ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 серпня 2022 року м. Київ № 640/7698/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправним рішення, зобов'язати вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з обчислення страхового стажу гр. ОСОБА_1 за період з 01 січня 1998 року по 01 січня 2004 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періодів трудової діяльності за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 06 серпня 1990 року, а саме з 06 серпня 1990 року по 10 березня 1991 року (запис №№1-3); з 23 березня 1991 року по 20 лютого 1997 року (записи №№4-8), з 18 червня 2001 року по 09 листопада 2001 року (№№13-14); з 03 вересня 2002 року по 06 травня 2003 року (записи №№15-16); з 22 травня 2003 року по 01 січня 2004 року (запис №№17-18);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоди трудової діяльності за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 06 серпня 1990 року, а саме з 06 серпня 1990 року по 10 березня 1991 року (запис №№1-3); з 23 березня 1991 року по 20 лютого 1997 року (записи №№4-8), з 18 червня 2001 року по 09 листопада 2001 року (№№13-14); з 03 вересня 2002 року по 06 травня 2003 року (записи №№15-16); з 22 травня 2003 року по 01 січня 2004 року (запис №№17-18);
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 04 липня 1990 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 04 липня 1990 року;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення 3-х років;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періодів роботи з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року та з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоди роботи з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року та з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_1 з урахуванням зазначених у рішенні суду періодів загального страхового стажу з 14 грудня 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що протиправними є дії відповідача з обчислення її страхового стажу за період з 01 січня 1998 року по 01 січня 2004 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На переконання позивача, вона не може нести тягар відповідальності за допущення незначних порушень при заповненні трудової книжки керівництвом підприємств, де працювала ОСОБА_1 , оскільки такі неточності не впливають на правильність зазначення періодів роботи.
Також позивач зазначила, що чинне законодавство визначає, що належність документа особі перевіряється і за паспортом громадянина України, і за свідоцтвом про народження. При цьому, записи, які містяться в наданій відповідачу трудовій книжці серії НОМЕР_1 та паспорті громадянина України співпадають із написанням імені та по батькові російською мовою в дипломі про здобуття вищої освіти.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзивах на адміністративний позов та заяву про зміну предмета позову представник відповідача стверджує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є правомірними, у спірних правовідносинах останнє діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції, адже законних підстав для врахування періодів навчання, догляду за дитиною, а також з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року, з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року немає.
Також представник відповідача зазначив, що позивачем у квітні 2021 року подано заяву, яка не відповідає формі, встановленій Порядком, а укладена в довільній формі, відповідно така заява була розглянута як звернення на підставі Закону України «Про звернення громадян». Відтак, рішення за результатом розгляду заяви про відмову в зарахуванні вказаних у заяві періодів роботи у стаж для призначення пенсії по інвалідності не приймалося.
Позивач надала до суду відповіді на відзиви, в яких стверджувала про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
При цьому, суд враховує подане клопотання позивача про прискорення розгляду даної справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що з 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням довічно, що підтверджується довідкою МСЕК.
21 січня 2021 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою щодо призначення їй пенсії по інвалідності з 14 грудня 2020 року.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 12 лютого 2021 року №2600-0303-8/23298 повідомило, що з 14 грудня 2020 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу - 17 років 1 місяць 3 дні.
При цьому, не враховано періоди роботи по трудовій книжці, навчання з 01 вересня 1987 року по 04 липня 1990 року, догляд за дитиною до 3-х років, до надання уточнюючої довідки, оскільки в наданих свідоцтвах про шлюб, свідоцтві про народження дитини, витягу з державного реєстру актів цивільного стану, ПІБ не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ), з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року до надання уточнюючої довідки, оскільки у трудовій книжці вбачається виправлення в даті зарахування на роботу, з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року до надання уточнюючої довідки, оскільки в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення.
Пенсію обчислено із врахуванням заробітної плати після 01 липня 2000 року по 31 грудня 2020 року.
Незгода позивача із невключенням вказаних періодів до загального страхового стажу зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами 1 першої статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 виповнилось 49 років та надано статус особи з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням довічно.
У відповідності до частини 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Питання розміру пенсії по інвалідності врегульовано статтею 33 Закону №1058-IV.
Так, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 27 зазначеного Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-ІV). Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII).
Тобто, правильність обрахунку загального страхового стажу безпосередньо впливає на розмір призначеної пенсії. При цьому, за період трудової діяльності до 01 січня 2004 року стаж роботи зараховується на підставі даних, наявних, як правило, у трудовій книжці
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заперечується законодавчо визначена можливість зарахування до загального страхового стажу періодів навчання та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, однак такі періоди не враховані позивачу внаслідок наявних розбіжностей.
Судом встановлено, що в наданих пенсійному органу свідоцтвах про шлюб, свідоцтві про народження дитини, витягу з державного реєстру актів цивільного стану значиться ПІБ позивача як « ОСОБА_3 ». Водночас, у паспорті громадянина України, картці платника податків вказано ім'я та по батькові позивача « ОСОБА_4 ».
Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637, в редакції станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, є його трудова книжка.
Оформлення трудових книжок здійснюється у відповідності до вимог Інструкції №58.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів (п.1.1. Інструкції №58).
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.18 Інструкції №58 визначено, що до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи, зокрема, про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що заповнена вона 06 серпня 1990 року на ім'я « ОСОБА_5 », що відповідає російській транслітерації, яка наявна на 2-ій сторінці паспорта громадянина України.
При цьому, відомості про період навчання до даної трудової книжки не внесено.
В той же час, диплом НОМЕР_2 видано на ім'я ОСОБА_3 , тобто наявні розбіжності у написанні по батькові позивача виключно українською мовою, але в дипломі також наявний запис на ім'я « ОСОБА_7 », що знову ж таки збігається з написанням особистих даних на 2-ій сторінці паспорта громадянина України.
Пунктом 26 Порядку №637 визначено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведеної норми свідчить, що приналежність документа певній особі та, відповідно, інформації, відображеної в ньому, може встановлюватися або за паспортом, або за свідоцтвом про народження.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження, виданому 18 грудня 1971 року, дівоче прізвище, ім'я, по батькові вказано як « ОСОБА_3 », тобто по батькові відображено аналогічним чином, як і у дипломі НОМЕР_2 , а також у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 .
Відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується факт працевлаштування позивача на посаді фармацевта з 28 квітня 1998 року (запис №11) станом на 04 вересня 1998 року, тобто на дату народження сина.
Крім того, згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування страхових внесків з вересня 1998 року по жовтень 2001 року, тобто в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також, довідкою №66, виданою 15 березня 2021 року Київським міжнародним університетом, підтверджується, що ім'я, по батькові ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - те саме ім'я; друге ім'я записано в російському звучанні.
Також із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12 лютого 2021 року вбачається, що пенсійним органом не враховано періоди роботи по трудовій книжці з огляду на наявні розбіжності в написанні по батькові. Однак, як зазначалось вище, трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 06 серпня 1990 року на ім'я « ОСОБА_5 », що відповідає російській транслітерації, яка наявна на 2-ій сторінці паспорта громадянина України.
Відтак, на думку суду, у пенсійного органу не було підстав для незарахування періоду навчання та періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, саме з підстав наявності розбіжностей у наданих документів.
Стосовно періодів трудової діяльності за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 06 серпня 1990 року, а саме з 06 серпня 1990 року по 10 березня 1991 року (запис №№1-3); з 23 березня 1991 року по 20 лютого 1997 року (записи №№4-8), з 18 червня 2001 року по 09 листопада 2001 року (№№13-14); з 03 вересня 2002 року по 06 травня 2003 року (записи №№15-16); з 22 травня 2003 року по 01 січня 2004 року (запис №№17-18), суд зазначає наступне.
Так, відповідно до записів №№1-3, №№4-8, №№13-18 трудової книжки, вони містять як відомості про дату прийняття на роботу, так і переведення та звільнення із займаної посади, із посиланням на відповідну статтю, пункт закону та прийнятий відповідний наказ (розпорядження).
При цьому, твердження щодо наявних розбіжностей у імені по батькові згідно наданих документів спростовані судом вище.
Також, суд додатково враховує, що за визначенням пунктів 1, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб /пункт 1/; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок /пункт 3/; Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом /пункт 7/; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок /пункт 10/.
Статтею 14-1 вказаного Закону визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані, зокрема, забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Згідно із статтею 18 згаданого Закону джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.
За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 названого закону.
Так, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 вказаного Закону).
Отже, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, яка містить відомості про саму застраховану особу (в тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків), страхувальника, страховий стаж застрахованої особи та інші відомості, які дозволяють встановити страховий стаж для призначення пенсії.
Згідно із частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення страхового стажу гр. ОСОБА_1 за період з 01 січня 1998 року по 01 січня 2004 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07 травня 2021 року №12322-10931/Г-02/8-2600/21 підтверджується, що розрахунок страхового стажу у лютому 2021 року при призначенні пенсії по інвалідності позивача проведений по даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого відображена сума нарахованого заробітку (доходу) на підставі звітності, що подана страхувальниками до органів Пенсійного фонду, а саме з 01 січня 1998 року.
При цьому, у даному листі вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01 січня 2004 року є трудова книжка.
Суд зазначає, що Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (надалі - Положення №10-1), відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Згідно із пунктом 6 розділу V «Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб2 Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.
Додатком №4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджено Форму ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Довідки ОК-5 та ОК-7 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України).
Довідка ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить відомості про суми заробітку для нарахування пенсії і страховий стаж. Тому вона, як правило, використовується органами Пенсійного фонду для призначення (перерахунку) пенсії. Також на підставі цієї довідки особа може проаналізувати свій страховий стаж та заробітну плату, яка в майбутньому буде використана при призначенні пенсії.
Довідка за формою ОК-7 формується за період з 2011 року і містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини) та страховий стаж. В довідках ОК-5 та ОК-7 містяться такі дані:
- перелік страхувальників, які подавали про застраховану особу відомості до системи персоніфікованого обліку;
- за кожен місяць по кожному із страхувальників: сума заробітної плати, з якої сплачені внески, кількість днів стажу, відмітка про сплату внесків;
- відомості про спеціальний (пільговий) стаж та відомості про стаж, який зараховується без сплати страхових внесків (наприклад, період отримання допомоги по безробіттю), по страхувальниках і по роках.
Позначка про сплату внесків в довідках ОК-5, ОК-7 позначається словами Так або Ні. Якщо в довідках суму заробітної плати вказано, але внески не сплачено (відмітка Ні), то такий місяць до страхового стажу не зараховується.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ОК-5, про періоди трудової діяльності позивача до 2004 року така довідка містить вибіркову інформацію, тобто часто такі періоди є значно меншими, ніж ті, про що наявні записи у трудовій книжці позивача.
Водночас, згідно положень статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
І хоча відомості про періоди трудової діяльності застрахованих осіб є підставою для призначення та розрахунку пенсійних виплат, однак помилкова відсутність таких відомостей в Реєстрі застрахованих осіб, за умови наявності відповідних записів у трудовій книжці до 01 січня 2004 року, не повинна порушувати право застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, адже на законодавчому рівні передбачено, що до 01 січня 2004 року основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відтак, дії відповідача щодо здійснення розрахунку страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого відображена сума нарахованого заробітку (доходу) на підставі звітності, що подана страхувальниками до органів Пенсійного фонду, а саме з 01 січня 1998 року, є такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, відтак наявні підстави для задоволення вимог і в цій частині.
При цьому, як уже зазначалось вище, записи №№1-3, №№4-8, №№13-18 трудової книжки містять усі необхідні відомості про дату прийняття на роботу, так і переведення та звільнення із займаної посади, із посиланням на відповідну статтю, пункт закону та прийнятий відповідний наказ (розпорядження), відповідно усі відомості до 01 січня 2004 року повинні враховуватися на підставі основного документу, що підтверджує трудову діяльність, яким є трудова книжка.
З огляду на наведені обставини вище, судом вбачаються підстави для задоволення адміністративного позову в даній частині.
Стосовно вимог позивача про незарахування відповідачем періодів трудової діяльності з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року та з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року, суд виходить з наступного.
Так, період роботи з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року відповідачем не враховано до загального страхового стажу з підстав того, що у трудовій книжці вбачається виправлення в даті зарахування на роботу.
Судом вбачається, що запис №9 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про прийняття позивача на посаду фармацевта у ТОВ «Панацея» на підставі наказу №2 від 03 лютого 1997 року дійсно містить виправлення як в номері п/п, так і у даті прийняття на роботу.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
Також, період роботи з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року пенсійним органом не враховано до загального страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутній наказ про звільнення.
Так, відповідно до пункту 12 трудової книжки, позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України, однак відсутнє посилання на відповідний наказ (розпорядження) про таке звільнення.
Пунктами 2.3-2.4 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.
Тобто, нормами чинного законодавства відповідальність за правильність ведення та заповнення трудової книжки покладається виключно на роботодавця.
Таку відповідальність також передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
В той же час, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача не дають суду підстав сумніватися в штучному збільшення чи зменшенні періодів роботи позивача з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року, оскільки графа № 2 в трудовій книжці позивача за спірні періоди не містить ніяких виправлень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року в справі №548/2056/16-а.
Відтак, судом вбачають обґрунтовані та законодавчо визначені підстави для зарахування таких періодів до загального страхового стажу та, як наслідок, наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
В частині тверджень відповідача, наведених ним у відзиві, що заява позивача від 08 квітня 2021 року була розглянута в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», суд враховує, що саме листом від 12 лютого 2021 року №2600-0303-8/23298 повідомлено ОСОБА_5 про призначення їй з 14 грудня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку суду, саме наданою відповіддю у лютому 2021 року відповідачем відмовлено у зарахуванні до періоду загального страхового стажу спірних періодів, відтак зміст такої відповіді, наданої позивачу, повністю нівелює доводи відповідача у цій частині, адже звернення позивача, навіть якщо воно і не відповідало за формою заяві про призначення пенсії, розглянуто по суті та за результатами його розгляду прийнято рішення не про неналежність форми звернення, а саме про призначення пенсії по інвалідності.
У той же час, розгляд та вирішення звернення позивача від 08 квітня 2021 року згідно Закону України «Про звернення громадян» не є предметом оскарження в межах даного спору.
Суд зазначає, що підтверджена в ході судового розгляду необхідність зарахування до страхового стажу певних спірних періодів, зазначених вище, є підставою для здійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії з урахуванням таких періодів та, як наслідок, судом вбачаються підстави для задоволення позову в цій частині.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо обрахування загального страхового стажу, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що позивач звільнена від справи судового збору, підстави для здійснення розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з обчислення страхового стажу гр. ОСОБА_1 за період з 01 січня 1998 року по 01 січня 2004 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 06 серпня 1990 року, а саме з 06 серпня 1990 року по 10 березня 1991 року (запис №№1-3); з 23 березня 1991 року по 20 лютого 1997 року (записи №№4-8), з 18 червня 2001 року по 09 листопада 2001 року (№№13-14); з 03 вересня 2002 року по 06 травня 2003 року (записи №№15-16); з 22 травня 2003 року по 01 січня 2004 року (запис №№17-18); періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 04 липня 1990 року; періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х років; періодів роботи з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року та з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоди трудової діяльності за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 06 серпня 1990 року, а саме з 06 серпня 1990 року по 10 березня 1991 року (запис №№1-3); з 23 березня 1991 року по 20 лютого 1997 року (записи №№4-8), з 18 червня 2001 року по 09 листопада 2001 року (№№13-14); з 03 вересня 2002 року по 06 травня 2003 року (записи №№15-16); з 22 травня 2003 року по 01 січня 2004 року (запис №№17-18); період навчання з 01 вересня 1987 року по 04 липня 1990 року; період догляду за дитиною до досягнення 3-х років; періоди роботи з 27 лютого 1997 року по 27 квітня 1998 року та з 28 квітня 1998 року по 18 червня 2001 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_1 з урахуванням зазначених у рішенні суду періодів загального страхового стажу з 14 грудня 2020 року.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук