ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 серпня 2022 року м. Київ № 640/24164/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Фарм ЛТД»
до Київської митниці Держмитслужби
третя особа - Державна митна служба України
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Фарм ЛТД» (далі- позивач /Товариство) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить
визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Державної митної служби України №7.8.-1\15\11\14751 від 27.07.2020 від 20.05.2020 року щодо відмови СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» у внесенні змін до митних декларацій № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020р. та UA100400/2020/112196 від 08.07.2020р. та поверненні суми митних платежів.
-зобов'язати Київську митницю Державної митної служби України на підставі заяв СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» №513 від 09.07.2020 року та №514 від 09.07.2020 р. підготувати висновок про повернення СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» надміру сплачених митних платежів та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2020 року позивач до 4 митного поста «Київ-Східний» Відділу митного оформлення подав електронну митну декларацію (далі -ЕМД) внутрішні номера № 14618, 14619, на товар - лікарські засоби для людей. ЕМД було прийнято до Бази даних митниці за № UA100400/2020/112195 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020. Однак при заповненні декларації позивач помилково не застосував преференцію по нарахуванню ПДВ відповідно до Закону України від 17.03.2020 №530- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 щодо ввезеного лікарського препарату «Мофлакса», таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 400 мг, по 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці» (діюча речовина - Моксифлоксацину гідрохлорид 400 мг (міжнародне непатентоване найменування Moxifloxacin який застосовується для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, та повинен бути звільнений від сплати ПДВ. Наступного дня позивач після виявлення помилки в ЕМД подав дві заяви до відповідача про внесення змін до митних декларацій та повернення помилково надмірно сплачених грошових коштів. У відповідь на звернення відповідач відмовив у внесенні змін до митних декларацій. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся з позовом до суду
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.11.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що при відмові у внесенні змін до митної декларації відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував прав та законних інтересів позивача, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог. Зазначив, що під час митного оформлення товарів декларантом зазначено препарат «Мофлакса», на який не розповсюджується преференція від податку на додану вартість. В Переліку зазначений препарат «Moxifloxacin», який відрізняється як за назвою та і за діючою речовиною. За наведених обставин вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Третьою особою Державною митною службою України направлено пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено, що митне оформлення лікарських засобів за наданими позивачем митними деклараціями здійснено Київською митницею Держмитслужби відповідно до заявлених у декларації позивачем відомостей про товари та наданих до митного оформлення документів. Просили врахувати пояснення при розгляді справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.11.2018 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД»(Покупець) та KRKA d.d. Novo mesto (Словенія)(Продавець) укладено Контракт № PRO-RVE-UA-01-2019, за умовами якого продавець зобов'язується постачати покупцю медикаменти, дієтичні добавки, косметичні засоби, асортимент, ціна і необхідна кількість яких зазначається в Додатку №1 (загальна специфікація), яка є невід'ємною частиною даного Контракту, а покупець зобов'язується прийняти доставлений товар і оплатити його згідно умов договору.
Відповідно до згаданого вище Контракту позивач придбав лікарський засіб «Мофлакса», таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 400 мг., по 5 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці, серії NJ2221,в кількості 4 435 упаковок.
08.07.2020р. позивач для митного оформлення товару подав до 4 митного поста «Київ-Східний» Відділу митного оформлення електронні митні декларації, внутрішні № 14618, 14619 -товар - лікарські засоби для людей.
Позивачем в електронній Митній декларації № UA100400/2020/112196 від 08.07.2020 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020 задекларовано товар , а саме: лікарський засіб «Мофлакса», таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 400 мг., по 5 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці, серії NJ2221,в кількості 4 435 упаковок без преференції 203 в гр.36 , визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору.
09.07.2020 року позивачем з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на мигну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 20.03.2020 №224, подано відповідачу дві заяви за №513,514 про внесення змін до митної декларації № UA100400/2020/112196 від 08.07.2020 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020, оскільки позивач помилково не вказав на товар застосування преференції по коду 203.
Відповідач відмовив позивачеві у внесені змін до митної декларації та повернення суми митних платежів, про що надано відповідь листом від 27.07.2020 №7.8.-1/15/11/14751.У відповіді відповідач посилається на положення ч.8 ст. 264 Митного кодексу України, якою встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена особа, несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у декларації. Зазначено, що митне оформлення товару за митними деклараціями № UA100400/2020/112196 від 08.07.2020 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020 здійснено за ставкою податку на додану вартість 7%.Після виконання всіх митних формальностей, товари за вказаними митними деклараціями випущено у вільний обіг. Нараховані за вказаними митними деклараціями кошти перераховані до Державного бюджету України у визначені терміни.
За таких обставин позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки така порушує право суб'єкта на повернення помилково сплачених грошових коштів, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до підпункту «в» п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні встановлено ставку податку на додану вартість 7 відсотків.
Законами України від 17.03.2020 №530- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та від 30.03.2020 року №540-ІХ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема до Податкового кодексу, яким передбачено тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезенням на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України певних товарів.
Так, п.71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів ( у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/абомедичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання винекненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Перелік товарів ( у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнення), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 року №224 ( далі - Перелік).
До даного Переліку включений лікарський засіб «Moxifloxacin» у формі випуску: таблетки, капсули, драже, дозування 400 мг.
Пунктом 1 Приміток до Переліку зазначено, що доди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
При митному оформленні лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнення, зазначених у Переліку застосовується код звільнення від сплати податку на додану вартість « 203» відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій»
Згідно ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення
Відповідно до ч8 статті 257 МК, Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: зокрема відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів; суми митних платежів
Згідно із частиною першою статті 295 МК, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.
Частина перша ст. 266 Митного кодексу України, визначає обов'язки декларанта при подачі митної декларації до митного органу, а саме: декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
Як встановлено судом позивач за митними деклараціями № UA100400/2020/112196 від 08.07.2020 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020 задекларував лікарські засоби різних найменувань, у тому числі і таблетки «МОКЛАКСА» (діюча речовина -моксифлоксацину гідрохлорид) без застосування коду « 203» звільнення від сплати податку на додану вартість.
Разом з тим, у Переліку не міститься такого найменування лікарського засобу, як «МОКЛАКСА» до якого застосовується преференція « 203».
У Перелік включено міжнародне непатентоване найменування лікарського засобу «Moxifloxacin».
Отже, з наведеного випливає, що ввезений позивачем товар не відповідає назві товару (основного компонента - моксифлоксацину гідрохлорид) міжнародному непатентованому найменування лікарського засобу, який зазначений в Переліку.
Відповідно до п.54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючого розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгоджено.
Верховний суд України у постанові від 16.02.2016 року у справі 21-71а14 у правовій позиції зазначив : «….Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає».
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 23.02.2016 №21-328а14, від 09.02.2016р. №21-2969а15, від 07.07.2015р. №21-324а14.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що митне оформлення лікарських засобів за митними деклараціями № UA100400/2020/112196 від 08.07.2020 та № UA100400/2020/112195 від 08.07.2020 здійснено відповідачем відповідно до заявлених позивачем відомостей про товари та наданих до митного оформлення документів, а тому відсутні підстави для внесення змін до згаданих митних декларацій та повернення сум митних платежів із Державного бюджету України.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що відповідні положення відповідачем дотримані, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська