ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 серпня 2022 року м. Київ № 640/20344/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 21.11.2018 №005941,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0059411409 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, в тому числі за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 8090, 65 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено із порушення вимог Податкового кодексу України та зазначено, що позивачем була забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, що підтверджується копіями сторінок 72-73 КОРО №3000148399З/6.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому представником відповідача вказано на правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), направлень від 02.11.2018 №7157, №7458 та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 30.10.2018 №16142 проведена фактична перевірка магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.11.2018 №000274 (далі-акт перевірки), в якому встановлено порушення пунктів 1,2,11,13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95; статті 44, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 11 розділу ІІ постанови правління національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в України.
Як вбачається з тексту вказаного акта перевірки, в ході проведення фактичної перевірки встановлено, а саме не підклеєні та не збережені фіскальні звіти чеки (Z-звіти) на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій за №3000148399P/6/
На підставі Акта перевірки, Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 №005941 та застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8090,65 грн., у зв'язку із порушенням позивачем пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із абзацом 28 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі також - РРО), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 N 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за N 918/29050 (далі також - Порядок N 547), передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання "Z-звіту".
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, що розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" (далі також - Положення №148), визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій). Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО. Суб'єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для: 1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; 2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії; 3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.
Підпунктами 13, 18 пункту 3 розділу І Положення №148 визначено, що книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат / книга обліку доходів; оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі / книзі обліку доходів і витрат / книзі обліку доходів / фіскальному звітному чеку / розрахунковій квитанції.
Абзацом 3 частини першої статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Згідно наявних матеріалів справи, підставою для висновку відповідача є те, що на момент перевірки встановлено факт неоприбуткування готівки у розмірі 1618,13 грн, а саме не підклеєні та не збережено фіскальних звітів чеків (Z-звітів) на відповідних сторінках КОРО за №30014899З/6, відповідно з додатком від 09.11.2018 до акту перевірки.
Суд звертає увагу, що позивачем в ході розгляду справи висновки відповідача про не підклеєні та не збережені фіскальні звіти чеків (Z-звітів) на відповідних сторінках КОРО за №30014899З/6, жодним чином не спростовано, доказів не надано, що в свою чергу підтверджує обгрунтованість висновків контролюючого органу на підставі яких винесено оскаржуване повідомлення рішення.
При цьому, з акту перевірки вбачається, що позивачем використовувався РРО.
Оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів на спростування зазначених в акті перевірки обставин, суд дійшов висновку що наведені позивачем обставини не підтверджені жодними документальними та нормативними доказами, та не спростовані доводи податкового органу, викладені в акті перевірки.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.