61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
01.09.2022 Справа №905/38/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар, Донецька область
про стягнення штрафу у розмірі 359355,00грн,
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область, про стягнення штрафу у розмірі 359355,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладними №49386121 від 10.07.2021, №49440209 та №49440241 від 13.07.2021, що підтверджується комерційними актами №496100/126 від 19.07.2021, №496100/127 від 19.07.2021 та №496100/128 від 20.07.2021, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 359355,00грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на таке:
- комерційний акт, на який посилається позивач на адресу відповідача не надсилався;
- відсутні документи в підтвердження повноважень комерційного агента Рачкової Е.М. на підписання комерційних актів;
- різниця між масою вантажу лише незначною мірою більше природного збитку вугілля, при цьому транспортування вугілля здійснювалось у вагонах відкритого типу, тому різниця не може бути підставою для нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення;
- позивачем не зважувалась тара (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах;
- не надано документ, який підтверджує результати зважування у порядку п.3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України;
- переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку.
Крім того у відзиві на позов відповідачем викладено вимогу про зменшення заявленого до стягнення штрафу.
У відповіді на відзив позивач викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача не визнав, проти зменшення заявленого до стягнення штрафу заперечив.
Провадження у справі №905/38/22 відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.01.2022; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 15.02.2022 з подальшим відкладанням на 03.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе.
Отже 03.03.2022 судове засідання у справі №905/38/22 з огляду на запровадження на території України воєнного стану та ведення активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області не відбулось.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.
З метою дотримання завдань, принципів господарського судочинства та розумності строків розгляду справи, суд ухвалою від 19.08.2022 постановив судове засідання з розгляду справи №905/38/22 по суті провести 01.09.2022.
Призначаючи судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача від 01.03.2022 про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні, оскільки, незважаючи на введення в Україні воєнного стану, суди продовжують здійснювати правосуддя з метою забезпечення конституційного права осіб на судовий захист, яке не не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного стану.
З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи тимчасове зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв'язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та здійснено направлення ухвали від 18.08.2022 на електронні адреси сторін.
Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Сторони представників сторін у судове засідання 01.09.2022 не направили; явка обов'язковою не визнавалась; позивач направив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
10.07.2021 та 13.07.2020 вантажовідправником, Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», зі станції Південнодонбаської Донецької залізниці на станцію призначення Роти Донецької залізниці було направлено за залізничними накладними №49386121, №49440209 та №49440241 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті, поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону, вантаж промаркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200мм по всій довжині вагону; (вантажоодержувач - ТОВ «Лемтранс»).
При оформлені залізничних накладних:
- №49386121 у вагоні №56393630 відповідачем вказано масу нетто 67500кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником;
- №49440209 у вагоні №54781521 відповідачем вказано масу нетто - 65700кг, №60520913 - 65100кг, №60725975 - 65500кг, №60725173 - 64300кг, №53065132 - 65400, №62610274 - 65300кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником;
- №49440241 у вагоні №60727146 відповідачем вказано масу нетто - 65500кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником.
Як свідчить розділ 26 накладних №49386121, №49440209 та №49440241 маса вантажу визначена на вагонних вагах (200т) заводський номер №0049.
При прибутті на станцію призначення Роти Донецької залізниці складено акти загальної форми:
- №221 (накладна №49386121) відповідно до якого за результатами комісійного зважування вагону №56393630 фактично виявилося брутто 87660кг, тара 22500кг (по документу - 22500кг), нетто 65160кг (по документу - 67500кг), що менше документу на 2340кг;
- №222 (накладна №49440209) відповідно до якого за результатами комісійного зважування вагону №54781521 фактично виявилося брутто 86240кг, нетто 62640кг (по документу - 65700кг), що менше документу на 3060кг; вагону №60520913 фактично виявилося брутто 84560кг, нетто 60960кг (по документу - 65100кг), що менше документу на 4140кг; вагону №60725975 фактично виявилося брутто 85320кг, нетто 61920кг (по документу - 65500кг), що менше документу на 3580кг; вагону №60725173 фактично виявилося брутто 84720кг, нетто 61220кг (по документу - 64300кг), що менше документу на 3080кг; вагону №53065132 фактично виявилося брутто 85960кг, нетто 62260кг (по документу - 65400кг), що менше документу на 3140кг; вагону №62610274 фактично виявилося брутто 85240кг, нетто 61640кг (по документу - 65300кг), що менше документу на 3660кг;
- №223 (накладна №49440241) відповідно до якого за результатами комісійного зважування вагону №60727146 фактично виявилося брутто 87980кг, нетто 64580кг (по документу - 65500кг), що менше документу на 920кг.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №56393630 з масою вантажу, яка зазначена у накладній №49386121, засвідчено комерційним актом №496100/126, складеним 19.07.2021. В даному акті зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №56393630 виявилося по документу тара 22500кг, нетто 67500кг, по вагам тара 22500кг, брутто 87660кг, нетто 65160кг, що менше документа на 2340кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №54781521, №60520913, №60725975, №60725173, №53065132, №62610274 з масою вантажу, яка зазначена у накладній №49440209, засвідчено комерційним актом №496100/127, складеним 19.07.2021. В даному акті зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагонів№54781521 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65700кг, по вагам тара 23600кг, брутто 86240кг, нетто 62640кг, що менше документа на 3060кг; №60520913 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65100кг, по вагам тара 23600кг, брутто 84560кг, нетто 60960кг, що менше документа на 4140кг; №60725975 виявилося по документу тара 23400кг, нетто 65500кг, по вагам тара 23400кг, брутто 85320кг, нетто 61920кг, що менше документа на 3580кг; №60725173 виявилося по документу тара 23500кг, нетто 64300кг, по вагам тара 23500кг, брутто 84720кг, нетто 61220кг, що менше документа на 3080кг; №53065132 виявилося по документу тара 23700кг, нетто 65400кг, по вагам тара 23700кг, брутто 85960кг, нетто 62260кг, що менше документа на 3140кг; №62610274 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65300кг, по вагам тара 23600кг, брутто 85240кг, нетто 61640кг, що менше документа на 3660кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60727146 з масою вантажу, яка зазначена у накладній №49440241, засвідчено комерційним актом №496100/128, складеним 20.07.2021. В даному акті зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченка М.В., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №60727146 виявилося по документу тара 23400кг, нетто 65500кг, по вагам тара 23400кг, брутто 87980кг, нетто 64580кг, що менше документа на 920кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду, розглядаючи який, суд виходить з такого.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладних №49386121, №49440209 та №49440241 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника оператор пульта управління Іванюк Вікторія Вікторівна, а саме у вагонах: №56393630 маса вантажу 67500кг, №54781521 - 65700кг, №60520913 - 65100кг, №60725975 - 65500кг, №60725173 - 64300кг, №53065132 - 65400, №62610274 - 65300кг, №60727146 - 65500кг.
Згідно із ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно з ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Як встановлено судом, при прибутті на станцію призначення Роти Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагонах №56393630, №54781521, №60520913, №60725975, №60725173, №53065132, №62610274, №60727146 на 150т тензометричних вагах ТОВ «Миронівська ТЕЦ» заводський №497, повірених 22.06.2021, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначених вагонах з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних №49386121, №49440209 та №49440241, про що складено комерційні акти від 19.07.2021 №496100/126, в якому зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №56393630 виявилося по документу тара 22500кг, нетто 67500кг, по вагам тара 22500кг, брутто 87660кг, нетто 65160кг, що менше документа на 2340кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня; від 19.07.2021 №496100/127 в якому зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагонів№54781521 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65700кг, по вагам тара 23600кг, брутто 86240кг, нетто 62640кг, що менше документа на 3060кг; №60520913 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65100кг, по вагам тара 23600кг, брутто 84560кг, нетто 60960кг, що менше документа на 4140кг; №60725975 виявилося по документу тара 23400кг, нетто 65500кг, по вагам тара 23400кг, брутто 85320кг, нетто 61920кг, що менше документа на 3580кг; №60725173 виявилося по документу тара 23500кг, нетто 64300кг, по вагам тара 23500кг, брутто 84720кг, нетто 61220кг, що менше документа на 3080кг; №53065132 виявилося по документу тара 23700кг, нетто 65400кг, по вагам тара 23700кг, брутто 85960кг, нетто 62260кг, що менше документа на 3140кг; №62610274 виявилося по документу тара 23600кг, нетто 65300кг, по вагам тара 23600кг, брутто 85240кг, нетто 61640кг, що менше документа на 3660кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня та від 20.07.2021 №496100/128 в якому зазначено, що при комісійному обстеженні в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченка М.В., вагони технічно справні, вантаж - вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня борів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні вагону №60727146 виявилося по документу тара 23400кг, нетто 65500кг, по вагам тара 23400кг, брутто 87980кг, нетто 64580кг, що менше документа на 920кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Судом встановлено, що комерційні акти №496100/126 від 19.07.2021, №496100/127 від 19.07.2021 та №496100/128 від 20.07.2021 складені та підписані начальником станції Мороз А.Б., старшим комерційним агентом Рачковою О.М., комерційними агентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В.
Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційних актів подано до матеріалів позовної заяви розпорядження начальника станції Роти Донецької залізниці №10 від 19.01.2021, штатний розпис станції Роти структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця».
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційні акти №496100/126 від 19.07.2021, №496100/127 від 19.07.2021 та №496100/128 від 20.07.2021 підписані уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Твердження відповідача щодо відсутності документів в підтвердження повноважень комерційного агента Рачкової О.М. на підписання комерційних актів суд вважає безпідставними.
Разом з цим, відповідно до п.8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред'являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред'являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).
З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв'язку з чим посилання відповідача на не надсилання комерційного акту на адресу відповідача є безпідставними.
Зважування маси вантажу у вагонах №56393630, №54781521, №60520913, №60725975, №60725173, №53065132, №62610274, №60727146 на станції призначення Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150т тензометричних вагах ТОВ «Миронівська ТЕЦ» заводський №497, повірених 22.06.2021, огляд-перевірка 22.03.2021.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №497 Миронівська ТЕЦ дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 22.01.2007; міжповірочний інтервал ЗВВТ - два рази в рік; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - один раз в 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 22.06.2021, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційних актів №496100/126 від 19.07.2021, №496100/127 від 19.07.2021 та №496100/128 від 20.07.2021 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Посилання відповідача на те, що переважування вантажу здійснювалось на 150т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Отже вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, що зазначено в п.3.18 №04-5/601 від 29.09.2008 Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.
Крім того у п.4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем. Згідно з п.6 Правил складання актів у разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
Позицію відповідача щодо неправомірності здійснення зважування без зважування тари (вагони) без вантажу, вага якої не завжди відповідає маркуванню на вагонах, суд не приймає, оскільки вказані вище норми та правила не встановлюють вимог щодо обов'язковості здійснення працівниками залізниці зважування тари вагона без вантажу при складанні комерційного акта.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до п.3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою, такого документу не надано. Водночас п.3.5 вказаної інструкції встановлено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Оскільки інструкцію затверджено наказом №442 від 31.07.2012, а ЗВВТ залізниці, на яких здійснювалось контрольне зважування вантажу на станції Роти, прийнято до експлуатації 22.01.2007, що підтверджується копією технічного паспорту ЗВВТ, за висновками суду, у цьому випадку результати зважування можуть бути зафіксовані за відсутності друкувального пристрою згідно з наведеними вище приписами Інструкції.
Таким чином комерційні акти №496100/126 від 19.07.2021, №496100/127 від 19.07.2021 та №496100/128 від 20.07.2021 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.
Посилання відповідача на те, що різниця між масою вантажу у вагоні №60727146 дорівнює 1,4%, що більше природного збитку вугілля на 0,4%, а транспортування вугілля здійснюється у вагонах відкритого типу, тому різниця не може бути підставою для нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, суд вважає безпідставним з наступних підстав.
Статтею 52 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.
Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., встановлено, що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам'яне, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
З вказаних норм вбачається, що визначення різниці маси вантажу визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, з врахуванням норм природної втрати вантажу здійснюється за наслідками доставки вантажу вантажоотримувачу на станції призначення в момент його видачі останньому, має на меті встановлення наявності ознак незбереження вантажу під час доставки (недостачі).
У даному випадку відсутні ознаки незбереження вантажу під час здійснення перевезення, норма природної втрати для вугілля як мінерального палива складає 1% та є перевищеною.
З огляду на, що показник перевищення норми природної втрати в цілому не впливає на право на нарахування штрафу залізницею, у разі встановлення факту зазначення у залізничній накладній невірної маси вантажу.
Згідно із ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладних №49386121 від 10.07.2021, №49440209 та №49440241 від 13.07.2021 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Роти Донецької залізниці у вагоні №56393630 становить 9095,00грн, а у вагонах №54781521, №60520913, №60725975, №60725173, №53065132, №62610274, №60727146 становить 8968,00грн.
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 359355,00грн, виходячи з ((9095,00 х 5)+(8968,00 х 5)+(8839,00 х 5) + (8839,00 х 5) + (8839,00 х 5) + (8839,00 х 5) +(8839,00 х 5) +(8839,00 х 5)).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 359355,00грн є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман, Донецька область, та стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штрафу у розмірі 359355,00грн за неправильне зазначення маси відправленого вантажу.
Розглядаючи наявність доведених матеріалами справи підстав для зменшення штрафу, виходячи з того, що залізниця не зазнала збитків у зв'язку з неправильним зазначенням маси вантажу, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, отже за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі №905/1450/20 від 29.04.2021.
При цьому слід вказати, що положення статті 122 Статуту залізниць України не пов'язують стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.
Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
За таких обставин суд не встановлює наявність у позивача збитків, їх розміру тощо при вирішенні даного спору.
Разом з тим інших суттєвих обставин, з якими закон пов'язує вчинення судом такої дії як зменшення розміру штрафу, відповідач не доводить. Значний розмір штрафу, на що посилається відповідач, сам по собі не є такою обставиною. Судом також враховано, що неправильне зазначення відповідачем маси відправлених вантажів, носять певною мірою системний характер. При цьому відповідач не доводить здійснення ним заходів, спрямованих на запобігання зазначення неправильних відомостей у перевізних документах.
З огляду на наведене суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем платіжним дорученням від 04.10.2021 №4107634 у сумі 5390,32грн, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м. Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф у розмірі 359355,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 5390,32грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 01.09.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2022.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова