01.09.2022 Справа №607/9765/22 Провадження №3/607/5240/2022 м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Міщенка В.В., представників потерпілого ОСОБА_2 - адвокатів Гордєєва Ю.В. та Дубчака С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі матеріали справи, яка надійшла з Відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , заміжньої, пенсіонерки,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №234622 від 26.07.2022, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 26.07.2022 близько 13-ої год., перебуваючи за місцем спільного проживання в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме: висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілого. Вказаними діями, на думку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захиснику - адвокату Міщенку В.В. роз'яснені права, передбачені ст.ст.268, 271 КУпАП.
При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнала, ствердивши, що за викладених у складеному щодо неї протоколі обставин, домашнього насильства відносно свого чоловіка ОСОБА_2 не вчиняла. Зазначила, що 26.07.2022 близько 13-ої години, навпаки, ОСОБА_2 поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою на її адресу та погрожував.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Міщенко В.В., посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться їй у провину згідно протоколу про адміністративне правопорушення, просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. 08.08.2022 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 26.07.2022 близько 13-ої години ОСОБА_1 перешкоджала йому зайти в приміщення їхнього спільного будинку, словесно ображала його, його доньку та сестру, висловлювала погрози.
При розгляді справи представники потерпілого ОСОБА_2 - адвокати Дубчак С.П. та Гордєєв Ю.В., посилаючись на те, що у матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Захисник Дубчак С.П. також просив врахувати, що 04.07.2022 саме ОСОБА_2 першим звернувся в поліцію щодо вчинення відносно нього домашнього насильства, про що надав суду копію рапорту старшого інспектора-чергового ВП №4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Нички А. від 26.07.2022.
Допитана за клопотанням адвоката Міщенка В.В. свідок ОСОБА_3 показала суду, що за обставин, викладених у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі, стала свідком того, як 26.07.2022 близько 13-ої години ОСОБА_2 нецензурно лаявся на адресу ОСОБА_1 та ображав її. Поряд з цим ствердила, що ОСОБА_1 поставлених їй у провину дій згідно складеного щодо неї протоколу, не вчиняла.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надав аналогічні за змістом показання показанням ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Міщенка В.В., представників потерпілого - адвокатів Гордєєва Ю.В. та Дубчака С.П., показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи суд також враховує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладено на суд. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Як видно, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №234622 від 26.07.2022; електронний рапорт старшого інспектора-чергового відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Нички А. від 26.07.2022; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.07.2022; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 із серією НОМЕР_1 від 05.01.2001 та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 .
Втім, на переконання суду, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки не містять належних, допустимих, достовірних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню в даній справі.
Так, долучений до матеріалів справи рапорт інспектора-чергового відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Нички А. від 26.07.2022 не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, оскільки не є належним доказом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, та відноситься до внутрішніх службових документів. Крім того, рапорт з огляду на правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові КАС Верховного Суду у справі № 524/5741/16-а не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Крім того, суд не приймає до уваги долучені до протоколу письмові пояснення ОСОБА_2 від 26.07.2022, як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, у зв'язку з відсутністю в них відомостей про те, що внаслідок дій останньої ОСОБА_2 могла бути або була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю, що є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Як видно, будь-яких інших належних та допустимих доказів, на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в контексті положень ст.251 КУпАП, у матеріалах справи немає.
За наведеного, сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Наведені в судовому засіданні доводи представника потерпілого про те, що саме ОСОБА_2 26.07.2022 першим викликав працівників поліції у зв'язку з вчиненням відносно нього домашнього насильства з боку ОСОБА_1 , не свідчать про вчинення останньою дій, вказаних у складеному щодо неї протоколі, оскільки сам по собі виклик поліції ОСОБА_2 не підтверджує вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке їй ставиться у провину.
При прийнятті рішення суд також враховує показання допитаних свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ствердили, що за викладених у протоколі серії ВАВ №234622 від 26.07.2022 обставин, ОСОБА_1 жодних дій, поставлених їй у провину згідно вказаного протоколу, щодо свого чоловіка ОСОБА_2 не вчиняла.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла суперечка з приводу користування спільним сумісним майном. Указані обставини свідчать про існування конфліктної ситуації сімейного характеру, яка може бути вирішена у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, ураховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи належних та достатніх доказів, які б доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.7, 9, 247, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.
CуддяІ. М. Царук