ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2022 року м. Київ № 640/14537/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДР ВП 44116011)
провизнання протиправною та скасування вимоги,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, код ЄДР ВП 44116011), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-232858-17.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваної вимоги, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2019 у справі № 826/1829/18 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.12.2016 № 455 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, у зв'язку з наявністю якого і було прийнято вимогу про сплату ЄСВ, з огляду на що позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
У відповіді на відзив позивач повторно просила суд задовольнити позовні вимоги.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Ухвалою від 08.08.2022 здійснено зміну відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011).
Встановлені судом обставини.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 є громадянкою України, мешкає (зареєстрована) за адресою: ( АДРЕСА_1 та має реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
20.04.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець за № НОМЕР_2 та з 01.01.2014 перебувала на спрощеній системі платника єдиного податку 3 групи, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б № 0176200 від 13.12.2013.
16.05.2019 податковим органом прийнято вимогу № 232858-17 про сплату боргу (недоїмки), де недоїмка зі сплати ЄСВ складає 8445,34 грн.
Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач звернулася до ДФС України із скаргою про скасування вказаної вимоги, однак рішенням ДФС України від 19.09.2019 № 34378/6/99-99-11-05-02-45, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу, без змін.
Як зазначено у рішенні ДФС, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сум заборгованості станом на 30.04.2019 становить 8445,34 грн., яка виникла на підстав нарахувань єдиного внеску, у зв'язку з анулюванням реєстрації Скаржника, як платника єдиного податку з 31.12.2016. На підставі цих даних ГУ ДФС у м. Києві сформовано вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-232858-17, відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаною вимогою звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
По суті це зведений внесок за різними видами страхування.
Метою запровадження ЄСВ є необхідність консолідації діяльності фондів в частині розподілу внесків на соціальне та пенсійне страхування.
Цей платіж замінив собою чотири окремих нарахування, які нараховували та утримували на фонд оплати праці працюючих, а саме до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, до фонду із тимчасової втрати працездатності, до фонду від нещасних випадків на виробництві.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону N 2464-VI).
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23.06.2009 № 15-рп/2009 в аспекті положень ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги, що застосовно і до Закону про ЄСВ з урахуванням особливостей цього обов'язкового платежу.
Між тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20 квітня 2015 року № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень, що має місце і у даному випадку.
При цьому, варто наголосити, що пунктом 6 резолютивної частини ухвали суду від 12.08.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі у відповідача були витребувано: 1) належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-232858-17 та 2) обґрунтований розрахунок суми визначений податковим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-232858-17.
Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України позивачем не надано суду жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів, з яких можливо б було пересвідчитись у правомірності формування (прийняття) вимоги від 16.05.2019 № Ф-232858-17, у тому числі не надано суду відомостей (даних) з інформаційної системи органу доходів і зборів (інтегрованої картки платника податків), з якої можливо б було пересвідчитись у нарахуванні та несплаті позивачем ЄСВ.
У відзиві на позовну заяву податковим органом зазначені лише норми Закону України № 2464-VI та Інструкції № 449, які вочевидь не можуть свідчити про наявність у позивача недоїмки з ЄСВ та правомірності формування оскаржуваної вимоги.
Слід також зазначити, що оскаржуючи вимогу про сплату боргу в адміністративному порядку у рішенні від 19.09.2019 № 34378/6/99-99-11-05-02-45 ДФС України зазначило, що загальна сум заборгованості станом на 30.04.2019 становить 8445,34 грн., яка виникла на підстав нарахувань єдиного внеску, у зв'язку з анулюванням реєстрації скаржника, як платник єдиного податку з 31.12.2016.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2019 у справі № 826/1829/18 рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.12.2016 № 455 про анулювання реєстрації платника єдиного податку - визнано протиправним та скасовано.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у відкритті апеляційного провадження відмовлено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2019 у справі № 826/1829/18 набрало законної сили 15.07.2019.
Тобто, оскаржувана вимога прийнята у зв'язку з прийняттям рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.12.2016 № 455 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яке визнано протиправним та скасовано, з огляду на що, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм законодавства, в контексті викладених обставин відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено законності оскаржуваної вимоги, з огляду на що суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-232858-17 та, як наслідок, така вимога підлягає скасуванню.
Інших підстав нарахування ЄСВ, ніж заявлено в матеріалах справи, тобто у зв'язку з анулюванням реєстрації позивачки платником ЄСВ, судом не встановлено.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відтак, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-232858-17, прийняту Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (Філія, інший відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21); сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін