П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/25391/21
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 18.02.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до директора ТУ ДБР у м. Миколаєві Титора Д.П. та ТУ ДБР у м. Миколаєві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління по ненаданню постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000951 згідно запиту на інформацію від 02.12.2021 року;
- зобов'язати Територіальне управління надати позивачу копію постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000951.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.
На думку апелянта, потерпілий має право безперешкодно знайомитися із усіма матеріалами кримінального провадження, отримувати їх копії та одержувати копії процесуальних документів. При цьому, ТУ ДБР у м. Миколаєві, як суб'єкт владних повноважень, є розпорядником запитуваної інформації, тому надання позивачу постанови про закриття кримінального провадження згідно частини шостої статті 284 КПК є виконанням обов'язку. В даному випадку керівник Територіального управління, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, неправомірно відмовив у наданні запитуваної інформації з посиланням на неконкретизовані норми КПК України.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 23 грудня 2020 року було зареєстроване кримінальне провадження №42020160000000951, порушеного згідно №1 за частиною першою статті 328 КПК України, щодо надходження до Одеської обласної прокуратури для виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2020 року у справі №522/20807/20, згідно якої зобов'язано внести до ЄРДР відомості, які містяться в заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо розголошення відомостей, що становлять державну таємницю прокурором Іллічівської місцевої прокуратури. Орган досудового розслідування: Другій слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві.
2 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Миколаєві із запитом на інформацію, відповідно до якого просив надати йому як заявнику копію постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000951.
Листом від 08.12.2021 року №Ш-4155/зпі/16-01-16/21 Територіальне управління повідомило ОСОБА_1 , що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а отже отримання процесуальних документів здійснюється відповідно до вимог КПК України, а тому вказаний запит не може бути розглянутий в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації". Для отримання постанови про закриття кримінального провадження заявнику необхідно звернутись з відповідним клопотанням в порядку, передбаченому КПК України.
Вважаючи, що ненадання постанови про закриття кримінального провадження є порушенням права на отримання інформації, надання якої передбачено законом, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності директора Територіального управління та зобов'язання надати копію запитуємого документу.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав правомірними дії відповідача у спірних правовідносинах та мотивував це тим, що доступ (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування відповідної кримінальної справи, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а отже отримання процесуальних документів здійснюється відповідно до вимог КПК України, і тому вказаний запит не може бути розглянутий в порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частинами першою та другою статті 2 Закону №2939-VI встановлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 5 Закону №2939-VI визначені шляхи доступу до інформації, а саме: систематичне та оперативне оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з приписами статті 16 Закону №2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частинами першої та другої статті 20 Закону №2939-VI установлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб'єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.
Таким чином визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. При цьому зазначеним Законом не передбачено надання роз'яснень з будь-яких питань та надання правової оцінки певним фактам. Дія Закону №2939-VI не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також, на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладених в постанові від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Відтак, положення Закону "Про доступ до публічної інформації" не поширюються на доступ учасників кримінального провадження до отримання інформації або документів, створених у ході здійснення досудового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Згідно пункту 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Пунктом 3 частини другої статті 60 КПК України передбачено, що заявник має право отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Відповідно до частини другою статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Статтею 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Також, частиною шостою статті 284 КПК України передбачено, що копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити.
Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що КПК України є спеціальним законом, який регулює як порядок надіслання постанови слідчого про закриття кримінального провадження, так і можливість оскарження бездіяльності слідчого.
Враховуючи, що питання надіслання постанови про закриття кримінального провадження регулюються нормами КПК України, тому не надання позивачу копії постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000951 у відповідь на його запит на інформацію від 02.12.2021 року не може бути визнано протиправним в судовому порядку при розгляді адміністративної справи.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки нормами КПК України регламентований спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування відповідної кримінальної справи, то ТУ ДБР у м. Миколаєві правомірно відмовило у наданні постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000951 на поданий позивачем запит на інформацію від 02.12.2021 року.
Апеляційна скарга позивача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, адже суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного від 18 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов