вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/405/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮСТ”, м. Київ
до відповідача Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест”, м. Ужгород
про стягнення 123024,31 грн
секретар судового засідання - Яскорська А.О.
учасники справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮСТ” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест” про стягнення 95380,12 грн - боргу, 16864,92 грн - інфляційних нарахувань, 2539,99 грн - 3% річних та 8239,28 грн - пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 23-ВР від 21.05.2021.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/405/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2022.
Ухвалою суду від 04 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана 05.07.2022 на офіційну адресу електронної пошти Відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та отримана ПП «Євроімекс-Інвест» 05.07.2022, а відтак, суд дійшов висновку, що Відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Таким чином, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт за договором № 23-ВР від 21.05.2021 у зв'язку з чим станом на 17.06.2022 за ним рахується заборгованість в розмірі 95380,12 грн, на яку позивачем нараховано 16864,92 грн - втрат від інфляції, 2539,99 грн - 3% річних та 8239,28 грн - пені.
Окрім того, просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11250,00 грн, як такі, що фактично понесені витрати згідно з підтверджуючими документами.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
21 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮСТ” (надалі - позивач, підрядник) та Приватним підприємством “Євроімекс-Інвест” (надалі - відповідач, замовник) було укладено Договір № 23-ВР (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по нанесенню дорожньої розмітки (надалі Роботи) відповідно до Схеми, представленої Замовником, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти, оплатити Роботи на умовах і в строк, що встановлені цим Договором, а саме за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 145 (Міжнародний аеропорт в Ужгороді).
Найменування (номенклатура), обсяги, вартість робіт, та інші умови указуються в рахунках - фактурах Підрядника, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, у випадку здійснення Замовником передоплати, виконання Робіт здійснюється Підрядником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати передоплати.
Згідно з п. 2.5. Договору Виконані за цим Договором Роботи, передаються Підрядником та приймаються Замовником, шляхом оформлення та підписання Сторонами Акта прийому-передачі виконаних робіт та шляхом оформлення та Акту виконаних робіт.
У випадку відмови Змовника прийняти робота за цим Договором, останній, протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідного Акту прийому-передачі робіт від Підрядника, зобов'язаний надіслати Підряднику обґрунтовану письмову претензію щодо відмови у підписанні Актів. При цьому, така претензія Замовника є підставою для початку процедури складання Сторонами відповідного Дефектного акту з описом необхідних доробок та строків їх виконання Підрядником (п. 2.7. Договору).
Умови оплати робіт та порядок розрахунків сторонами встановлено в розділі 4 Договору. Зокрема, відповідно до п. 4.1. Договору вартість робіт визначається згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору) і складає 182358,73 грн (з ПДВ) та вказується у виставленому Виконавцем до Замовника рахунку, який є невід'ємною частиною Договору.
Після підписання Сторонами цього Договору відповідно до виставленого Виконавцем рахунку, Замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 80% від загальної вартості Робіт, що становить 145886,98 грн (з ПДВ). Після підписання Сторонами Акта приймання-передачі виконаних за цим Договором Робіт Замовник сплачує залишок вартості Робіт в розмірі 20% від загальної вартості Робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (п.п. 4.2.1, 4.2.2. Договору).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у разі виникнення необхідності виконання Виконавцем додаткових робіт чи послуг для Замовника за мовами цього Договору, то такі роботи чи послуги виконуються Виконавцем в будь-якому раз після оформлення Сторонами Додаткової угоди до Договору з зазначенням ціни, обсягу таких робіт чи послуг та строків їх виконання.
Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє строком до 31.12.2021 року (п. 7.1. Договору).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору № 23-ВР від 21.05.2021 позивачем виконано визначені в Договорі роботи з нанесення дорожньої розмітки на загальну суму 241267,10 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1 від 30.07.2021, який підписаний сторонами без будь - яких застережень щодо якості, об'єму, вартості виконаних робіт.
У свою чергу, за твердженням позивача, Приватним підприємством «Євроімекс-Інвест» договірні зобов'язання виконано не належним чином, зокрема, не проведено повного розрахунку за виконання підрядних робіт. Як зазначає Позивач, за виконані роботи Відповідач розрахувався лише частково, сплативши обумовлений в п. 4.2.1. Договору авансовий платіж в сумі 145886,98 грн, відтак, відповідач, невиконаним Відповідачем залишається зобов'язання з оплати вартості робіт за Договором № 23-ВР від 21.05.2021 на суму 95380,12 грн.
17 грудня 2021 року Позивачем направлено Відповідачу претензію № 01пр/1712-21 від 17.17.2021 про сплату заборгованості за фактично виконані та прийняті роботи за договором у розмірі 95380,12 грн, яка залишена ПП «Євроімекс-Інвест» без відповіді та задоволення. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення та накладною АТ Укрпошта № 0421309040525.
Невиконання Відповідачем умов Договору № 23-ВР від 21.05.2021 в частині проведення повної оплати за виконані роботи слугували підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.
У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлений обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 23-ВР від 21.05.2021 є укладений, недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку сторонами змінений чи розірваний не був (окрім внесення змін щодо збільшення договірної вартості підрядних робіт), а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах.
Як встановлено судом, факт виконання позивачем робіт за Договором підряду № 23-ВР від 21.05.2021 на загальну суму 241267,10 грн підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання виконаних робіт № 1 від 30.07.2021, що свідчить, в тому числі й про погодження сторонами у встановленому порядку зміни договірної ціни виконаних Позивачем підрядних робіт та про прийняття Відповідачем виконану Підрядником роботу на зазначену в Акті приймання виконаних робіт № 1 від 30.07.2021 суму.
При цьому, Відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної оплати виконаних робіт, здійснивши виключно сплату обумовленого в п. 4.2.1. Договору авансового платежу в сумі 145886,98 грн, у зв'язку з чим в ПП «Євроімекс-Інвест» виникла заборгованість перед позивачем станом на 17.06.2022 року в розмірі 95380,12 грн, що не було спростовано відповідачем належними засобами доказування.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість в розмірі 95380,12 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Підпунктом п. 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд, з урахуванням встановленого в п. 4.2.2. Договору строку сплати Відповідачем залишку вартості Робіт за Договором, вважає правомірним нарахування відповідачу пені за період з 05.08.2021 до 05.02.2022 в сумі 8239,28 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з 05.08.2021 по 17.06.2022 - 3% річних в сумі 2539,99 грн та 16864,92 грн втрат від інфляції.
Перевіривши поданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що за визначений Позивачем період розмір інфляційних нарахувань, виходячи з встановленої судом заборгованості за Договором становить 20344,51 грн, тобто більше ніж заявлено Позивачем. Водночас, оскільки за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині як обґрунтовано заявлені підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі 16864,92 грн.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних за вказаний період суд встановив, що до задоволення як правомірні, обґрунтовано заявлені та вірно розраховані підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2485,11 грн - 3% річних.
В частині стягнення з відповідача 54,88 грн відсотків річних суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮСТ”.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, у позовній заяві, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 11250,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Вказана сума витрат за доводами Позивача складається з витрат за фактично виконані адвокатом роботи відповідно до укладеного між Позивачем та адвокатом Перепелиця О.В. Договору про надання правової допомоги № 01гс/0112 від 01.12.2021 та Додаткової угоди від 17.12.2021.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги, який уклали адвокат Перепелиця Олександр Володимирович та Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮСТ”, Адвокат надає Клієнту правову допомогу по захисту його прав та інтересів, а саме у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних провадженнях, справах, у відносинах з будь-якими підприємствами, установами організаціями всіх форм власності, з фізичними особами та фізичними особами-підприємцями, страховими компаніями, у будь-яких державних органах, в т.ч. НПУ, ГНУ, СБУ, ДФС, ДБР, НАБУ тощо, у всіх інстанціях будь-якого суду судової, влади України чи будь-якої іншої країни, з будь-яких питань передбачених чинним та міжнародним законодавством, тут і надалі-Справа, а Клієнт зобов'язується прийняти і оплатити таку правову допомогу згідно умов Договору.
Вид правової допомоги, ціна, порядок та строки оплати надання правової допомоги Адвокатом за цим Договором визначаються Сторонами у Додаткових угодах до Договору (п. 3.2. Договору про надання правової допомоги від 01.12.2021).
Відповідно до Додаткової угоди від 17.12.2021 до договору про надання правової допомоги № 01гс/0112 від 01.12.2021 Адвокатом і Клієнтом погоджено надання останньому правової допомоги по захисту його прав та інтересів у відповідності до п.1.1. предмету Договору у справі про стягнення коштів на користь Клієнта в господарському спорі з невиконання грошових зобов'язань Приватного підприємства «ЄВРОІМЕКС-ІНВЕСТ» згідно Договору № 23-ВР від 21.05.2021 перед Клієнтом з нарахуванням пені, інфляційних витрат, 3%-річних тощо згідно чинного законодавства.
Пунктом 2 означеної Додаткової угоди Сторони, керуючись ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», погодили вартість визначеної вданій справі правової допомоги в розмірі 1500,00 грн за 1 робочу годину надання правової допомоги
Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату вартість наданої правової допомоги Адвокатом по ціні, вказаній в п.2 даної додаткової угоди через 30 (тридцять) днів з дати проголошення остаточного рішення підвідомчого суду по Справі, де Адвокат виступає представником Клієнта,- але в будь-якому разі після підписання актів приймання-передачі надання правової допомоги із зазначенням тривалості робочих годин надання правової допомоги Адвокатом (п. 3 Додаткової угоди від 17.12.2021).
На підтвердження понесених витрат представник позивача надав суду копію Акту приймання - передачі надання правової допомоги від 17.06.2022 до Договору про надання правової допомоги № 01гс/0112 від 01.12.2021, відповідно до якого підтверджується надання Адвокатом правничої допомоги Позивачу у даній справі загальною тривалістю 7,5 робочих годин, що враховуючи положення укладеного між Позивачем та Адвокатом Договору та п. 2 Додаткової угоди від 17.12.2021, становить вартість наданих Адвокатом послуг в розмірі 11250,00 грн.
Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 907/405/22.
При цьому, від відповідача заперечень, клопотань про зменшення судових витрат тощо до суду не надходило.
За таких обставин, дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд визнає вимоги позивача правомірними, належним чином підставними та доведеними.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в цій справі позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11250,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест”, (88000, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 48, код ЄДРПОУ 38533329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮСТ”, (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, буд. 2, код ЄДРПОУ 30439872) 95380,12 грн (дев'яносто п'ять тисяч триста вісімдесят гривень 12 копійок) основного боргу, 8239,28 грн (вісім тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 28 копійок) пені, 16864,92 грн (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 92 копійки) інфляційних втрат, 2485,11 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 11 копійок) - 3% річних, 2479,89 грн (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 89 копійок) в повернення сплаченого судового збору та 11244,98 грн (одинадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 98 копійок) витрат на правничу допомогу.
3. В решті позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 05 вересня 2022 року.
Суддя Лучко Р.М.