ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"17" серпня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/1020/21
За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до Фізичної особи - підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 366 890 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендної плати,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
представники:
Позивача - Данканич А.Е., представник у порядку самопредставництва
Відповідача - Грицик Л.О., підприємець
Лесько А.О., адвокат, ордер серії АІ № 1191736 від 31.12.2021 року
СУТЬ СПОРУ: Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області подано позов до Фізичної особи - підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 366 890 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендної плати.
У підготовчому засіданні 17.08.2022 року представник відповідача підтримала долучене відповідачем до відзиву на позовну заяву клопотання б/н від 11.01.2022 року про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 907/983/21 за позовом ФОП Грицик Лариси Олексіївни до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про визнання недійсним Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди від 30.10.2018 року до Договору оренди землі № 1691/1 від 18.02.2014 року (Договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018 року).
Обґрунтовуючи об'єктивну неможливість розгляду наявного спору до ухвалення Господарським судом Закарпатської області рішення у справі № 907/983/21, представник відповідача зазначає про те, що позивач в якості підстави для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 366 890 грн. 86 коп. покликається на п. п. 5, 10, 11 Додаткової угоди від 30.10.2018 року до Договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1 (Договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018 року). Вказана угода, на переконання представника відповідача, є такою, що не відповідає вимогам закону, зокрема, в частині визначення розміру орендних платежів, із огляду на що останнім було ініційовано процедуру визнання зазначеного правочину недійсним у судовому порядку. Так, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 року позовну заяву ФОП Грицик Л.О. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/983/21 в порядку загального позовного провадження. За твердженням представника відповідача, спір про стягнення заборгованості не може бути вирішений до вирішення спору про визнання недійсним Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди, оскільки підставою позову у справі № 907/983/21 є невідповідність вимогам закону п. п. 5, 10, 11 Додаткової угоди від 30.10.2018 року, що безпосередньо визначають розмір орендної плати за землю.
Представник позивача у підготовчому засіданні проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечив із мотивів, викладених у письмових поясненнях б/н від 20.05.2022 року (вх. № 02.3.1-02/2542/22 від 20.05.2022 року). Зазначає про те, що за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. На переконання представника позивача, подання позову про визнання недійсним договору не зупиняє дію останнього, відтак, станом на час розгляду даної справи Договір оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1 (Договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018 року) є чинним та підлягає виконанню. Представник позивача наголосив на тому, що з огляду на предмет позовних вимог у справі № 907/1020/21, така не є пов'язаною зі справою № 907/983/21, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача і зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Оцінюючи наведені аргументи та положення законодавства в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 907/983/21.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування наведеної правової норми, за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Встановлення лише факту взаємопов'язаності справ не є достатнім для прийняття рішення щодо зупинення провадження у справі до розгляду іншої.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у справі № 907/1020/21 є вимога Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про стягнення 366 890 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендної плати внаслідок невиконання Фізичною особою - підприємцем Грицик Ларисою Олексіївною грошових зобов'язань за Договором оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1 (Договором оренди землі в новій редакції від 30.10.2018 року).
Судом встановлено, що предметом спору у справі № 907/983/21 є визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки в редакції Додаткової угоди від 30.10.2018 року до Договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1 (Договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018 року).
Враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду 11.01.2021 року у справі № 904/8122/17, від 20.01.2021 року у справі № 906/129/20, від 04.12.2020 року у справі № 917/514/19, від 17.04.2019 року у справі № 924/645/18, від 15.05.2019 року у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 року у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 року у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 року у справі № 905/1728/14-908/4808/14.
Клопотання відповідача не містить належного обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої, зокрема, в частині наведення конкретних обставин, які входять до предмету доказування у межах позовних вимог справи № 907/1020/21, та які одночасно можуть бути з'ясовані виключно в межах справи № 907/983/21.
Суд вважає, що із огляду на предмет позову в даній справі, обставини, які підлягають доведенню в її межах, полягають у встановленні факту наявності заборгованості, що виникла за вищевказаним договором, її розміру та порушення відповідачем строку її оплати. При цьому, судом застосовується презумпція правомірності правочину, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, визначена у ст. 204 Цивільного кодексу України (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним).
Відповідно, у разі відсутності доказів на спростування презумпції правомірності договору (рішення суду про визнання його недійсним, що наявне на момент розгляду справи) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Суд зазначає, що у разі визнання в подальшому договору недійсним у судовому порядку, зацікавлена сторона має право на перегляд рішення суду про стягнення заборгованості, підставою виникнення якої було невиконання такого правочину, за нововиявленими обставинами.
Крім того, слід зауважити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі “Фрідлендер проти Франції”, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі “Красношапка проти України”).
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі.
Керуючись ст. ст. 227, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород Закарпатської області б/н від 11.01.2022 року про зупинення провадження у даній справі.
2. Дана ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 02.09.2022 року.
Суддя Пригара Л.І.