Справа № 298/565/21
Номер провадження 3/298/191/22
05 вересня 2022 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/565/21 (провадження 3/298/191/22), які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли два протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду від 5 вересня 2022 року справи №298/565/21 (провадження 3/298/191/22) та №298/1044/21 (провадження 3/298/263/22) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/565/21 (провадження 3/298/191/22).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089888 від 21 травня 2021 року, складеного інспектором СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович М., "21 травня 2021 року о 13 год. 10 хв. в с.Ставне по вул. Головній водій керуючи вищевказаним т/з не впорався з керуванням, не врахував безпечної швидкості руху, внаслідок чого впав з мотоциклу, внаслідок чого мотоцикл отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху".
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089886 від 21 травня 2021 року, складеного інспектором СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович М.М., "21 травня 20212 року о 13 год. 10 хв. в с.Загорб вул. Головна водій ОСОБА_1 керуючи мотоциклом Мустанг з д.н.з. НОМЕР_1 не врахував безпечної швидкості руху, внаслідок чого впав з мотоцикла та керував у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «Драгер» який показав 2.79 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху".
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089886 від 21 травня 2021 року та протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089888 від 21 травня 2021 року, складених стосовно ОСОБА_1 містяться підписи останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.
Крім цього, на офіційному сайті Великоберезнянського районного суду Закарпатської області в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду були зазначені відомості про дату, час та місце розгляду такої.
Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 , в тому числі, мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За змістом ст.268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали об'єднаної справи про адміністративне правопорушення, та приєднані до них матеріали, судом встановлено, що матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП уже перебували у провадженні суду та постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 27 серпня 2021 року у справі №298/564/21, були повернуті відділенню поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для належного оформлення.
Суд констатує, що в матеріалах адміністративної справи за ч.2 ст.130 КУпАП, яка надіслана до суду після дооформлення, недоліки на яких було наголошено у постанові від 27 серпня 2021 року не усунуті, а відтак вимоги вказаних постанови не виконано.
За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП ).
Положеннями ч.2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, повторність правопорушення це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП ця особа протягом року має бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї має бути накладено адміністративне стягнення, вказані обставини повинні бути відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, даний факт повинен бути підтверджений постановою суду, яка набрала законної сили.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема, відсутня копія постанови суду, яка набрала законної сили, про притягнення останнього протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що свідчило б про наявність в діях ОСОБА_1 ознак повторності та давало можливість для кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП. До протоколу, складеного щодо ОСОБА_1 , такої постанови суду не долучено.
Суддею зауважується на тому, що підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що набрала законної сили, тобто така, що дає змогу встановити ознаку повторності у скоєнні адміністративного правопорушення.
Дії особи, за відсутності постанови суду, яка набрала законної сили про накладення на неї адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Відомостей щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року, що є кваліфікуючою ознакою інкримінованого йому правопорушення, суду не надано.
За змістом ст.ст. 9-12, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним чином здійснене в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.
Отже, при дослідженні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суддею не встановлено, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Більше того, на необхідності долучення доказів на підтвердження обставин притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за означені в диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП дії, судом наголошувалось при направленні справи на дооформлення, однак вказані недоліки органом поліції не усунуто.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ст. 62 Конституції України).
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить висновку, що наявними у справі доказами кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
У зв'язку з цим, суддя приходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Що стосується наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то суддя зазначає наступне.
Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а саме: у ньому зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 124 КУпАП, проте не розкритий зміст вказаного правопорушення, суть правопорушення не співставляється із диспозицією ст. 124 КУпАП, зокрема в фабулі протоколу, не зазначено яким транспортним засобом і хто керував, формулювання зазначене в протоколі - «водій керуючи вищевказаним т/з» є неконкретним.
Згідно з вимогами Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року №1376, усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до нього, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено (п.п.6, 7).
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 наявні виправлення в часі вчинення правопорушення, такі не засвідчені посадовою особою, яка їх внесла, відсутні дані щодо ознайомлення особи, стосовно якої складено протокол - ОСОБА_1 з такими виправленнями.
Вказані обставини дають підстави для критичної оцінки протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу в розумінні ст. 251 КУпАП.
Враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ у справах «Малофаєва проти Росії», рішення від 30.05.2013р., та «Карелін проти Росії», рішення від 20.09.2016 р., ЄСПЛ серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно вимог п.1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються, окрім іншого, схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський.
При цьому, додана до протоколу схема не містить відомостей ні про учасника ДТП, ні про транспортний засіб. Схема не містить жодних відомостей щодо ідентифікуючих ознак транспортного засобу, належності такого, даних про його реєстрацію, без зазначення відомостей щодо механічних пошкоджень. Більше того, така складена із зазначенням лише дати, без зазначення конкретного часу.
Вказана схема, на переконання судді, є неналежним та недопустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_2 від 21.05.2021 року та письмові пояснення ОСОБА_3 від 21.05.2021 року, вказані особи відповідно до даних протоколу не значаться на свідками, ні потерпілими.
Вище наведене дозволяє зробити висновок про те, що уповноважена особа відділу поліції під час складання матеріалів не встановила всіх обставин події, допустила порушення процесуальних норм при складанні таких.
Будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано, що унеможливлює встановлення наявності в його діях складу названого адміністративного правопорушення.
До протоколу додано ксерокопії документів, які через погану якість копіювання є зовсім нечитабельними, що унеможливлює дослідження таких як доказів. Більше того вказані копії документів не засвідчені у встановленому законом порядку.
Що стосується фототаблиці, то такою лише зафіксовано незрозумілий відрізок дороги та припаркований на узбіччі мотоцикл. Вказаними фото не зафіксовано номерних знаків мотоциклу, не зафіксовано на фото і ОСОБА_1 , з наданої фототаблиці не можливо встановити факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ст. 62 Конституції України).
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь і є підставою для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім цього, суд звертає увагу, що складені відносно ОСОБА_1 протоколи про адмінправопорушення за ст. 124 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП, стосуються однієї події, при цьому у фабулах протоколів значаться різні відомості щодо місця вчиення правопорушень, зокрема в протоколі за ст.124 КУпАП - с.Ставне, а в протоколі за ч.2 ст.130 КУпАП - с.Загорб.
За змістом п.7 ст.247 КУпАП провадження може бути закрито в разі закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень, передбаченихст.38 КУпАП. Тобто законодавець визначив, що провадження може закриватись, якщо орган, який розглядає справу, дійде висновку щодо закінчення строків накладення стягнення, що можливо, на переконання суду, лише після встановлення судом факту наявності події правопорушення, вини особи у вчиненні цього правопорушення. Суд вважає, що системний аналіз положень ст.247 КУпАП, дає підстави для висновку, що перед ухваленням рішення про можливість закриття провадження в справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП (що є нереабілітуючими підставами закриття провадження), суд повинен дійти висновку про відсутність реабілітуючих підстав, передбачених іншими пунктами ст.247 КУпАП, за наявності яких закриття провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП недопустиме.
Враховуючи, що суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 124, 130, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП , суддя,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.