П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/26006/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 21.02.2022р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.12.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання визнати протиправною відмову №222/4/2197 від 08.09.2021р. у нарахуванні та виплаті йому грошової компенсації замість відпустки, як учаснику бойових дій, за невикористані дні додаткової відпустки в 2014 році, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11.10.2016р.; зобов'язання нарахувати та виплатити йому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2014 рік (14 днів) виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 11.10.2016р.;
визнати протиправною відмову №222/4/2197 від 08.09.2021р. у нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2013р. по 31.10.2014р. та з 01.07.2015р. по 11.10.2016р.; зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2013р. по 31.10.2014р., з 01.07.2015р. по 11.10.2016р. та компенсацію втрати частини доходу через затримку виплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди;
зобов'язання видати йому довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення (для перерахунку призначеної пенсії);
визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення 11.10.2016р. остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні його з військової служби; стягнення на його користь середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні його з військової служби за період з 11.10.2016р. по день постановлення судом рішення у даній справ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. позов задоволений частково; визнано протиправною відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2013р. по 31.10.2014р. та з 01.07.2015р. по 11.10.2016р.; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2013р. по 31.10.2014р., з 01.07.2015р. по 11.10.2016р. з урахуванням вже виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, просить суд апеляційної інстанції зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення з встановленням базового місяця січень 2008 року; зобов'язати відповідача видати йому довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення; стягнути на його користь середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 23.09.2016р. №100Р дск, ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до ч.6 ст. 26, з урахуванням ч.8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2016р. №217дск виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення.
12.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2014р.; нарахування та виплату невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013р. по 11.10.2016р.; видачу нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення (для перерахунку призначеної пенсії). /а.с.23-24/
Листом військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2021р. №22/4/2197 відмовлено ОСОБА_1 у задоволені вказаної заяви. /а.с.25-26/
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон України №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 вказаної статті Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (надалі - Закон України №1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 (надалі - Порядок №1078).
В силу приписів ст.1 Закону України №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом положень ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.4 Закону України №1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ч.ч.1, 2, 6 ст.5 Закону України №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Положеннями п.5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
Згідно із ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-III (надалі - Закон України №2050-III), сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом ст.4 Закону України №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, в межах розгляду цієї справи першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність у позивача права на нарахування і виплату йому індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2013р. по 31.10.2014р., з 01.07.2015р. по 11.10.2016р., без встановлення базового місяця 2008р., в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст.3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону України №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Колегія суддів вважає, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за періоди з 01.01.2013р. та з 01.07.2015р. по день фактичної виплати індексації, визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення 11.10.2016р. остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби.
Стосовно позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби за період з 11.10.2016р. по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній справ, видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, зокрема, щомісячної індексації грошового забезпечення (для перерахунку призначеної пенсії) колегія суддів зазначає наступне.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Встановлення останнього є вкрай необхідним для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки день фактичного розрахунку є кінцевою датою нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.
Водночас, підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог судом першої інстанції було визначено передчасність їх заявлення з огляду на неможливість до проведення з позивачем остаточного розрахунку обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням таких критеріїв, як розумність, справедливість та пропорційність.
Необхідність застосування такого підходу при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, постановах Верховного Суду від 30.11.2020р. у справі №480/3105/19, від 20.01.2021р. у справі №200/4185/20-а, від 04.09.2020р. у справі №260/348/19, від 12.08.2020р. у справі №400/3365/19.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи в частині позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби, невірно застосував норми матеріального закону, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу через затримку виплати індексації грошового забезпечення; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу через затримку виплати індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення 11.10.2016р. остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби.
Ухвалити у цій частині постанову, якою визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу через затримку виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу через затримку виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за періоди з 01.01.2013р. та з 01.07.2015р. по день фактичної виплати індексації.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення 11.10.2016р. остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.