робіт №1734 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених сторонами у цьому договорі виконавець зобов'язується у межах договірної ціни та у строки, обумовлені в цьому договорі, на підставі вихідних даних, що надаються замовником, виконати наступні проектні роботі стадії "Проект": розробити розділи "Система пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей. Система передавання тривожних сповіщень"; розробити розділи "Автоматична система газового пожежогасіння"; розробити розділи "Системи протидимного захисту (технологічна частина)"; розробити розділи "Автоматика систем протидимного захисту"; розробити розділи "Автоматика внутрішнього протипожежного водопроводу"; розробити розділи "Блискавкозахист"; (далі - проектна документація, роботи) по об'єкту: "Комплексна забудова території об'єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. Друга черга будівництва. Коригування Житловий будинок (поз. 15, 24, 25, 26, 29, 30 за ГП)" (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх.
Відповідно до пункту 1.5. договору результатом виконання робіт по цьому договору є проектна документація, яка повинна відповідати умовам цього договору, положенням чинного законодавства України, підзаконним актам та іншим нормативним документам, щодо неї повинні бути зняті всі зауваження, що стосуються виконання виконавцем проектних робіт за цим договором, а також бути придатною для використання її за цільовим призначенням.
Строк розробки проектної документації - 30 робочих днів з моменту отримання виконавцем від замовника грошових коштів, перерахування яких передбачене в п. 3.3.1. договору, та вихідних даних, необхідних для розробки проектної документації (п. 2.1. договору).
Загальна вартість робіт (договірна ціна) узгоджена сторонами протоколом узгодження договірної ціни на проектні роботи (додаток 2 до договору) та кошторисом на виконання проектних робіт (додаток 1 до договору) і становить: 58 387, 60 грн, крім того ПДВ 20% - 11677, 52 грн, всього з ПДВ 20% - 70065, 12 грн (п. 3.1. договору).
Згідно з пункту 3.3. (п. п. 3.3.1.) договору оплата замовником робіт здійснюється в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця замовник перераховує на банківський рахунок виконавця 20% загальної ціни робіт (договірної ціни) п. 3.1.
Остаточний розрахунок з виконавцем за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця коштів у розмірі 80% ціни робіт, зазначеної в п. 3.1. договору (п. 3.3.2 договору).
За умовами п. 5.2. договору цим договором передбачена передача виконавцем проектної документації в 5-ти (п'яти) примірниках у твердому вигляді та запис на електронний носій пам'яті в форматі PDF, про що сторони складають акт виконаних робіт. Додаткова кількість примірників проектної документації оплачується замовником додатково.
Замовник зобов'язується розглянути наданий виконавцем примірник проектної документації протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту його отримання (п. 5.3. договору).
За результатами розгляду наданого виконавцем примірника проектної документації замовник приймає виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт або не приймає, про що письмово повідомляє виконавця (п. 5.4. договору).
У випадку обґрунтованої відмови заявника від приймання робіт уповноваженими представниками сторін складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Зазначені в п. 5.3. примірники проектної документації під час складення такого акту передається представнику виконавця (п. 5.5. договору).
Пунктом 9.2 договору сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Цей договір починає діяти з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін. Дія цього договору припиняється в момент належного виконання сторонами всіх взятих на себе за цим договором зобов'язань.
Додатком №1 до договору (Зведений кошторис) та додатком №2 (Протокол погодження договірної ціни) сторони погодили вартість кожного етапу виконання робіт та їх загальну вартість.
02.02.2018 на підставі виставленого рахунку на оплату №68 від 29.01.2018 Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" здійснило авансовий платіж по договору у розмірі 14 013, 02 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.
30.06.2020 між сторонами підписано акт надання послуг № 344, у якому сторони підтвердили, що виконавцем були виконані роботи по договору на суму 14 013, 02 грн з ПДВ.
24.03.2021 з листом вих. №14 позивач надіслав відповідачу акт надання послуг №196 від 23.03.2021 щодо виконання решти робіт по договору на суму 56 052, 10 грн, які були вручені останньому 26.03.2021, про що свідчить відмітка про вручення з рекомендованого листа №0311519019219.
Позаяк відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату фактично виконаних робіт не здійснив, в останнього виникла заборгованість у розмірі 56 052, 10 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією вих. №27 від 15.06.2021, зокрема, з вимогою оплатити вказану суму боргу, яка останнім залишена без відповіді і задоволення, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3.2 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок з виконавцем за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця коштів у розмірі 80% ціни робіт, зазначеної в п. 3.1. договору.
Водночас, за умовами пунктів 5.3, 5.4 договору замовник зобов'язується розглянути наданий виконавцем примірник проектної документації протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту його отримання. За результатами розгляду наданого виконавцем примірника проектної документації замовник приймає виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт або не приймає, про що письмово повідомляє виконавця.
Відповідач отриманий 26.03.2021 акт виконаних робіт (надання послуг) №196 від 23.03.2021 не підписав, мотивовану відмову від його підписання позивачу не надав.
При цьому, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Сам собою факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання підрядником робіт. Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом та договором, укладеним між сторонами спору, покладено саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19.
Окрім того, позивачем складено та зареєстровано податкові накладні від 02.02.2018 №1 та від 23.03.2018 №38 з відміткою контролюючого органу про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 3.3.2., 5.3, 5.4 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором виконано не було.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань в частині фактичного виконання робіт по договору та надсилання відповідачеві акту виконаних робіт, а також факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 56 052, 10 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 041, 19 грн за період прострочення з 12.04.2021 по 23.11.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1 984, 24 грн за період прострочення з травня по жовтень 2021 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (бульвар Лесі Українки, буд. 26, літера А, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (вул. Вацлава Гавела 4, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 36797376) основну заборгованість у розмірі 56 052 (п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят дві) грн, 10 коп., 3% річних у розмірі 1 041 (одна тисяча сорок одна) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн, 24 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному та відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА