ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 серпня 2022 року м. Київ № 640/3486/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому адміністративну справу за позовом:
Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними та скасування постанов
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - позивач), адреса: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить
- визнати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року №ВП62444146 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановами державного виконавця від 12 січня 2022 року у виконавчому провадженні №62444146 з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 26000,00 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн.
З вказаними постановами позивач не погоджується з тих підстав, що у нього відсутня можливість виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №640/20117/18, оскільки стягувач - ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» переведений на податковий облік до Головного управління ДПС у м. Києві.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну боржника у виконавчому листі на належного, а саме, на Головне управління ДПС у м. Києві та листом від 05 лютого 2021 року №116/31-00-04-02-04 повідомляв державного виконавця, що для виконання рішення суду необхідно звертатись до Головного управління ДПС у м. Києві, а також повідомляв про неможливість виконання ним рішення суду з вказаних вище причин.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП№62444146.
Копія ухвали суду від 06 липня 2022 року разом з позовною заявою та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 14 липня 2022 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем на адресу суду не подано з невідомих причин.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судове засідання 28 липня 2022 року сторони не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник відповідача просив розглянути справу за його відсутністю.
У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням викладеного та зважаючи на неявку сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 28 липня 2022 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 лютого 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 05 червня 2019 року, яке набрало законної сили 21 грудня 2019 року, у адміністративній справі № 640/20117/18 за позовом Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2020 року відкрито виконавче провадження №62444146 щодо примусового виконання виконавчого листа №640/20117/18, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 07 лютого 2020 року в частині зобов'язання Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 5 090 636,93 грн та з податку на додану вартість у розмірі 2 054 594,08 грн на поточний рахунок Державного підприємства «УДЦТС» «Ліски» №26009300481561, банк отримувача: Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», код банку 322669 протягом п'яти робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду. Боржником у виконавчому провадження зазначено: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, стягувачем є Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски».
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2020 року з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби стягнуто витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 195,96 грн, які складаються з папіру А4 29*0,23=6,67 грн; друк на принтері 29*0,23=6,67 грн; оплата за користування ЄДРВП (відкриття ВП) - 1*69=69 грн; марки (рекомендований з повідомленням лист) 2*31=62 грн; марки (рекомендований лист) 1*15=15 грн; марки (простий лист) 4*8=32 грн; конверт 7*0,66 грн=4,62 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2020 року з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби стягнуто виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року замінено боржника у виконавчому провадженні №62444146 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
15 лютого 2021 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 липня 2020 року від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов лист за вх.№1799, відповідно до якого повідомлялось, що відповідно до наказу Державної податкової служби України від 25 вересня 2020 року №520 «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2021 рік» (із змінами, внесеними наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2020 року №745) ДП «Ліски» виключено з реєстру великих платників податків, таким чином з 01 січня 2021 року, як вказано у листі, вказаний платника знаходиться за основним місцем обліку в ГУ ДПС у м. Києві (Дніпровський район), у зв'язку з чим, для формування висновку про повернення ДП «Ліски» надміру сплачених грошових коштів необхідно звертатись до ГУ ДПС у м. Києві (Дніпровський район).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №640/20117/18 замінено боржника у виконавчому листі з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року замінено боржника у виконавчому листі на підставі вказаної вище ухвали суду.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків стягнуто виконавчий збір у розмірі 26000,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків стягнуто витрати виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн, які складаються з складаються з папіру А4 29*0,23=6,67 грн; друк на принтері 29*0,23=6,67 грн; оплата за користування ЄДРВП (відкриття ВП) - 1*69=69 грн; виконавчі дії 3*69=207,00 грн; марки (рекомендований з повідомленням лист) 2*31=62 грн; марки (рекомендований лист) 1*15=15 грн; марки (простий лист) 4*8=32 грн; конверт 7*0,66 грн=4,62 грн.
Незгода позивача з прийнятими державним виконавцем постановами про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12 січня 2022 року стала підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Абзацом 2 частини 5, абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами частин 1, 3 статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно частини 4 статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Водночас, частиною 5 статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Згідно частини 9 статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19, від 14 січня 2021 року у справі № 750/2414/17.
У своїй постанові від 22 жовтня 2021 року у справі №520/17933/20 Верховний Суд підкреслив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом не передбачено.
В свою чергу, слід зауважити, що вимогами чинного законодавства визначений обов'язок державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження, тобто, збільшення мінімального розміру заробітної плати, в даному випадку взагалі не може бути підставою для прийняття нової постанови про стягнення виконавчого збору.
Так, як вже було встановлено судом, одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№62444146 (02 липня 2020 року), державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.
Тобто, державним виконавцем реалізовано його обов'язок щодо прийняття постанови про стянення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження.
Між тим, 12 січня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знов прийнято постанову від 12 січня 2022 року про стягнення з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків виконавчого збору, але вже у розмірі 26000,00 грн.
При цьому, суд наголошує, що матеріали виконавчого провадження не містять жодних відомостей, які б могли стати підставою для прийняття цієї постанови (визнання протиправною та скасування тощо) та, відповідно, збільшення розміру виконавчого збору з 18892,00 грн до 26000,00 грн.
Відтак, на переконання суду, оскаржувана позивачем постанова про стягнення виконавчого збору від 12 січня 2022 року у виконавчому провадженні №62444146 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, але з інших підстав, ніж ті, що були викладені у позовній заяві.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично не погоджується з тим, що він є боржником у виконавчому провадженні №62444146, у зв'язку з наявністю наказу Державної податкової служби України від 25 вересня 2020 року №520 «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2021 рік», на підставі якого стягувач у виконавчому провадженні - Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» не перебуває на обліку в реєстрі великих платників податків. Також, позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог послався на неналежне повідомлення його про відкриття виконавчого провадження.
Суд звертає увагу, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на виконавче провадження від 12 січня 2022 року є самостійними рішеннями суб'єкта владних повноважень, а тому жодного відношення до визначення позивача боржником виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження №62444146 не мають.
Більш того, матеріали виконавчого провадження містять копії ухвал суду про заміну первісного боржника, зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02 липня 2020 року, його правонаступниками.
Щодо оскарження постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12 січня 2022 року №62444146, суд зазначає таке.
Згідно частини 1,2 статті 42 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених ст. 42 Закону № 1404-VIII. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
При цьому, суд наголошує, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 02 липня 2020 року, вказана постанова, як вбачається з матеріалів справи, є чинною та до неї не вносились будь-які зміни або виправлення, тобто, підстав вважати, що витрати виконавчого провадження зазначені в ній не підлягають стягненню у суду відсутні.
Водночас, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження від 12 січня 2022 року у цьому ж виконавчому провадженні майже дублює витрати, зазначені у постанові від 02 липня 2020 року, проте, до оскаржуваної постанови від 12 січня 2022 року також додано ще такі витрати, як «виконавчі дії 3*69=207,00 грн».
Суд зауважує, що законодавець не визначив такого виду витрат виконавчого провадження, як «виконавчі дії», між тим, в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 чітко зазначено, що відноситься до мінімальних витрат виконавчого провадження, що слід відносити до витрат, пов'язаних з винесенням постанов та що має бути віднесено до додаткових витрат.
З огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що при відкритті виконавчого провадження вже було вирішено питання щодо витрат виконавчого провадження, а матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів того, що саме відноситься до такого виду витрат, як «виконавчі дії», суд дійшов висновку про протиправність цієї постанови від 12 січня 2022 року та, відповідно, про наявність правових підстав для її скасування, проте, не з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві, а з підстав, викладених судом.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір на загальну суму 2481,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року про стягнення з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків виконавчого збору у розмірі 26000,00 грн, прийняту в рамках ВП№62444146.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року про стягнення з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн, прийняту в рамках ВП№62444146.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, код ЄДРПОУ 43315602) на користь Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145) понесені ним витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в сумі 2481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя К.Ю. Гарник