02 вересня 2022 року справа №200/11361/21
м.Дніпро
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 200/11361/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Міністерства соціальної політики України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року.
Так, за приписами ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За приписами ч. 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Апеляційна скарга на рішення місцевого суду від 07 лютого 2022 року направлена на адресу апеляційного засобами поштового зав'язку 24 червня 2022 року, тобто скаргу подано із порушенням 30-денного строку.
В заяві про поновлення строку апелянт зазначає, що введення воєнного стану унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
Також зазначає, що відповідно до статті 602 Кодексу законів про працю України, статті 121 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 17 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 440 «Деякі питання організаційної роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» з метою безперебійного виконання завдань та функцій Міністерства соціальної політики України, визначених Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (зі змінами) та Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців апарату Міністерства соціальної політики України, затверджених рішенням Конференції трудового колективу Міністерства соціальної політики України від 30.07.2019 (зі змінами), наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2022 № 132 встановлено на період воєнного стану в Україні з 14.04.2022 дистанційну роботу (за межами адміністративної будівлі Мінсоцполітики) працівникам апарату Міністерства соціальної політки України, які перебувають на території України, та для яких якісне, ефективне та результативне виконання завдань не потребує, зокрема використання інформації з обмеженим доступом.
Крім того, апелянт зазначає, що копія оскарженого рішення надійшла на його електрону адресу 05 квітня 2022 року та додає копію рішення суду із відбитком штемпелю вхідної кореспонденції.
З огляду на наведене, апелянт вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в цьому випадку виникли об'єктивні обставини, що не залежали від волі останнього.
Суд зазначає, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Слід наголосити, що посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу суб'єкта владних поноважень, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок.
При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Так, Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19 зазначено, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Як було зазначено вище, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2022 № 132 встановлено на період воєнного стану в Україні з 14.04.2022 дистанційну роботу (за межами адміністративної будівлі Мінсоцполітики).
За приписами статті 60-2 Кодексу законів про працю дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.
У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов'язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов'язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов'язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
Отже, зміст наведеної норми свідчить про те, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Переведення працівників в режим дистанційної роботи не нівелює обов'язку працівників органу державної влади належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів.
З урахуванням викладеного, зазначені відповідачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства.
В даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою 24 червня 2022 року на рішення місцевого суду від 07 лютого 2022 року (в тому числі, за умови отримання копії рішення суду 05.04.2022), апелянтом не надано жодних доказів та не зазначено конкретних обставин того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу апелянта, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне надати апелянтові термін для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 298, 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,-
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 200/11361/21 - відмовити.
Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 200/11361/21 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та наданням відповідних доказів.
Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали в частині надання заяви про поновлення строку з наведенням поважних причин, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Сіваченко