ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2022 року м. Київ № 640/16730/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДР ВП 44116011)
провизнання протиправною та скасування вимоги,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439080) (правонаступник - ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (станом на 30.04.2019) від 11.05.2019 № Ф-166412-17.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваної вимоги, оскільки позивач з 01.07.1991 є особою з інвалідністю безстроково та отримує відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію, а відтак, в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», він звільнений від сплати ЄСВ.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Суть доводів відповідача зводиться до того, що згідно інформаційної системи ГУ ДФС у м. Києві станом на 01.10.2013 по платнику ЄСВ ОСОБА_1 передано від органів ПФУ від'ємне сальдо з ЄСВ на суму 1574,36 грн.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Ухвалою від 08.08.2022 здійснено зміну відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (Філія, інший відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Встановлені судом обставини.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 з 01.07.1991 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 та відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 26.11.2013 отримує пенсію по інвалідності.
Крім того, з 28.10.2002 ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 20740170000011579.
11.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-166412-17, якою ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ у розмірі 1574,36 грн.
Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаною вимогою звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464). визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01.10.2013 функції з адміністрування ЄСВ передані до органів фіскальної (податкової) служби (Закон від 04.07.2013 № 406-VII).
Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI (в редакції Закону 3148-VIII від 03.10.2017, який у відповідній частині набрав чинності з 1 січня 2018 року) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До цього, частиною четвертою статті 4 цього Закону (в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011, який набув чинності 06.08.2011) початково було передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Слід додати, що за загальним правилом платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435), ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку 435 передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу.
Звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), особи, зазначені в пункті 4 розділу II цієї Інструкції, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За положеннями статті 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За таких обставин суд наголошує, що враховуючи статус позивача, а саме те, що він з 01.07.1991 безстроково є особою з інвалідністю 2 групи (пенсійне посвідчення від 26.11.2013 згідно якого вид пенсії - по інвалідності; 2 група - інвалід армії, з 01.07.1991; термін - довічно; посвідчення інваліда 2 групи з правом на пільги для ветеранів війни - інвалідів війни видано 18.08.2004), що також підтверджується довідкою лікарсько-трудової експертної комісії № 037592 від 19.08.1991, та отримує пенсією, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.
Під час розгляду справи не встановлено, що позивач подавав заяву про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів, як і не встановлено укладання договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з ним не укладався. Тобто, він у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебував, з огляду на що обов'язок сплачувати єдиний внесок за себе у позивача відсутній.
Як вбачається з інтегрованої картки платника ЄСВ, так зване сальдо у розмірі 1574,36 грн., заявлене у спірній вимозі, зафіксовано станом на 31.12.2012, тобто після введення пільг Законом № 3609-VI, який набув чинності 06.08.2011), що додатково вказує на відсутність підстав для нарахування спірної суми зобов'язань.
Відповідач, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав доказів того, що станом на дату відображення вказаної суми в обліку позивач не відповідач ознакам, передбаченим у ч. 4 ст. 4 вищезгаданого Закону для застосування пільги.
При цьому, суд звертає увагу, що ще у відзиві від 21.11.2019 відповідач зазначав, що звернувся до ГУ ПФУ із запитом щодо з'ясування природи нарахованої суми із запевненням суду щодо подання вказаних відомостей до суду.
Однак, станом на час прийняття рішення у справі відповідачем так і не надано відомостей щодо природи вказаної суми та підстав її нарахування.
Не надано і жодних звітних документів, які могли подаватися позивачем при звітуванні щодо ЄСВ.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, з огляду на що суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу від 11.05.2019 № Ф-166412-17 та, як наслідок, така вимога підлягає скасуванню.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При цьому, відносно клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якої третьої особи ГУ ПФУ, суд вважає його безпідставним, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем, а відтак, саме вказана особа має довести законність та обґрунтованість спірного рішення. Необхідність з'ясування відносин між відповідачем та ГУ ПФУ щодо підстав нарахування суми ЄСВ не є підставою для залучення до участі у справі ГУ ПФУ.
Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 11.05.2019 № Ф-166412-17, прийняту Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980).
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21); сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін