Справа № 693/1127/21
Провадження № 2/693/97/22
іменем України
22.08.2022 Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді Коцюбинської Ю.Д., за участю секретаря судового засідання Олійник С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків у порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину їй належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідач по справі є колишнім чоловіком позивача, який зареєстрований в квартирі 27.09.2016 року, але з січня 2017 року там не проживає та його реєстрація за вказаною адресою перешкоджає позивачу повноцінно розпоряджатись майном.
Сторони в судове засідання не з'явились, позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.06.2020 року ОСОБА_1 отримала вищезазначену квартиру після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 4, 5).
ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою 27.06.2016 року (арк. с. 10).
Жашківська міська рада надала заяву, в який зазначила, що не заперечує проти задоволення заявлених вимог.
Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно усталеної судової практики, особа втрачає таке право, зокрема, у випадку добровільної відсутності понад шість місяців за місцем реєстрації.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 року (справа № 569/4373/16) зазначила, що не є підставою для виселення членів сім'ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.
Суд зазначає, що вказана справа знаходиться в суді з 23.11.2021 року, тобто більш ніж шість місяців. За цей час ОСОБА_2 не вчинив жодної дії, яка свідчила б про його бажання в подальшому користуватись зазначеним житлом, відомостей, що він примусово позбавлений можливості користуватись квартирою від нього, або членів його родини не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 202, 203, 209-215, 224-226 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. Д. Коцюбинська