Справа № 175/3948/19
Провадження № 2/175/1505/21
25 липня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивачка звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 30.07.2005 позивач перебувала у шлюбі з відповідачем, за період якого за спільні кошти подружжям було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Hyundai Getz», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_2 . Посилаючись на те, що домовленості щодо поділу майна між подружжям не досягнуто, позивач просила визнати право власності на 1/2 частку даного житлового будинку за кожним з подружжя, також визнати за відповідачем право власності на автомобіль за відповідачем з виплатою їй, позивачці, 50% грошової компенсації вартості майна, що становить грошову суму у розмірі 66 056,15 грн.
Представник позивача до судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Муха С.О. у судове засідання не з'явилися, причини неявку суду не повідомили, а також жодних заяв щодо відкладення розгляду справи суду не направляли, тому вважаю за можливе здійснити розгляд справи без їх участі з урахуванням їх позиції та доводів викладених у заяві про перегляд заочного рішення подану ними на адресу суду, а також доказів доданих до заяви.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у тому числі доводи та докази надані відповідачем та його представником після скасування заочного рішення, суд приходить до такого висновку.
Так, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , виданого Відділом запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Підгородненьської міської ради народних депутатів 10.02.1990 року (актовий запис № 20), з 10.02.1990 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Згодом подружні стосунки між сторонами погіршились, сумісне життя не склалося та на підставі рішення Дніпропетровського районного суду (справа №175/3194/19) від 15.11.2019 року шлюб між сторонами було розірвано.
Також судом встановлено, що за рахунок спільних коштів, подружжям було придбано наступне майно:
-житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 94,60 кв.м, який складається з трьох кімнат житловою площею 50,10 кв.м.;
-автомобіль марки «Hyundai Getz», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_2 .
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 23.05.1990 року, Виконавчим комітетом Дніпропетровської ради народних депутатів було відведено ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 600 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 для забудови і зведення житлового будинку.
Відповідно до Акту приймання в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку, затвердженого рішенням Підгородненської міської Ради народних депутатів від 17.12.2001 року №394, затверджено завершення будівництвом та прийнято в експлуатацію трикімнатний одноповерховий житловий будинок за вказаною адресою.
Після чого, рішенням Виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району від 17.12.2001 року №395 було вирішено оформити право власності відповідача на зазначений житловий будинок. Згідно з вказаним рішенням, 17.11.2004 року ОСОБА_3 було видано Свідоцтво серія НОМЕР_4 про право власності на вказане нерухоме майно та відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, бланк серія СВН №453745, номер витягу 5477466, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , було зареєстровано саме за відповідачем 17.11.2004 року, за реєстраційним номером 8489060.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що весь процес будування та набуття права власності на спірний будинок, від моменту отримання у користування земельної ділянки для забудови у травні 1990 року, до реєстрації права власності у листопаді 2004 року, здійснювався під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Також судом встановлено, 21.05.2008 року між ДП «Сетаб Авто Груп компанії «Карл Едблум Трейд АБ» та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №CAG АН-000208/ ASK. Відповідно до п. 3.1. договору Відповідач придбав у власність автомобіль Hyundai Getz GL+ 1,4 і 95 к.с. 4АТ ХЕТЧБЕК, загальна сума договору, відповідно до п. 2.1. складає 81 700,00 грн.
Після чого, 29.05.2008 року між АКБ «УКРСОЦБАНК» та відповідачем укладено Договір кредиту №99/03-8 на купівлю автотранспортних засобів про надання споживчого кредиту в сумі 18 359,00 доларів США для придбання автомобілю «Hyundai Getz GL+ 1,4 і 95 к.с. 4АТ ХЕТЧБЕК» згідно з Договором купівлі-продажу транспортного засобу №CAG AH-000208/ASK від 21.05.2008 року, зі строком повернення до 28.05.2015 року.
Відповідно до Акту прийому-передачі № АН-000609 від 29.05.2008 року та видаткової накладної № АН-000609 від 29.05.2008 року відповідач прийняв згідно зазначеного Договору купівлі-продажу транспортного засобу вказаного автомобіля.
Також, в період з травня 2008 року до березня 2015 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за рахунок спільних коштів подружжя було повністю виконано зобов'язання за Договором кредиту та повністю погашено заборгованість, на підтвердження чого, Приозерним відділенням ПАТ «УКРСОЦБАНК» було видано відповідну Довідку №10.1-186/38-1544 від 19.03.2015 року.
Таким чином, під час перебування у шлюбі відповідачем, за рахунок спільних коштів подружжя, було здійснено придбання автомобілю «Hyundai Getz», 2008 року випуску, із подальшим обслуговуванням та повним погашенням кредиту, який отримувався на придбання вказаного автомобілю, також за рахунок спільних коштів подружжя і автомобіль придбавався та використовувався для спільних потреб подружжя.
Разом з тим судом встановлено, що протягом останніх 5 років, автомобілем «Hyundai Getz» фактично користується саме ОСОБА_3 , а позивач, у свою чергу, не користуєтьсь даним майном, не здійснює жодних платежів на його утримання та підтримку належного матеріального стану автомобіля.
Таким чином, з ураховуючи вищевказаних обставин, існують підстави для визнання саме за відповідачем ОСОБА_3 одноособового права власності на вказаний автомобіль в цілому, з виплатою позивачеві ОСОБА_4 грошової компенсації, що становить 50% вартості автомобіля.
Так, згідно з приписами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України, сумісна власність - це різновид права спільної власності, що належить двом або більше особам одночасно на один і той самий об'єкт без визначення часток кожного з них.
Відповідно до ч. З ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
За змістом ст.57 СК України, майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в
порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка також є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Таким чином поділу підлягає майно, набуте подружжям з моменту реєстрації шлюбу по дату набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, за винятком майна, яке хоч і було набуто за час шлюбу, але є особистою власністю одного з подружжя.
Згідно зі змістом ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, причини для відступлення від засад рівності часток подружжя відсутні, існують підстави для поділу даного будинку між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, із визнанням за позивачкою та відповідачкою права власності - за кожним на 1/2 частини спірного житлового будинку та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об'єкт на режим спільної часткової власності.
Разом з тим, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
За змістом ч. 2 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з п. 30 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.
Як встановлено судом, вже протягом тривалого часу, більш ніж 5 (п'ять) останніх років, спірним автомобілем «Hyundai Getz» фактично користується саме відповідач ОСОБА_3 , а відтак, з урахуванням вказаних приписів законодавства, яке регулює поділ майна подружжя, існують підстави для визнання за відповідачем одноособового права власності на вказаний автомобіль в цілому, з виплатою позивачці, грошової компенсації вартості 50% автомобіля.
Що стосується доводів та заперечень відповідача викладених у його заяві про перегляд заочного рішення, з приводу того, що позивачка просить визнати за ним право власності на автомобіль марки «Hyundai Getz», 2008 року випуску, із виплатою їй, ОСОБА_4 50 відсотків грошової компенсації вартості майна, однак дійсним володільцем даного автомобіля є їх спільна донька та саме вона, фактично, користується транспортним засобом вже на протязі останніх п'яти років, тому він повністю заперечую проти будь-яких грошових виплати ОСОБА_4 за автомобіль, яким він не володіє, суд ставиться критично до таких доводів, оскільки відповідачем жодним чином не обґрунтовано свої посилання, а також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що спірний автомобіль знаходиться у користування третьої особи.
Крім того, відповідач заперечує з приводу вимог позивачки щодо визнання за сторонами права спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки вказаний житловий будинок був збудований ним за його власні кошти набуті до укладання шлюбу, та всі покращення у ньому також вносились виключно за його рахунок, проте, як вбачається з матеріал справи, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження, своїх доводів та походження у нього особистих коштів, оскільки будівництво об'єкту відбувалося саме у період знаходження сторін у шлюбі, тобто за спільні кошти подружжя, тому суд залишає такі заперечення поза увагою, та визначає таке майно власністю дружини та чоловіка у відповідності до вимог ст. 70 СК України.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність вимог позивачки за даним позовом, тому вважаю за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на повне задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи , що позивачкою було сплачено суму судового збору при подачі позову до суду у розмірі 9 605,00 грн., тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у зазначеній сумі.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності на автомобіль марки «Hyundai Getz», 2008 року випуску, VIN-номер НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , із виплатою ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) 50 відсотків грошової компенсації вартості майна у розмірі 66 056,15 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятдесят шість гривень 15 копійок)
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму судового збору у розмірі 9 605,00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко