Провадження № 2/679/122/2022
Справа № 679/1583/21
31 серпня 2022 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,
секретаря судового засідання Плазій Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,-
14.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він та відповідачка є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що заочним Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області по справі №679/77/17 від 29.03.2017 року, з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 26.01.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Після прийняття рішення про стягнення з позивача аліментів, між позивачем та відповідачкою відбулось примирення і вони продовжили спільне проживання як одна сім'я, а виконавчий лист до примусового виконання відповідачкою не пред'являвся.
Позивач вказав, що з травня 2021 року він припинив подружні стосунки з відповідачкою. Відповідачка поїхала до Республіки Польща, де перебуває і по даний час, а спільний син сторін - ОСОБА_4 з травня 2021 року, проживає разом з позивачем і знаходиться виключно на його утриманні.
Незважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 не має наміру звертатись з виконавчим листом, щодо стягнення з позивача аліментів в примусовому порядку, позивач бажає юридично оформити звільнення від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина. Дані обставини дали підстави позивачу для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин позивач просить припинити стягнення з нього за рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.03.2017 року аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 26.01.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 22.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
31.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернова В.В. про розгляд справи у відсутності сторони позивача та його представника. Крім того, просив позовні вимоги задовольнити на підставі матеріалів справи з урахуванням викладеної позиції.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку, через розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяв про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подала.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази справи, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони по справі зареєстрували шлюб 23.09.2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області, актовий запис № 288.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 26.08.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З копії довідки №230 виданої 07.12.2021 року за підписом директора НВК Конончук Н.В. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8-А класі Нетішинського НВК.
Крім того, до позовної заяви позивачем долучено копію паспорта громядянина України на ім'я ОСОБА_1 , копію дубліката картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_1 , рішення з ЄДРСУ від 29.03.2017 року у справі 679/77/17, провадження №2/679/236/2017, де позивач та відповідач вказані як «ОСОБА_1» та «ОСОБА_2».
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст.180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.2 ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч.3 ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.
Аналіз ч.2 ст.181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до положень ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів.
Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 ЦПК України додатково вказує на підстави звільнення від їх сплати.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на момент розгляду справи, син сторін ОСОБА_3 , який за твердженнями позивача проживає з ним та перебуває на його повному утриманні, досяг 14-ти річного віку, а тому в силу вимог ст.160 СК України, вправі самостійно визначати своє місце проживання.
При цьому, суд зазначає, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Однак, у даному випадку позивачем, у встановленому законом порядку, не подано належних та допустимих доказів у підтвердження його доводів про стягнення з нього аліментів на утримання сина, проживання дитини разом з батьком та перебування на його повному матеріальному утриманні, відтак позовні вимоги про звільнення від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними.
Суд зазначає, що сторони в силу приписів ст.ст. 12, 77, 78, 81 ЦПК України повинні довести належними доказами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен оцінити ці докази за своїм внутрішнім переконанням і ухвалити у справі законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності та зважаючи на недоведеність позивачем підстав позову, суд вважає, що у позові слід відмовити повністю.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Разом з тим, оскільки позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача, згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 181, 192 СК України та керуючись ст. ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 31.08.2022 року.
Суддя Р.М. Стасюк