Апеляційне провадження № 11-сс/818/579/22 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Справа № 638/4560/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.170-175 КПК України
01 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю представника власника майна ОСОБА_6 , власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , без участі прокурора та слідчого, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Валках справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.08.2022 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022221200001033 від 08.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Зобов'язано негайно повернути майно, яке було тимчасово вилучене 12.08.2022 р. під час проведення огляду місця події за адресою: м.Харків, вул.Ромена Ролана, біля будинку №13, а саме: автомобіль марки «Volkswagen» модель «Golf» зеленого кольору, з державним номером НОМЕР_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , ключі від замку автомобіля «Volkswagen» модель «Golf» з пластиковим корпусом чорного кольору та причіпкою зі шкіри чорного кольору краплевидної форми, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, власник якого ОСОБА_7 , марка «Volkswagen», модель «Golf» зеленого кольору, універсал, 2001 року випуску з державним номером НОМЕР_3 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , окуляри прозорі з прозорими дужками та наліпкою «международный медицинский центр Офтальмика», мобільний телефон торгової марки «Redmi 9 IMEI: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , серiйний номер № НОМЕР_6 у копусi темного кольору в захисному чохлі з полімерного матеріалу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2020 р. та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що підставою накладення арешту є сукупність доказів та розумних підозр вважати, що вказане майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, та можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення злочину, можуть виступити у цьому кримінальному провадженні доказом крадіжки майна, під час якої невстановлені особи користувалися зазначеним автомобілем та речами. Наголошує, що втрата цих речових доказів може мати негативні наслідки для проведення розслідування.
Зазначає, що вилучене під час проведення огляду майно у сукупності з іншими речовими доказами та матеріалами кримінального провадження може свідчити про причетність до вчиненого злочину.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, бо винесена з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а саме слідчим суддею не враховано, що вилучене під час проведення огляду майно є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна та власники майна заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Таку свою позицію вони підкріпили заявою ПТ «Ломбард ПП «Базіс.» І компанія» до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області та до Харківської місцевої прокуратури №1 з проханням закрити кримінальне провадження №12022221200001033 від 08.07.2022 року, так як матеріальні цінності, включно дорогоцінні метали, знаходяться в сховищі ПТ «Ломбард ПП «Базіс.» І компанія». Матеріальних збитків не виявлено.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Крім того, 31.08.2022 р. від прокурора та слідчого на електронну адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без них.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Враховуючи вимоги ч.2 ст.422 та ч.4 ст.405 КПК України, думки апелянта, колегія суддів постановила рішення щодо проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2020 р. за відсутності прокурора та слідчого, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, пояснення власників майна, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ Харківського районного управління №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022221200001033 від 08.07.2022 р. за ознаками ч.4 ст.185 КК України.
15.08.2022 слідчий СВ Харківського районного управління №3 ГУНП в Харківській області звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області, про накладення арешту майна в межах кримінального провадження № 42019221430000469 від 25.11.2019 р., яке було відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до протоколу огляду від 12.08.2022 року слідчим ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, відповідно до вимог ст.233 КПК України було проведено огляд у «Volkswagen» модель «Golf» зеленого кольору, з державним номером НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , після чого було вилучено цей автомобіль, ключі від замку автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, окуляри, мобільний телефон.
З акту огляду транспортного засобу, який знаходиться на тимчасовому відповідальному зберіганні від 12.08.2022 року вбачається, що слідчим здійснено огляд автомобіля «Volkswagen» модель «Golf».
12.08.2022 року слідчим прийнято постанову про визнання речовими доказами вилучених речей.
В суді першої інстанції слідчий вважав, що накладення арешту на ці речі є допустимим заходом забезпечення кримінального провадження, оскільки вони можуть містити на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути необхідні для проведення ряду судових експертиз. З метою збереження речових доказів, прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив накласти арешт на вищевказане майно.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.08.2022 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання слідчого та зобов'язано негайно повернути вилучені 12.08.2022 р. під час проведення огляду місця події речі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог клопотання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення огляду місця, суд першої інстанції мотивував необхідність такої відмови тим, що органом досудового розслідування належним чином не доведено, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що необхідність арешту полягає у забезпеченні доказової бази у кримінальному провадженні. Окрім того, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено необхідність застосування арешту майна для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» від 28 травня 2009 року зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Виходячи із загальної практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Як зазначено в ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим та прокурором не доведені правові підстави для арешту вищезазначеного майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження та не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи осіб. Не доведено значення вилучення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований. Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження в клопотанні прокурором не обґрунтовано.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
За наведених вище обставин судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки вони не спростовують висновки ухвали слідчого судді і не підтвердженні належними доказами.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що під час розгляду апеляційної скарги представником власника майна було заявлено клопотання долучити до матеріалів справи заяву ПТ «Ломбард ПП «Базіс.» І компанія», надіслану до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області та до Харківської місцевої прокуратури №1, з проханням закрити кримінальне провадження №12022221200001033 від 08.07.2022 року, так як матеріальні цінності, включно дорогоцінні метали, знаходяться в сховищі ПТ «Ломбард ПП «Базіс.» І компанія». Згідно з цією заявою матеріальних збитків у товариства не виявлено. Разом з цим відсутня підстава для накладення арешту на вищезазначене майно.
Як на час розгляду клопотання слідчим суддею, так і на час розгляду судового колегією апеляційної скарги прокурора, підозра власнику майна не пред'явлена, доказів того, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.ст.7, 170-175, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.08.2020 року про залишення без задоволення клопотання слідчого про відмову в накладенні арешту на майно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4