печерський районний суд міста києва
Справа № 761/41191/19-ц
19 жовтня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування постанови, -
На адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування постанови.
15.07.2021 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з невідповідністю позовної заяви до ст. 160 КАС України, залишено без руху та надано останньому строк на усунення недоліків.
Засвідчену належним чином копію ухвали судді від 15.07.2021 року позивачем отримано 24.09.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, протягом десятиденного строку, визначеного процесуальним Кодексом на виконання вимог ухвали судді, заявником не було усунено вказані недоліки.
Статтею 5 КАС України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.
Сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-20, 159-169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування постанови- вважати неподаною і повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Соколов