ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2022 року м. Київ № 640/7372/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205, №0024234205, №0024284205, №0024304205, №0024244205, №0024364205, №0024384205;
- від 01.04.2019 рішення №0024344205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- від 01.04.2019 рішення №0024314205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування»;
- вимогу про сплату боргу недоїмки від 01.04.2019 №Ф-110-У.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі висновків акту перевірки від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/2767408313 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Позивач зазначає, що вказаний акт складено за результатами перевірки, яку призначено та проведено у період з 21.02.2019 по 27.02.2019 з порушенням вимог законодавства, що нівелює її правові наслідки.
Так, перевірку призначено згідно наказу відповідача від 18.02.2019 №1569 на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на ненадання ФОП ОСОБА_1 відповіді на запит контролюючого органу від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17. При цьому, листом від 10.05.2018 позивач надав відповідь на вказаний запит, до якого додав первинні документи. Наказ від 08.02.2019 №1569 в якості підстави його прийняття містить лише посилання на доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 06.02.2019 №806/26-15-42-05-29.
Також позивач зауважив, що наказ відповідача від 08.02.2019 №1569 він отримав 28.02.2019, тобто вже після закінчення перевірки.
Позивач вказав й на порушення відповідачем, передбаченого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, строку прийняття податкових повідомлень-рішень, адже акт перевірки від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 він отримав 18.03.2019, а спірні рішення датовані 01.04.2019, тобто прийняті до спливу строку для подання заперечень на вказаний акт.
Щодо встановлених у акті перевірки від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 порушень зазначив наступне.
Констатована в акті розбіжність між задекларованим доходом у 1-й кварталі 2017 року у сумі 3064 грн зумовлена тим, що відповідач не врахував, що кошти у вказаній сумі є поверненою покупцям передоплатою за товар, а тому в силу підпункту 292.11.5 пункту 292.11 статті 292 ПК України не включаються до складу доходу.
Висновки про заниження за 4-й квартал 2017 року доходу на 60 170,32 грн та завищення витрат на 64 417,74 грн не ґрунтуються на посиланнях не певні первинні документи чи конкретні операції за якими встановлено такі розбіжності, при тому, що позивач подав відповідні документи у відповідь на запит контролюючого органу від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17. У зв'язку із цим, позивач вважає безпідставними нарахування йому зобов'язань з податку на доходи, військового збору та єдиного внеску на встановлену у ході перевірки суму заниження доходу 124 588,06 грн.
Щодо встановленого заниження сум податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року позивач зауважив, що вказані висновки ґрунтуються на тому, що позивач не зареєструвався платником ПДВ, хоча з 11.11.2017 повинен був зареєструватись платником ПДВ. При цьому, відповідачем не враховано, що позивач подав заяву про реєстрацію платником ПДВ 07.12.2017.
Також позивач вказав про безпідставність висновків контролюючого органу про невикористання позивачем реєстратора розрахункових операцій, адже такого висновку неможливо дійти у ході невиїзної перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 відкрито провадження у справі, і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зауважив, що у зв'язку із встановленим з декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік перевищенням обсягу доходу ФОП ОСОБА_1 1 000 000 грн при одночасній не реєстрації платником ПДВ, контролюючим органом надіслано позивачу запит від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17 про надання інформації та документального підтвердження з питань отримання доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Відповідь на вказаний запит ФОП ОСОБА_1 надав листом від 10.05.2018 до якого додав виписки щодо руху коштів за 2017 рік та видаткові накладні за 2017 рік.
Наказом ГУ ДФС у місті Києві від 08.02.2019 №1569 на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Вказаний наказ від 08.02.2019 №1569 надіслано на адресу позивача 11.02.2019, отримано позивачем особисто 28.02.2019. Станом на дату реєстрації акту перевірки позивач жодних документів не надав.
За результатом перевірки складено акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 у якому зафіксовано:
- заниження оподатковуваного доходу за 1-й кварталі 2017 року на 3064 грн, що призвело до заниження єдиного податку на 153,2 грн;
- заниження доходу за 4-й квартал 2017 року на суму 60 170,32 грн, шляхом не включення до складу доходу за 4-й квартал 2017 року суми коштів у сумі 15 820 грн, які у 4-му кварталі 2017 року надійшли на банківський рахунок як оплата за товар, а також доходів у загальному розмірі 44 349,93 грн, які згідно форми 1-ДФ позивач отримав у 4-му кварталі 2017 року від ІТК «Автоматик» в сумі 432 грн, ПП «Ресурс Проект» в сумі 999 грн, БФ «МФДХ» в сумі 5 884 грн, ТОВ «Астартес» в сумі 17 254,93 грн, ТОВ «Споживцентр» в сумі 19 780 грн;
- завищення витрат за 4-й квартал 2017 року на суму 64 417,74 грн з огляду на неподання підтверджуючих документів щодо формування таких витрат;
- у зв'язку із заниженням оподатковуваного доходу на загальну суму 124 588,06 грн занижено базу нарахування єдиного внеску та військового збору, що призвело до заниження суми єдиного внеску за 2017 рік на 2 447,31 грн, військового збору на 1 868,82 грн;
- отримання станом на жовтень 2017 року валового доходу у розмірі 1 841 840,15 грн та відсутність реєстрації платником ПДВ з 11.11.2017, що свідчить про заниження сум ПДВ за листопад 2017 року на 189 552 грн та за грудень 2017 року на 9 853 грн, у зв'язку із ненарахуванням ПДВ на обсяги постачання, які у листопаді 2017 року склали 947 759 грн, у грудні 2017 року - 49 263,33 грн;
- не використання позивачем реєстратора розрахункових операцій, у той час як за видатковою накладною від 06.12.2017 №4083711 позивачем реалізовано фізичній особі телефон мобільний BLACKVIEW R6 Grey за готівку у сумі 3 499 грн;
- не надання до перевірки Книги обліку доходів для платників єдиного податку, які не є платниками ПДВ, та Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування.
Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 30.09.2017 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку ІІІ групи (ставка 5%), з 01.10.2017 по 31.12.2017 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. З 01.01.2017 по 31.12.2017 не був зареєстрований платником ПДВ
У зв'язку із встановленим з декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік перевищенням обсягу доходу ФОП ОСОБА_1 1 000 000 грн при одночасній не реєстрації платником ПДВ станом на 30.03.2018, контролюючим органом надіслано позивачу запит від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17 про надання інформації та документального підтвердження з питань отримання доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Запропоновано надати: банківські виписки; копії прибуткових/видаткових накладних; інформацію про стан кредиторської/дебіторської заборгованості; інші документи, що пов'язані з господарською діяльністю.
Відповідь на вказаний запит ФОП ОСОБА_1 надав листом від 10.05.2018 до якого додав виписки щодо руху коштів за 2017 рік та всі видаткові накладні за 2017 рік.
Також у листі від 10.05.2018 вказано, що у зв'язку із не конкретизацією того, що мав на увазі контролюючи орган запитуючи «інші документи, що пов'язані з господарською діяльністю» не зрозуміло які необхідно надати документи. У разі отримання обґрунтованого запиту з зазначенням конкретних документів, які необхідно надати, позивач гарантує своєчасне та у повному обсязі надання таких документів.
Крім того, у листі від 10.05.2018 позивач зауважив, що 07.12.2017 за №19155/Г подав до позивач подав заяву про реєстрацію платником ПДВ, у відповідь на яку отримав 17.01.2018 лист в якому зазначено, що заява залишена без розгляду у зв'язку із відсутністю будь-яких документів.
Наказом ГУ ДФС у місті Києві від 08.02.2019 №1569 на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Вказаний наказ від 08.02.2019 №1569 разом із направленнями на проведення перевірки надіслано на зареєстровану адресу позивача 11.02.2019 рекомендованим поштовим повідомленням №0101121692180. Згідно даних АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0101121692180, таке відправлення прийняте установою поштового зв'язку 11.02.2019, переправлено до іншого відділення 13.02.2019, не вручено під час доставки з інших причин 14.02.2019, вручено особисто 28.02.2019.
На підставі наказу від 08.02.2019 №1569 ГУ ДФС у місті Києві у період з 21.02.2019 по 27.02.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2017 за результатом якої складено акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України шляхом не надання до перевірки Книги обліку доходів для платників єдиного податку, які не є платниками ПДВ;
- пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 ПК України - не перераховано до бюджету єдиного податку у сумі 153,2 грн внаслідок заниження оподатковуваного доходу за 1-й кварталі 2017 року на 3064 грн;
- пункту 177.1 статті 177 ПК України шляхом не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування;
- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України шляхом заниження оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн, що призвело до не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 22 425,85 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, шляхом заниження оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2 447,31 грн;
- пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 8 частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (Закон №2464-VІ), шляхом не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік та заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на 2 447,31 грн;
- пунктів 183.2, 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України, шляхом не перерахування до бюджету сум ПДВ у загальному розмірі 199 405 грн, утому числі за листопад 2017 року на 189 552 грн та за грудень 2017 року на 9 853 грн, у зв'язку із не нарахуванням ПДВ на обсяги постачання, які у листопаді 2017 року склали 947 759 грн, у грудні 2017 року - 49 263,33 грн;
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР), здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі без використання при розрахунках за готівку реєстратора розрахункових операцій.
Вказаний акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 надіслано на зареєстровану адресу позивача рекомендованим поштовим повідомленням №0101127733644. Згідно даних АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0101127733644, таке відправлення прийняте установою поштового зв'язку 01.03.2019, переправлено до іншого відділення 02.03.2019, не вручено під час доставки з інших причин 04.03.2019, вручено особисто 18.03.2019.
01.04.2019 на підставі зазначених висновків акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийняті:
- податкове повідомлення-рішення №0024224205, яким за порушення пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб на 153,2 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 38,3 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024234205, яким за порушення підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України та на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 510 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024284205, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на 22 425,85 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 606,46 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024304205, яким за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з військового збору на 2 447,31 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 611,83 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024244205, яким за порушення підпункту пункту 177.1 статті 177 ПК України та на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 510 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024364205, яким за порушення пунктів 183.2, 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з ПДВ на 199 405 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 49 851,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024384205, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 грн;
- рішення №0024344205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 2 частини першої статті 7, пункту 8 частини другої статті 9 Закону №2464-VІ за донарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску у розмірі 2 447,31 грн застосовано штрафні санкції у розмірі 489,46 грн;
- рішення №0024314205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», яким за порушення пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170 грн;
- вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-110-У про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 2 936,77 грн.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями, а тому звернувся до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З урахуванням наведеного, суд в першу чергу надає правову оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку призначення перевірки та строку прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №0024224205, №0024234205, №0024284205, №0024304205, №0024244205, №0024364205, №0024384205.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Порядок №1245), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, отримана із джерел, передбачених статтею 72 ПК України, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, інших звітних документах (підпункт 72.1.1 пункту 72.1), інформація, що надійшла за наслідками податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1).
Згідно підпункту 72.1.6. пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Верховний Суд у постанові від 06.06.2022 у справі №280/4441/19 зауважив, що використання податкової інформації як привід для направлення письмового запиту платнику податків є правомірним.
Також у постанові від 06.06.2022 у справі №280/4441/19 Верховний Суд вказав, що вжите у пунктах 1, 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК слово «виявлено» не слід ототожнювати із «встановлено». У випадку наявності відомостей, в тому числі, податкової інформації, які дають об'єктивні підстави вважати показники податкової декларації платника податків недостовірними, контролюючий орган вправі надіслати цьому платнику запит із пропозицією підтвердити відповідні дані податкової звітності задля того, щоб пересвідчитися у їх достовірності.
Суд зауважує, що аналіз наведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податкового законодавства, може бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником податків у відповідь на відповідний запит контролюючого органу.
Отже, вирішення контролюючим органом питання про призначення проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України здійснюється за результатами комплексної оцінки виявленої податкової інформації, крізь призму наданих таким платником пояснень та їх документальних підтверджень у спростування зазначених сумнівів.
За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Встановлено, що запит ГУ ДФС у місті Києві від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17 містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також обставини, встановлені на підставі показників, зазначених у декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік щодо перевищення обсягу доходу ФОП ОСОБА_1 1 000 000 грн, та на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72-74 Податкового кодексу України щодо відсутності реєстрації позивача платником ПДВ станом на 30.03.2018. Зміст запиту свідчить, що в ньому зазначено, яка саме недостовірність задекларованих показників позивача виявлена контролюючим органом, в яких податкових деклараціях та за які звітні податкові періоди; наведені обставини, на підставі яких зроблено такий висновок, а також вказані документи, які пропонується надати у зв'язку з витребуванням інформації. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації.
До того ж, суд зауважує, що наявність окремих дефектів запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, та, як наслідок, бути підставою для визнання незаконним призначення перевірки.
За таких обставин на ФОП ОСОБА_1 покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.
Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 згідно наказу від 08.02.2019 №1569 стало ненадання позивачем у повному обсязі документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.
Щодо наданих позивачем у листі від 10.05.2018 пояснень про неможливість подання запитуваних документів, суд зазначає, що навіть факт надання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу не виключає можливість прийняття наказу про проведення перевірки платника у разі, коли надані відомості не спростовують порушень, вказаних у запиті. При цьому, у вказаному листі позивач підтвердив, що він не зареєстрований платником ПДВ.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач при направленні запиту від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17, а також при прийнятті наказу від 08.02.2019 №1569 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлені, зокрема, у постановах від 03.06.2021 у справі №820/1417/17 та від 14.06.2022 у справі №826/4913/17.
Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Встановлене статтями 75-81 ПК правове регулювання визначає певні обов'язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.
З системного аналізу зазначених норм ПК випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 14.07.2022 у справі №160/6980/20.
Встановлено, що наказом ГУ ДФС у місті Києві від 08.02.2019 №1569 разом із направленнями на проведення перевірки надіслано на зареєстровану адресу позивача 11.02.2019 рекомендованим поштовим повідомленням №0101121692180. Згідно даних АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0101121692180, таке відправлення прийняте установою поштового зв'язку 11.02.2019, переправлено до іншого відділення 13.02.2019, не вручено під час доставки з інших причин 14.02.2019, вручено особисто 28.02.2019.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач вжив належних та достатні заходів для повідомлення позивача про призначення перевірки згідно наказу ГУ ДФС у місті Києві від 08.02.2019 №1569, отримання позивачем вказаного наказу лише 28.02.2019 не може слугувати свідченням незаконності такої перевірки.
В цій частині позивач також зазначає, що невчасне вручення йому наказу від 08.02.2019 №1569 позбавило його права на участі у перевірці, унеможливило подання відповідних документів. Такі доводи суд розцінює критично, адже позивач не обґрунтував яким саме чином його участь у перевірці вплинуло на її результати, а також не подав після перевірки та до суду відповідні документи у повному обсязі.
Суд враховує, що до суду позивач подав документи в спростування констатованого в акті порушення пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 ПК України. При цьому, такі документи стосуються виключно податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205 та їх оцінка буде надана судом під час дослідження правомірності вказаного рішення.
Згідно пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Згідно пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Встановлено, що акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/2767408313 надіслано на зареєстровану адресу позивача рекомендованим поштовим повідомленням №0101127733644. Згідно даних АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0101127733644, таке відправлення прийняте установою поштового зв'язку 01.03.2019, переправлено до іншого відділення 02.03.2019, не вручено під час доставки з інших причин 04.03.2019, вручено особисто 18.03.2019.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що акт від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/2767408313 вважається належним чином врученим позивачу 01.03.2019.
При цьому, до 01.04.2019 позивач мав можливість подати заперечення на акт перевірки, однак не подав такі заперечення.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими вказані доводи позивача про те, що податкові повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205, №0024234205, №0024284205, №0024304205, №0024244205, №0024364205, №0024384205 прийняті з порушенням встановлених строків, що позбавило позивача подати відповідні заперечення на акт перевірки.
Щодо порушень зафіксованих в акті перевірки від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/2767408313 та прийнятих на їх підставі рішень, суд зазначає наступне.
Висновки акту від 01.03.2019 №497/26-15-42-05/2767408313 про порушення вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України шляхом не надання до перевірки Книги обліку доходів для платників єдиного податку, які не є платниками ПДВ, та пункту 177.1 статті 177 ПК України шляхом не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, позивач жодним чином не спростовує та не заперечує.
Доказів подання Книги обліку доходів для платників єдиного податку, які не є платниками ПДВ, та Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування позивач до суду не подав.
Доводи позивача про протиправність прийнятих на підставі вказаних висновків податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №0024234205 та №0024244205 фактично зводяться до вказаних посилань на незаконність призначення перевірки та порушення строку прийняття вказаних рішень, які визнані судом необґрунтованими.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №0024234205 та №0024244205.
Аналогічним чином суд підходить до оцінки правомірності рішення від 01.04.2019 №0024314205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», яким за порушення пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170 грн.
Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
4) подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Так, позивачем не надано суду доказів виконання вимог пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ шляхом подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік. Доводи позивача про протиправність вказаного рішення зводяться виключно до вказаних посилань на незаконність призначення перевірки та порушення строку прийняття вказаних рішень, які визнані судом необґрунтованими.
За таких обставин суд не знаходить правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 01.04.2019 №0024314205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування».
Податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024384205, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 грн, ґрунтуються на висновку відповідача про не використання позивачем реєстратора розрахункових операцій, у той час як за видатковою накладною від 06.12.2017 №4083711 позивачем реалізовано фізичній особі телефон мобільний BLACKVIEW R6 Grey за готівку у сумі 3 499 грн.
Обґрунтовуючи протиправність вказаного рішення позивач зазначив що висновку про невикористання позивачем реєстратора розрахункових операцій, адже такого неможливо дійти у ході невиїзної перевірки.
Разом з цим, позивач не зазначає та не надає доказів використання у своїй підприємницькій діяльності реєстраторів розрахункових операцій. Відомості про реєстрацію за позивачем реєстраторів розрахункових операцій у контролюючого органу відсутні.
При цьому, відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що за видатковою накладною від 06.12.2017 №4083711 позивачем реалізовано фізичній особі телефон мобільний BLACKVIEW R6 Grey за готівку у сумі 3 499 грн.
Згідно пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до пункту 296.10 статті 296 ПК України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Загальновідомо, що телефон мобільний є технічно складним побутовим товаром, що підлягає гарантійному ремонту, а тому при реалізації такого товару за готівку необхідно застосовувати РРО.
Згідно пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024384205.
Згідно пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи з фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до приписів пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно пункту пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З урахуванням наведеного, база нарахування податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску у даному випадку є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами.
Встановлено, що на підставі висновку перевірки про заниження оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн відповідачем 01.04.2019 прийняті:
- податкове повідомлення-рішення №0024284205, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на 22 425,85 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 606,46 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0024304205, яким за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з військового збору на 2 447,31 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 611,83 грн;
- рішення №0024344205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення пункту 2 частини першої статті 7, пункту 8 частини другої статті 9 Закону №2464-VІ за донарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску у розмірі 2 447,31 грн застосовано штрафні санкції у розмірі 489,46 грн;
- вимога про сплату боргу недоїмки №Ф-110-У про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 2 936,77 грн.
Висновок про заниження оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн, обґрунтований:
- заниженням доходу за 4-й квартал 2017 року на суму 60 170,32 грн;
- завищенням витрат за 4-й квартал 2017 року на суму 64 417,74 грн.
В заперечення вказаних висновків про заниження за 4-й квартал 2017 року доходу на 60 170,32 грн та завищення витрат на 64 417,74 грн позивач зазначає, що вони не ґрунтуються на посиланнях не певні первинні документи чи конкретні операції за якими встановлено такі розбіжності, при тому, що позивач подав відповідні документи у відповідь на запит контролюючого органу від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17.
Суд критично розцінює вказані доводи позивача, адже зміст акту перевірки дає можливість чітко встановити, що:
- за даними поданої позивачем декларації за 4-й квартал 2017 року задекларовано дохід у розмірі 1 781 669,83 грн, а за даними перевірки дохід складає 1 841 840,15 грн;
- за даними поданої позивачем декларації за 4-й квартал 2017 року задекларовано витрати у розмірі 1 664 543,94 грн, а за даними перевірки - 1 600 126,2 грн;
- заниження доходу за 4-й квартал 2017 року на суму 60 170,32 грн, на думку відповідача, відбулось з огляду на не включення до складу доходу за 4-й квартал 2017 року суми коштів у сумі 15 820 грн, які у 4-му кварталі 2017 року надійшли на банківський рахунок як оплата за товар, а також доходів у загальному розмірі 44 349,93 грн, які згідно відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України за формою 1-ДФ позивач отримав у 4-му кварталі 2017 року від ІТК «Автоматик» в сумі 432 грн, ПП «Ресурс Проект» в сумі 999 грн, БФ «МФДХ» в сумі 5 884 грн, ТОВ «Астартес» в сумі 17 254,93 грн, ТОВ «Споживцентр» в сумі 19 780 грн;
- завищення витрат за 4-й квартал 2017 року на суму 64 417,74 грн, на думку відповідача відбулось, з огляду на з огляду на неподання підтверджуючих документів щодо формування таких витрат.
При цьому, суд зауважує, що за змістом акту перевірки вказані розбіжності встановлені, у тому числі, з урахуванням наданих позивачем видаткових накладних та виписок з банківських рахунків, тобто. усіх первинних документів, які позивач надав у відповідь на запит контролюючого органу від 30.03.2018 №14045/Г/26-15-42-03-17.
Отже, в спростування вказаних висновків перевірки позивач мав можливість подати заперечення на акт перевірки та документи:
- які підтверджують обґрунтованість задекларованих сум доходу за 4-й квартал 2017 року саме у розмірі 1 781 669,83 грн, тобто без урахуваннях вказаних сум доходу у розмірі 60 170,32 грн та спростовують факти отримання вказаних доходів;
- які підтверджують обґрунтованість задекларованих сум витрат за 4-й квартал 2017 року саме у розмірі 1 664 543,94 грн, у тому числі й на суму 64 417,74 грн, яка не визнається відповідачем.
Разом з цим, ні до перевірки, ні після її завершення позивач не подав відповідних документів. Також позивач не подав такі документи до суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача у цій частині, а тому вважає, що обґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 4-й квартал 2017 року на загальну суму 124 588,06 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №0024284205 та №0024304205,
рішення від 01.04.2019 №0024344205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимоги про сплату боргу недоїмки від 01.04.2019 №Ф-110-У.
Податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205 прийнято на підставі висновку перевірки про те, що в порушення пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 ПК України, позивачем не перераховано до бюджету єдиного податку у сумі 153,2 грн внаслідок заниження оподатковуваного доходу за 1-й кварталі 2017 року на 3064 грн.
Встановлено, що 1-му кварталі 2017 року позивач був зареєстрований як платник єдиного податку.
У податковій декларації за 2017 рік позивач задекларував за 1-й кварталі 2017 року дохід у розмірі 443 144,147 грн, а за даними перевірки така сума становить 446 208,47 грн.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Відповідною до пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.
Позивач пояснив, що вказана розбіжність у сумі 3064 грн зумовлена тим, що кошти у загальній сумі є попередньою оплатою за товар, яку позивач повернув позивач.
На підтвердження вказаних доводів позивач подав до суду виписки з банківських рахунків, які контролюючий орган використав у ході перевірки, а також заяви на повернення попередньої оплати за товар та накладні на повернення товару постачальнику, з яких чітко простежується повернення позивачем попередньої оплати покупцям у загальному розмірі 3064 грн, у тому числі: 03.02.2017 - позивач повернув 540 грн ФОП ОСОБА_2 ; 09.02.2017 - позивач повернув 1 889 грн ТОВ «ЕКСІМКАРГОТРЕЙД»; 23.03.2017 - позивач повернув 635,01 грн ПП «Агенство індустріального маркетингу».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність не відображення позивачем вказаної суми 3064 грн у складі доходів за 1-й кварталі 2017 року, що свідчить про необґрунтованість висновку перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 ПК України та, як наслідок, про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205.
Податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024364205, яким збільшено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з ПДВ на 199 405 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 49 851,25 грн, прийнято на підставі висновку перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 183.2, 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України.
Згідно акту перевірки ФОП ОСОБА_1 отримав станом на жовтень 2017 року валового дохід у розмірі 1 841 840,15 грн, однак 11.11.2017 не зареєструвався платником ПДВ, а тому на обсяги постачання за листопад 2017 року у сумі 947 759 грн та за грудень 2017 року у сумі 49 263,33 грн нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 189 552 грн та на 9 853 грн відповідно.
В спростування вказаних висновків відповідача позивач вказав, що він подав заяву про реєстрацію платником ПДВ від 07.12.2017 за №19155/Г, у відповідь на яку отримав 17.01.2018 лист в якому зазначено, що заява залишена без розгляду у зв'язку із відсутністю будь-яких документів. До того ж, у період з 01.01.2017 по 30.09.2017 позивач був платником єдиного податку третьої групи, а тому не підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
Згідно пункту 183.7 статті 183 ПК України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.
Відповідно до пункту 183.8 статті 183 ПК України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті.
За приписами пункту 183.9 статті 183 ПК України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку.
Згідно із пунктом 183.10 статті 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За змістом постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №200/6290/19-а законодавча норма, якою встановлено умови обов'язкової реєстрації платником ПДВ, не застосовується у разі невиконання платником податків встановленого ПК України обов'язку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. В такому випадку платник податків несе податкову відповідальність та сплачує ПДВ з операцій, які є об'єктом оподаткування, незалежно чи підлягає він обов'язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України.
Судом встановлено, що позивач перейшов зі спрощеної системи оподаткування 01.10.2017, за даними перевірки січень-вересень 2017 року позивач отримав дохід у розмірі 996 952,71 грн.
У жовтні 2017 року позивач отримав дохід у розмірі 844 816,4 грн, тобто у жовтні 2017 року розмір доходу позивача за 2017 рік перевищив 1 000 000 грн, однак не подав до 10.11.2017 заяву про реєстрацію платником ПДВ.
При цьому, суд враховує, що відповідач не спростував доводів позивача про те, що він подав заяву про реєстрацію платником ПДВ від 07.12.2017 за №19155/Г.
До того ж, у матеріалах справи наявна копія вказаної заяви на якій міститься відбиток штампу ГУ ДФС у місті Києві та додатки до такої заяви.
Перевіривши вказану заяву та, враховуючи відсутність доводів відповідача щодо неможливості врахування та прийняття такої заяви, суд дійшов висновку про те, що 07.12.2017 позивач вчинив залежні від нього дії щодо реєстрації платником ПДВ з грудня 2017 року, вважаючи, що 08.11.2017 його дохід за 2017 рік перевищив 1 000 000 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає правомірним нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ за листопад 2017 року у розмірі 189 552 грн та, водночас, протиправним нарахування зобов'язань з ПДВ за листопад 2017 року у розмірі 9 853 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування
податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024364205 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року у розмірі 9 853 грн та застосування штрафних санкції у розмірі 2 463,25 грн.
В іншій частині вказане рішення є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205 та податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024364205 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року у розмірі 9 853 грн та застосування штрафних санкції у розмірі 2 463,25 грн. При цьому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в іншій частині.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру у розмірі 285 156,43 грн за які сплатив судовий збір у сумі 9408,16 грн згідно квитанції від 25.04.2019.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 визначений у розмірі 1921 грн.
Таким чином, за подання даного позову належало сплатити судовий збір у розмірі 2 851,56 грн.
Тобто, судовий збір у розмірі 6 556,6 грн внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому підлягає поверненню позивачу за окремим клопотанням на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача у розмірі 11 507,75 грн, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 115,08 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024224205.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0024364205 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року у розмірі 9 853 грн та застосування штрафних санкції у розмірі 2 463,25 грн.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.
Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 115,08 грн (сто п'ятнадцять гривень вісім копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).
Суддя О.М. Чудак