1/2695
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2022 року м. Київ № 640/25132/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Клочкова Н.В., судді Пащенко К.С., Скочок Т.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності І групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини), відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 13 травня 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 13 травня 2019 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 травня 2019 року № 55 у частині відмови у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності І групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини), у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність І групи (01 січня 2019 року).
Рішенням Окружного адміністративного судочинства України від 25 травня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 640/25132/19 за виключними обставинами, в якій останній просить суд:
- скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 640/25132/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності І групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини), відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 13 травня 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 13 травня 2019 року протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11 травня 2019 року № 55 у частині відмови у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності І групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини), у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність І групи (01 січня 2019 року).
В обґрунтування поданої заяви та наявності підстав для перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року представник позивача зазначає, що 06 квітня 2022 року Другий Сенат Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) (Справа № 3-192/2020 (465/20)) ухвалив рішення № 1-р(ІІ)/2022, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами та пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, за твердженнями представника позивача, оскільки, пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, яким право на отримання одноразової грошової допомоги у разі змін групи інвалідності обмежувалось дворічним терміном з моменту первинного встановлення інвалідності визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), останній має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з первинним встановленням 1 групи інвалідності, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судове засідання 08 серпня 2022 року позивач та представники відповідачів не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви про перегляд рішення за виключними обставинами повідомлялись належним чином.
Розглянувши вказану вище заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Київ від 25 травня 2020 року у справі № 640/25132/19 за виключними обставинами, перевіривши аргументи та доводи викладені представником позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В свою чергу, суд звертає увагу, та як вже було встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
З аналізу вказаного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (2015 рік) правова норма, а саме пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
Керуючись викладеними вище обставинами суд звертає увагу, що рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі № 1-р (11)2022 положення вказаного вище пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).
Згідно статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп, відповідно до яких вбачається, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Крім того, суд зауважу, що згідно частини 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» чітко встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду має пряму дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, з аналізу рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі № 1-р (11)2022, зокрема пункту 2 його резолютивної частини передбачено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, на переконання колегії суддів, пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» втратив чинність починаючи лише з 06 квітня 2022 року, тобто після прийняття рішення у цій справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент прийняття рішення у цій справі, положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягали застосуванню, що свідчить про відсутність для .
Крім викладеного колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу, що Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 було сформовано правовий висновок щодо практичного застосування положень пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
У вказаній вище постанові колегією суддів Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, було зазначено, що «…положення пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством».
Окремо колегією суддів Верховного Суду було зазначено, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись викладеними вище обставинами, керуючись приписами вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 640/25132/19 за виключними обставинами.
На підставі вищенаведеного та статей 248, 361, 367, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 в адміністративній справі № 640/25132/19 та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Згідно з частиною другою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Клочкова
Судді К.С. Пащенко
Т.О. Скочок
Повний текст ухвали виготовлений 15.08.2022.