ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2022 року м. Київ № 640/11723/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
скасувати рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 03 квітня 2021 року Міністром оборони України протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 квітня 2021 року №49 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю свого чоловіка, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, однак відповідач протиправно відмовив у її виплаті, посилаючись на те, що померлий ОСОБА_2 вже не був військовослужбовцем та після звільнення, втратив спеціальний статус - статус військовослужбовця.
Позивачем зазначено, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та відповідні докази в обґрунтування своєї позиції.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, зазначаючи про те, що починаючи з 30.11.1980 померлий ОСОБА_2 вже не був військовослужбовцем та після звільнення, втратив спеціальний статус - статус військовослужбовця, а тому відповідно до законодавства України позивач не має права на призначення та отримання одноразової грошової як дружина померлого, оскільки на час смерті ОСОБА_2 військову службу не проходив та в свою чергу військовослужбовцем не був.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наполягає на обґрунтованості позову та просить задовольнити його в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 Івано-Франківської області від 18.12.2020 № 198 ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в період з 11.11.1978 по 30.11.1980.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківсько району Івано-Франківсської області серії НОМЕР_1 від 19.01.2018, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку поранень та захворювань від 19.03.2018 №741 встановлено, що причиною смерті послужило захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданого 14.11.1988, та яка має право на пільги, встановлені законодавством, про що видано Управлінням праці та соціального захисту населення посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.01.2018.
Позивач звернулась до Міністерства оборони України для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Міністерства оборони України у формі затвердження 03 квітня 2021 року Міністром оборони України протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01 квітня 2021 року №49 відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Вважаючи вищевказані дії Міністерства оборони України та прийняте ним рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
На підставі статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
В силу приписів пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
У статті 16 вказаного Закону визначено перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Даний правовий висновок узгоджується з правовим позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а.
Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункті 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 .
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Частиною дев'ятою статті 16 Закону №2011-ХІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених пп. 1 п. 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 5 Порядку №975).
Як вбачається з наведеного вище, редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинна на час смерті ОСОБА_2 , передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб звільнених зі служби.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що дійсно, на день смерті ОСОБА_2 , останній не був військовослужбовцем, проте його смерть настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Частиною 1 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 489/4898/16-а.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір.
У разі, якщо б законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Проте, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, на думку суду, допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2957/18.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням (травмою), отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 03 квітня 2021 року Міністром оборони України протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 квітня 2021 року № 49 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку скасування рішення відповідача у формі протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум буде достатнім та ефективним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а отже позовні вимоги позивача в частині щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи вищенаведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 03 квітня 2021 року Міністром оборони України протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 квітня 2021 року № 49 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Шулежко