Справа № 675/656/21
Провадження № 2/675/85/2022
"01" вересня 2022 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Пашкевича Р. В.,
за участі: секретарів судового засідання - Гедзенюк В. В., Беліци М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 01 вересня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), за умовами якого ОСОБА_2 позичив у нього 9 000 доларів США на придбання легкового автомобіля ВАЗ-21214, 2004 року випуску, які зобов'язувався повернути в строк до 31 березня 2018 року. Додатковою угодою № 1 від 01.03.2018 до договору позики, сторони встановили строк повернення коштів до 31 березня 2021 року, однак свої зобов'язання за договором позики відповідач ОСОБА_2 не виконав.
25 березня 2021 року між позикодавцем та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 01/09/04, відповідно до умов якого позикодавець відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.09.2004 на суму 9 000 доларів США, що на момент укладення договору еквівалентно 250835,40 грн. згідно курсу НБУ (27,8706 грн. за 1 долар США), укладеним між ОСОБА_2 і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.
Таким чином, від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов'язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору, зокрема новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.
На виконання умов договору цесії позивач повідомив боржника про укладення договору цесії шляхом надсилання 30.03.2021 на адресу ОСОБА_2 повідомлення та копії договору цесії.
Крім того, позивач зазначає, що в період отримання позики, ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 65 СК України, відповідно до якої при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, слід вважати, що укладення договору позики відбулось зі згоди другого подружжя в інтересах сім'ї та отриманні кошти витрачені на потреби сім'ї.
Враховуючи те, що грошові кошти надані ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , остання відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу та відсотків, а тому позивач вважає за необхідне стягнути зазначену заборгованість солідарно з усіх відповідачів.
Також п. 3.2. договору позики визначено, що за порушення строків повернення позики, позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,01% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня за порушення строків повернення позики у період з 01.04.2021 по 12.04.2021 (12 днів прострочення) становить 10 доларів США 80 центів. Розмір трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за цей же період становить 8 доларів США 88 центів.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 9019 доларів США 68 центів,що складається з 9000 доларів США основного боргу, 10,80 доларів США - пені, 8,88 доларів США - 3% річних.
Ухвалою судді від 05 травня 2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 14 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній цивільній справі.
Протокольною ухвалою від 05 серпня 2021 року задоволено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевича Р. В. від 04 жовтня 2021 року у зв'язку із закінченням повноважень у судді Короля О. В. прийнято до свого провадження вказану справу, та призначено до підготовчого судового розгляду.
За ухвалою суду від 21 грудня 2021 року у справі призначено судову технічну експертизу документів, та зупинено провадження у справі на час її проведення.
Ухвалою судді від 16 травня 2022 року поновлено провадження у справі для розгляду клопотання судового експерта.
Ухвалою суду від 17 червня 2022 року скасовано ухвалу суду від 21.12.2021 про призначення судової технічної експертизи документів, та закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.
Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Оніщука Є. О. надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому він позов визнає та зазначає, що 01.09.2004 року ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3 , уклав з ОСОБА_4 договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого отримав від останнього грошові кошти в сумі 9000 доларів США на придбання легкового автомобіля ВАЗ-21214, 2004 року випуску, зі строком повернення позики до 31 березня 2018 року, який в подальшому був продовжений до 31 березня 2021 року. ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання з повернення позики, а домовленості щодо продовження строку повернення позики чи добровільного врегулювання спору не досягнуто. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ОСОБА_4 на його користь права вимоги до нього за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.09.2004 на суму 9 000,00 доларів CШA. Договір цесії № 01/09/04 від 25.03.2021, недійсним не визнавався.
Разом з тим, придбаний за отримані в позику кошти автомобіль ВАЗ-21214, 2004 року випуску, був предметом поділу у справі № 675/347/18. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року, яке в частині поділу автомобіля марки ВАЗ-21214, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, та встановлено, що з 21 січня 1988 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірвано 06 лютого 2018 року. Автомобіль, який придбано ОСОБА_2 за отримані в позику кошти в сумі 9 000 доларів США, визнано спільною сумісною власністю подружжя, вартість якого враховано під час визначення розміру компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
Таким чином, отримані в позику від ОСОБА_4 кошти в сумі 9 000 доларів США, використано в інтересах сім'ї, а саме на придбання автомобіля ВАЗ-21214, 2004 року випуску, що встановлено рішеннями, які набрали законної сили у справі № 675/347/18, договір позики від 01.09.2004 також укладено ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, і, враховуючи, що з нього стягується компенсація вартості спільного майна на користь ОСОБА_3 , тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні відповідати за зобов'язаннями згідно договору позики від 01.09.2004 солідарно. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов ОСОБА_1 не подавала.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, проте останній направив на адресу суду клопотання про слухання справи у відсутності позивача та його, як представника. Позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Оніщук Є. О. направив на адресу суду клопотання щодо розгляду справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Васильченко В. О. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, із зазначенням, що поданий позов ними не визнається у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності учасників справи та їх представників.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
З'ясувавши позицію учасників справи, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01 вересня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 1.2. договору позики визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів передана позичальнику на визначений строк відповідно до даного договору для придбання легкового автомобіля ВАЗ-21214, 2004 року випуску.
Відповідно до п. 2.1. договору позики, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем для позичальника в сумі 9 000 доларів США.
Згідно п. 2.3. договору позики, підписанням даного договору, позичальник підтверджує отримання від позикодавця поворотної фінансової допомоги в розмірі вказаному в п. 2.1. цього договору.
Крім того, факт передачі позикодавцем зазначеної в договорі суми засвідчується розпискою позичальника від 01 вересня 2004 року, яка підписана останнім та засвідчена підписом свідка.
Умовами пункту 2.4. договору позики визначено, що кошти залучені від позикодавця, як поворотна фінансова допомога, повертаються в строк до 31 березня 2018 року. Додатковою угодою № 1 від 01.03.2018 до договору позики, сторони встановили строк повернення коштів до 31 березня 2021 року.
Однак в зазначений термін і до теперішнього часу позичальник свого зобов'язання в повному обсязі не виконав, що відповідно до пункту 2.6. договору позики, підтверджується наявністю у позивача оригіналу розписки ОСОБА_2 від 01 вересня 2004 року.
25 березня 2021 року між позикодавцем та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 01/09/04, відповідно до умов якого позикодавець відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.09.2004 на суму 9 000 доларів США, що на момент укладення договору еквівалентно 250 835,40 грн. згідно курсу НБУ (27,8706 грн. за 1 долар США), укладеним між ОСОБА_2 і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.
За умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) № 01/09/04 від 25.03.2021 від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов'язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.
Відповідно до п. 1.3. договору цесії новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.
На виконання умов договору цесії позивач повідомив боржника про укладення договору цесії шляхом надсилання 30.03.2021 на адресу ОСОБА_2 повідомлення та копії договору цесії.
Пунктом 3.2. договору позики визначено, що за порушення строків повернення позики, позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,01% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
З 27 січня 1988 року відповідачі перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року, яке змінено постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, та постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року (справа № 675/347/18-ц, № 61-4703св21), поділено майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та відповідно до яких ОСОБА_2 виділено в особисту приватну власність автомобіль ВАЗ-21214, 2004 року випуску.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору та підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний крім основної заборгованості сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що борг за договором позики є спільним боргом подружжя, тому стягненню підлягає з обох відповідачів.
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України)
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Що стосується вимог пред'явлених до ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
Так, ще у лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (справа № 675/347/18).
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року, яке змінено постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, та постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року (справа № 675/347/18-ц, № 61-4703св21), поділено майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та відповідно до яких ОСОБА_2 виділено в особисту приватну власність автомобіль ВАЗ-21214, 2004 року випуску.
Після звернення ОСОБА_3 до суду із зазначеним вище позовом про поділ майна подружжя, та постановлення рішення апеляційним судом, у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, який мотивований тим, що ОСОБА_2 отримав у борг 9 000,00 доларів США за розпискою, складеною 01 вересня 2004 року на придбання автомобіля ВАЗ-21214, 2004 року випуску.
У своєму відзиві ОСОБА_2 визнав позов повністю, тобто визнав, що брав кошти в борг, і всі ці кошти витратив на придбання майна, яке поділене у справі № 675/347/18.
Послідовність подій та процесуальна поведінка ОСОБА_2 у наведених справах про стягнення заборгованості дає підстави для сумнівів у реальності спору про стягнення боргу.
Крім того, ОСОБА_3 розписку від 01.09.2004 разом із чоловіком ОСОБА_2 не підписувала.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 в будь-якому вигляді надавала згоду на отримання позики у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового, та була обізнана про укладення чоловіком договору позики із ОСОБА_4 .
Також, матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що автомобіль придбаний ОСОБА_2 за кошти, позичені у ОСОБА_4 , а відтак і того, що ці кошти використані в інтересах сім'ї.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 частини боргу разом з ОСОБА_2 , оскільки належними, допустимими та достовірними доказами не доведено витрачання їх позичальником в інтересах сім'ї, а також не надано суду доказів обізнаності дружини позичальника про укладення її чоловіком договору позики, а тому відсутні підстави для виникнення у подружжя солідарного обов'язку щодо повернення боргу.
Що стосується вимог пред'явлених до ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Момент виникнення права власності на предмет за договором позики залежить від того, що саме передається позичальникові. Право власності на готівкові кошти виникає у позичальника в момент їх фактичної передачі. В разі безготівкових розрахунків воно виникає з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника. Якщо предметом є речі, право власності виникає в момент фактичної передачі.
Факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов'язком повернення.
Як встановлено судом, 01 вересня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у сумі 9 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути її з врахуванням Додаткової угоди від 01.03.2018, в строк до 31.03.2021.
На підтвердження укладення договору позики від 01.09.2004 та його умов суду також представлена розписка позичальника ОСОБА_2 від 01.09.2004, яка посвідчує передання позикодавцем ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 9 000 доларів США. Тобто, вказані документи підтверджують боргове зобов'язання, що відповідач ОСОБА_2 отримав у власність вказані кошти із зобов'язанням їх повернення та зазначена дата отримання коштів.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Таким чином, між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, в повному обсязі не повернуті.
З огляду на неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору позики, суд дійшов висновку, що з нього на користь ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_4 у даних правовідносинах на підставі договору про відступлення права вимоги(цесії) № 01/09/04 від 25.03.2021, слід стягнути заборгованість за договором позики від 01.09.2004.
Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, договір позики укладено в іноземній валюті.
Суд погоджується з розрахунками 3% річних та пені, які надані позивачем та вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики від 01.09.2004 в сумі 9 000 доларів США, 3 % річних від простроченої суми в сумі 8,88 доларів США за період з 01.04.2021 по 12.04.2021 (12 днів прострочення 9 000х3%х12:365:100) та пеню в сумі 10,80 доларів США за період з 01.04.2021 по 12.04.2021 (9000х0,01%х12).
На підставі викладеного суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в сумі 2 517,34 грн.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 82, 141, 158, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 204, 512, 514, 526, 549, 610, 611, 626, 625, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 61, 65 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 вересня 2004 року у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) доларів США, а також 10 (десять) доларів США 80 центів пені та 3% річних в сумі 8 (вісім) доларів США 88 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 517 (дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 34 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про солідарне стягнення коштів за договором позики відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач 1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Р. В. Пашкевич