ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 серпня 2022 року № 640/12824/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті відшкодування за вкладом, стягнення відшкодування за вкладом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладом позивача, право на отримання якого визначено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву. Про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд здійснює розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Між Публічним акціонерним товариством Банк «Контракт» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1293/2015 від 10.09.2015, умовами якого передбачено відкриття клієнту поточного рахунку № НОМЕР_2 .
На вказаний поточний рахунок ОСОБА_1 зараховано грошові кошти у загальному розмірі 190000,00 грн.
Зазначені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 826/10040/16.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 06.10.2015 № 671 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 06.10.2015 № 183 про запровадження з 07.10.2015 тимчасової адміністрації у ПАТ Банк «Контракт» строком на 3 місяці з 07.10.2015 року по 06.01.2016 включно.
Постановою Правління Національного банку України від 10.12.2015 № 876 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 10.12.2015 №220 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк «Контракт».
Судовим рішенням в адміністративний справі № 826/10040/16 також встановлено, що уповноваженою особою на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено зміни до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», до складу яких включено інформацію про ОСОБА_1 із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню. у розмірі 190744,23 грн.
У подальшому, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.01.2016 у справі № 11-сс/796/402/2016 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва Єфімова А.А. про накладення арешту на рахунки фізичних осіб, відкритих у ПАТ Банк «Контракт» та накладено арешт на рахунки фізичних осіб, відкритих у ПАТ Банк «Контракт», зокрема, на рахунок, відкритий ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
У зв'язку з цим виплату гарантованого відшкодування було призупинено на підставі пункту 11 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Надалі, ухвалою Подільського районного суду м. Києві від 27.08.2019 по справі № 758/9689/19 скасовано арешт, накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2016 у кримінальному провадженні № 12015100070007282 від 03.10.2015, із забороною проведення видаткових операцій по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в банківській установі ПАТ Банк «Контракт» на ім'я ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою від 24.10.2019 про виплату гарантованого відшкодування у зв'язку із зняттям арешту.
Листом від 11.12.2019 № 46-036-20981/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що зазначене питання прийнято до опрацювання та буде передано до відповідних структурних підрозділів Фонду.
Проте, листом від 05.05.2020 № 02-036-6008/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що розміщені позивачем кошти визнані речовим доказом постановою слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 10.05.2018 у кримінальному провадженні № 42018101080000080, яке було приєднано до кримінального провадження № 12015100070007282, а тому виплата призупинена до прийняття відповідного процесуального рішення.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI.
Статтею 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.
Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:
1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;
2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;
3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;
4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;
6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
У відповідності до положень статті 20 Закону № 4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:
1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;
2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених частиною восьмою статті 39 цього Закону;
2-1) погашення облігацій і виплата доходів за ними (сплата векселів), враховуючи витрати, пов'язані з їх розміщенням (видачею);
2-2) покриття витрат, пов'язаних із залученими Фондом кредитами;
3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;
4) надання фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку;
7) надання цільової позики банку для оплати витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності банку, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 36, пунктами 7 і 8 частини другої статті 37 та частиною четвертою статті 47 цього Закону;
8) формування статутного капіталу перехідного банку, спеціалізованої установи;
10) повернення гарантійних внесків, перерахованих учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до статті 28 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
При цьому, гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Так, частиною четвертою статті26 Закону № 4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків;
10) за вкладами у банківських металах;
11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку Банк "Контракт" подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Банк "Контракт" та включено позивача до Загального реєстру вкладників.
Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного вбачається, що позивача було включено до Загального Реєстру вкладників, у зв'язку з чим він мав отримати суму гарантованого відшкодування коштів за вкладами.
Зазначені обставини додатково підтверджуються постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 826/10040/16, а тому в силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.
Проте, відповідачем станом на момент розгляду цієї справи кошти гарантованого відшкодування позивачу не виплачено.
Відповідач посилається на те, що кошти за вкладом позивача визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому їх виплата можлива виключно після прийняття відповідних процесуальних рішень.
Однак, посилання відповідача на наявність постанови слідчого про визнання об'єктів речовими доказами в якості підстави для відмови позивачу у виплаті гарантованої суми є протиправною з огляду те, що нормами чинного законодавства відповідна підстава для відмови у виплаті гарантованої вкладнику суми не передбачена.
Положеннями статті 26 Закону № 4452-VI передбачено обмеження у виплаті відшкодування виключно у разі накладення арешту на рахунок. Проте, доказів накладення арешту на кошти, розміщені на рахунках позивача у ПАТ Банк "Контракт" матеріали справи не містять.
У матеріалах справи наявна інформація щодо накладення арешту коштів позивача, але ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.08.2019 у справі № 758/9689/19 арешт було скасовано, про що було відомо відповідача, судячи з аналізу листування.
Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства позивач має всі законні підстави для отримання гарантованої суми за його вкладом .
З огляду на зазначене, враховуючи що позивача було включено Загального реєстру, однак, сума гарантованого відшкодування не виплачена, а підстави вказані відповідачем для невиплати відповідної суми було визнано судом протиправними, та разом з цим інших підстав для невиплати позивачу гарантованої суми відшкодування за його вкладом у Банку судом не встановлено, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту та відновлення порушених прав позивача прав позивача буде стягнення з відповідача на його користь гарантованої суми відшкодування за вкладом.
Одночасно суд наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Коректність застосування саме такого способу захисту прав та інтересів позивача підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 19.08.2021 по справі № 200/3636/20-а.
З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування у розмірі 190000,00 гривень за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму гарантованого відшкодування у розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок за вкладом, розміщеним згідно з договором банківського вкладу від 10.09.2015 № 1293/2015, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт".
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов