Справа № 750/3724/22
Провадження № 2/750/1070/22
29 серпня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Новик В.С.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні, яка є спільною сумісною власністю,
14 липня 2022 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію за належну 1/2 частину майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в розмірі 161433 грн. 50 коп.
В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02.07.2007 року. Від спільного шлюбу з відповідачем має двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду від 11.06.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу сторони придбали в квартиру де мешкали наступні речі: шафу-купе з двома дверима розміром 1700x2400 см. вартістю 10000 грн.; дитяче ліжко, яке складалось з двох ярусів, виготовлене з натурального дерева вартістю 10000 грн.; два ортопедичні мартаци розміром 80x190 см. вартістю 6000 грн.; письмовий стіл вартістю 3000 грн.; килим розміром 160x230 см. вартістю 1500 грн.; навісні полиці вартістю 2000 грн.; підвісний світильник вартістю 500 грн.; люстру вартістю 2500 грн.; журнальний стіл вартістю 500 грн.; морозильну камеру марки «ІКОЕЕГГ» вартістю 8000 грн.; шафу-купе з трьома дверима вартістю 4000 грн.; кутовий диван вартістю 10000 грн.; мікрохвильову піч вартістю 1500 грн.; електричну м'ясорубку вартістю 1000 грн.; пилосос «Samsung» вартістю 1500 грн.; праску вартістю 1000 грн., гладильну дошку вартістю 500 грн., люстру вартістю 500 грн.; штучну ялинку вартістю 1000 грн.; килим вартістю 500 грн.; табуретки, виготовлені з дуба, в кількості 5 штук вартістю 2500 грн.; комплект розкладних стільців ( 6 штук ) та стіл для відпочинку вартістю 3000 грн.; намет для походів вартістю 2000 грн., надувний матрац вартістю 500 грн., без каркасне крісло вартістю 1000 грн., дитяче комп'ютерне крісло вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 76500 грн. Також в період шлюбу був придбаний автомобіль марки «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, VIN-код - НОМЕР_1 . Даний автомобіль був придбаний за кордоном та 24 квітня 2018 року ввезений на територію України. 28 квітня 2018 року чоловік позивачки ОСОБА_4 зареєстрував та поставив автомобіль на облік в Територіальному сервісному центрі МВС № 7441 в місті Чернігові. Таким чином, за реєстраційними даними власником придбаного легкового автомобіля значився чоловік ОСОБА_4 . Наприкінці 2021 позивачу стало відомо, що після розлучення вказаний автомобіль був проданий відповідачем без надання згоди позивачем. Виручені від продажу кошти позивач не отримувала, а тому на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 02 лютого 2022 року, ринкова вартість автомобіля була визначена в сумі 246367 грн. 00 коп., тому просила стягнути грошову компенсацію за належну Ѕ частину мана, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в розмірі 123183 грн. 50 коп. за автомобіль та 38250 грн. за речі, що залишилися в квартирі, а всього на загальну суму 161433 грн. 50 коп.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити та пояснив суду, що після розірвання шлюбу відповідач позбавив позивача доступу до квартири і можливості користування речами, що знаходились в квартирі. Автомобіль марки «RENAULT MEGANE» був придбаний сторонами в період перебування їх у шлюбі за спільні сумісні кошти. Автомобіль належав на праві спільної сумісної власності. Відповідач реалізував автомобіль, факт його продажу був невідомий позивачу. Відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 7460 польських злотих. Однак позивач стверджує, що характер і правова природа цих коштів зовсім інша. Перебуваючи в шлюбі сторони придбали 6 травня 2018 року в автокооперативі № 20 Новозаводської автомобільної спілки м. Чернігова гараж № 156 за 2300 доларів, шляхом входження до членів гаражного кооперативу. Сторони попередньо домовились між собою, що після розірвання шлюбу відповідач компенсує вартість придбаного гаража позивачу, оскільки гараж не підлягає поділу черезх відсутність його реєстрації на праві власності. Перераховані кошти у сумі 7460 польських злотих на рахунок позивача це кошти за продаж гаража, натомість за продаж автомобіля від відповідача кошти позивачу не надходили.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову та пояснила, що перелік майна, зазначений в позовній заяві наявний в квартирі і позивач мала вільний доступ до них, проте від відповідача хоче отримати лише грошову компенсацію. З приводу продажу автомобіля позивач була повідомлена і заперечень проти цього не мала. Довідка на польській мові свідчить про те, що на розрахунковий рахунок позивача було відправлено суму в розмірі 7460 польських злотих, що відповідає половині вартості автомобіля. Одночасно пояснила, що їй як представнику не відомо за яку суму коштів був відчужений автомобіль відповідачем та не відомо щодо компенсації вартості за гараж.
Заслухавши пояснення представників, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.2007 року. Від шлюбу з відповідачем сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду від 11.06.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу сторони придбали наступне майно: шафу-купе з двома дверима розміром 1700x2400 см. вартістю 10000 грн.; дитяче ліжко, яке складалось з двох ярусів, виготовлене з натурального дерева вартістю 10000 грн.; два ортопедичні мартаци розміром 80x190 см. вартістю 6000 грн.; письмовий стіл вартістю 3000 грн.; килим розміром 160x230 см. вартістю 1500 грн.; навісні полиці вартістю 2000 грн.; підвісний світильник вартістю 500 грн.; люстру вартістю 2500 грн.; журнальний стіл вартістю 500 грн.; морозильну камеру марки «ІКОЕЕГГ» вартістю 8000 грн.; шафу-купе з трьома дверима вартістю 4000 грн.; кутовий диван вартістю 10000 грн.; мікрохвильову піч вартістю 1500 грн.; електричну м'ясорубку вартістю 1000 грн.; пилосос «Samsung» вартістю 1500 грн.; праску вартістю 1000 грн., гладильну дошку вартістю 500 грн., люстру вартістю 500 грн.; штучну ялинку вартістю 1000 грн.; килим вартістю 500 грн.; табуретки, виготовлені з дуба, в кількості 5 штук вартістю 2500 грн.; комплект розкладних стільців ( 6 штук ) та стіл для відпочинку вартістю 3000 грн.; намет для походів вартістю 2000 грн., надувний матрац вартістю 500 грн., без каркасне крісло вартістю 1000 грн., дитяче комп'ютерне крісло вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 76500 грн.
Також в період шлюбу був придбаний автомобіль марки «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, VIN-код - НОМЕР_1 . Даний автомобіль був придбаний за кордоном та 24 квітня 2018 року ввезений на територію України, та зареєстрований за відповідачем в Територіальному сервісному центрі МВС № 7441 в місті Чернігові.
Згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль марки «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб, номер шасі (кузов, рама) VIN-код - НОМЕР_1 28.04.2018 року було зареєстровано за ОСОБА_4 та 03.10.2020 було перереєстровано на нового власника, що підтверджується довідкою №31/25/367 від 28.07.2022 року.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності не залежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
02.02.2022 року складено звіт №02/002/022 про оцінку транспортного засобу автомобіля марки «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб.
Ринкова вартість транспортного засобу «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску згідно Звіту про оцінку №02/002/022 від 02.02.2022 року становить 246367 грн., відповідно вартість 1/2 частини автомобіля становить 123183 грн. 50 коп. (а.с. 18-40).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна,спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Не подільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (друга частина статті 71 Сімейного кодексу України)
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина 4 статті 71 Сімейного кодексу України).
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків,установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний у позовній заяві автомобіль був придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому автомобіль «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб, номер шасі (кузов, рама) VIN-код - НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивача та здійснив 03.10.2020 року перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу, тому у власніть відповідача автомобіль не підлягає виділенню, а позивач має право на отримання від відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки спірного транспортного засобу, а саме 123183 грн. 50 коп.
Свідок ОСОБА_7 дала свідчення суду, що сторони перебували в шлюбі, робили ремонт квартири, придбавали речі і техніку за спільні кошти. Після розлучення відповідач позбавив доступу до квартири шляхом заміни замків. Відповідач віддав кошти у розмірі 1000 доларів свідку ОСОБА_7 , щоб вона передала їх позивачу, повідомивши про те, що це частина коштів вилучених за продаж гаража. Однак уже наступного дня кошти у свідка забрав. З приводу перерахування 7460 польських злотих, позивач повідомляла свідка, що це кошти за продаж гаража і частина коштів, які відповідач раніше отримав від батьків позивача для покупки автомобіля.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що після розірвання шлюбу позивач не мала доступу до квартири і речей, що були придбані за час шлюбу на спільні кошти. Автомобіль «RENAULT MEGANE» був придбаний також подружжям за спільні кошти, однак відповідач реалізував його, не попередивши позивача. Компенсацію за продаж авто позивач не отримала. З приводу перерахованих 7460 польських злотих свідку нічого не відомо.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала свідчення, що відповідач виїзджаючи на заробітки ключі від квартири залишав свідку, оскільки вона є сусідкою. Після заміни замків ОСОБА_9 надала ключі їх спільній дочці ОСОБА_5 . Таким чином позивач мала доступ до квартири. В 2020 році дочка неодноразово приїжджала до квартири, залишалась ночувати. Восени 2022 року відповідач здав квартиру, винаймачі проживали протягом року. Зі слів відповідача свідок знає, що відповідач перерахував кошти за автомобіль позивачу в сумі 3000, проте не знає яких саме грошей чи гривень чи доларів, коли передавав кошти та як також свідку не відомо.
При цьому відповідач не надав суду беззаперечних доказів продажу автомобіля за іншою ціною та не надав суду доказів, що перераховані ним кошти в сумі 7460 польських злотих є сплатою компенсації вартості Ѕ частини спірного автомобіля, оскільки такий переказ відповідач здійснив лише 06.07.2021 року.
Таким чином, суд з урахуванням викладеного, доходить обґрунтованого висновку, що слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, VIN-код - НОМЕР_1 в розмірі 123183 грн. 50 коп.
Разом з тим, як встановлено судом, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкали сторони до розірвання шлюбу, знаходяться всі побутові речі придбані в період шлюбу. Представник відповідача вказала, що позивач в будь-який час може отримати їх самостійно, проте остання відмовляється від їхнього поділу та наполягає лише на компенсації.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням рівності часток, суд приходить до висновку про розподіл майна, виділивши ОСОБА_3 шафу-купе з двома дверима розміром 1700x2400 см. вартістю 10000 грн.; дитяче ліжко, яке складалось з двох ярусів, виготовлене з натурального дерева вартістю 10000 грн.; два ортопедичні мартаци розміром 80x190 см. вартістю 6000 грн.; письмовий стіл вартістю 3000 грн.; підвісний світильник вартістю 500 грн.; електричну м'ясорубку вартістю 1000 грн.; штучну ялинку вартістю 1000 грн.; комплект розкладних стільців ( 6 штук ) та стіл для відпочинку вартістю 3000 грн.; намет для походів вартістю 2000 грн., дитяче комп'ютерне крісло вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 38500 грн. зі стягненням компенсації на користь ОСОБА_4 в розмірі 250 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1614 грн. 34 коп.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
При цьому, суд вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на складання позову та подання його до суду, участі в судових засідання, ознайомлення з матеріалами справи та значенням справи для сторони, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, за виключенням пункту 5 Розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, який планувався до виконання у разі необхідності, а доказів про його виконання представником позивача не було надано.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні, яка є спільною сумісною власністю, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «RENAULT MEGANE», 2012 року випуску, VIN-код - НОМЕР_1 в розмірі 123183 грн. 50 коп.
Розподілити майно: виділивши ОСОБА_3 - шафу-купе з двома дверима розміром 1700x2400 см. вартістю 10000 грн.; дитяче ліжко, яке складалось з двох ярусів, виготовлене з натурального дерева вартістю 10000 грн.; два ортопедичні мартаци розміром 80x190 см. вартістю 6000 грн.; письмовий стіл вартістю 3000 грн.; підвісний світильник вартістю 500 грн.; електричну м'ясорубку вартістю 1000 грн.; штучну ялинку вартістю 1000 грн.; комплект розкладних стільців ( 6 штук ) та стіл для відпочинку вартістю 3000 грн.; намет для походів вартістю 2000 грн., дитяче комп'ютерне крісло вартістю 2000 грн., а всього на загальну суму 38500 грн.
Стягнути компенсацію з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в розмірі 250 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1614 грн. 34 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 02.09.2022.
Суддя Л.В. Карапута