Справа № 346/2091/22
Провадження № 33/4808/481/22
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Васильєв
30 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресом: АДРЕСА_1 , та має місце реєстрації: АДРЕСА_2 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2022 року о 09:02 год. на автодорозі “Н-10” в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Москвич М2140», номерний знак « НОМЕР_1 », у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу "Alcotest Drager", результат тесту - 0,48 промілле (тест № 3795), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду ухвалена при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Апелянт вважає, що обставини викладені в мотивувальній частині постанови суду не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами - відео файлами.
ОСОБА_1 наголошує в апеляційній скарзі, що ним в суді першої інстанції зазначалось про те, що матеріали справи не містять доказів, які б об'єктивно підтверджували його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення.
Зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис вівся з перервами, що є істотним порушенням, з якого не можливо встановити хронологію події від 01.06.2022 року.
ОСОБА_1 зазначає, що на його вимогу при проходженні огляду на визначення стану сп'яніння працівником поліції не надано жодних доказів того, що відповідний прилад пройшов повірку у встановленому законом порядку. Такі докази у матеріалах справи відсутні, а тому результат огляду не мали б братися судом до уваги при розгляді даної справи.
Звертає увагу на те, що при проведенні огляду на стан сп'яніння працівник поліції використав вже раніше використовуваний мундштук, за допомогою якого він проходив відповідний огляд, а тому він не мін показати належний результат.
ОСОБА_1 зазначив, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував, але має підвищену кислотність і, можливо від випитого вранці квасу, прилад показав відповідний результат.
Апелянт також наголосив на тому, що його захисник адвокат Бежук С.М. в судовому засіданні вказав про порушення поліцейським вимог ст. 266 КУпАП при проведенні огляду щодо ОСОБА_1 на стан сп'яніння, у зв'язку із чим такий огляд слід вважати недійсним, на що суд не звернув уваги.
Апелянт вказує на те, що судом не допитувались свідки, однак ним було заявлено клопотання про їх допит.
Таким чином, з метою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, та дотримання вимог законодавства щодо розгляду даної справи, за наведених обставин в апеляційній скарзі, вважає, що судом справу розглянуто однобічно за відсутності в матеріалах справи доказів його вини у вчиненні правопорушення та без з'ясування всіх обставин справи, постанову суду вважає незаконною.
Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бежук С.М. не з'явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження.
При цьому, захисником адвокатом Бежук С.М. було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його підзахисний ОСОБА_1 не може з'явитися до суду апеляційної інстанції через терміновий виїзд за межі Івано-Франківської області.
Разом з тим, від ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому він просив провести розгляд справи за його відсутності та вказував на те, що повністю підтримує доводи зазначені в апеляційній скарзі. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що місце його реєстрації та місце фактичного проживання знаходяться за межами Івано-Франківської області і він не має можливості приймати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції. Вважав , що постанова суду постановлена при неповному досліджені обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував на те, що суд прийшов до неправильного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки в дійсності він в стані алкогольного сп'яніння не перебував, а огляд на стан сп'яніння було проведено з грубим порушенням вимог ст.266 КУпАП. Вважав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують його вину у вчиненні правопорушення та просив скасувати постанову суду і закрити провадження по справі.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства та усталеній судовій практиці, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника адвоката Бежук С.М.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші.
Відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують винуватість у вчиненні правопорушення.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП
Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду визначення на стан алкогольного сп'яніння, а в матеріалах справи відсутні достатні докази, які підтверджують факт вчинення ним правопорушення.
З мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вказаному правопорушенні не визнав з підстав вказаних ним в письмовому клопотанні, відповідно до якого просив провадження в даній справі закрити. Зазначив, що в матеріалах справи не міститься доказів, які об'єктивно підтверджують його вину у вчиненні вказаного правопорушення. Відеозапис, який наявний в матеріалах справи, вівся з перервами, що є істотним порушенням, та з відео файлів неможливо відтворити всю хронологію подій, які відбувалися 01.06.2022 року в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області. На місці зупинки на його вимогу не надано жодних доказів, що прилад, за допомогою якого проводилось освідчення, пройшов повірку у встановленому законом порядку і такі докази відсутні в матеріалах справи. Вважав, що результати огляду на стан сп'яніння не можуть братися судом до уваги. При проходженні ним огляду працівник поліції не вставляв новий мундштук у прилад “Drager”, а проводив такий огляд із попередньо встановленим мундштуком, який вже раніше використовувався та не міг показати належний результат. Також зазначав, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував, але має підвищену кислотність. Вважав можливим, що прилад показав такий результат у зв'язку з тим, що він вжив квас. Зазначав, що в час та місці, які вказані в протоколі керував автомобілем і був зупинений працівниками поліції. Однак, в стані алкогольного сп'яніння він не перебував.
Захисник адвокат Бежук С.М. в судовому засіданні суду першої інстанції стверджував, що поліцейськими при проведенні огляду грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чим такий огляд є недійсним.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з мотивувальної частини судового рішення суду першої інстанції вбачається, що вищевказані доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бежук С.М. перевірялись судом першої інстанції та суд прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 201883 від 01.06.2022 року, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, який містить відомості про те, що особа під особистий підпис ознайомлена з місцем розгляду справи. В протоколі також зазначено, що водій відсторонений від керування транспортним засобом шляхом його евакуації (а.с. 1);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, в якому вказано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння - 0,48 проміле та в графі «з результатами згоден» міститься його особистий підпис (а.с. 3);
- даними приладу «Alcotest Drager», тест № 3795 від 01.06.2022 року, який підтверджує стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , Вміст алкоголю складає 0,48 проміле, згідно з яким ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі (а.с. 2);
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 01.06.2022 року до закладу охорони здоров'я КНП «Коломийська ЦРЛ», яке виписане на ім'я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки алкогольного сп'яніння, що були виявлені у останнього, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук (а.с.4);
- даними переглянутого в судовому засіданні відеозапису працівника поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем та факт добровільного проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Drager» в присутності двох свідків, результат тесту 0,48 промілле, з яким ОСОБА_1 погодився. На відео зафіксовано також повідомлення ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу (перевищення швидкісного режиму, що зафіксовано приладом “Trucam”), про наявність ознак сп'яніння (чути запах алкоголю), роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, при цьому жодних зауважень, заперечень з приводу незгоди з результатом чи бажанням проїхати в лікувальний заклад для проведення освідчення ОСОБА_1 не висловлював, на запитання поліцейського щодо згоди із вказаним результатом зазначив, що «погоджується», від пропозиції проїхати в медичний заклад відмовився. Крім того, на відео також зафіксовано оплату ОСОБА_1 адміністративного стягнення за перевищення встановленого обмеження швидкості руху.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №5436440 від 01.06.2022 року вбачалося, що ОСОБА_1 вказаного дня притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП. В постанові вказано, що 01.06.2022 року о 09:03 год. автодорозі “Н-10” в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним автомобілем, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше, ніж на 29 км/год., а саме рухався зі швидкістю 79 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України (а.с. 8).
Судом першої інстанції в постанові суду обґрунтовано зазначено, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Суд вважав, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом при прийнятті рішення обґрунтовано прийнято до уваги, що згідно з п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звернув увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Суд вказав на те, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від дачі письмових пояснень.
Судом при ухваленні рішення у справі обґрунтовано взято до уваги, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Суд наголосив в постанові суду на те, що на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Крім того, суд зазначив, що клопотань про надання свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ОСОБА_1 не заявляв, огляд проводився за добровільною згодою останнього, за результатами огляду складено відповідний акт та роздруковано на папері його показники, які долучені до матеріалів справи, з якими під особистий підпис ознайомився ОСОБА_1 .
При цьому суд зазначив, що не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про те, що працівник поліції не вставляв новий мундштук у прилад “Drager”, а проводив такий огляд із попередньо встановленим мундштуком, оскільки це не знайшло свого підтвердження у переглянутому відеозаписі.
Окрім того, суд критично розцінив пояснення ОСОБА_1 та його захисника, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами. Також суд вважав, що заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в той час коли докази свідчать про протилежне, є його наміром уникнути відповідальності за вчинення правопорушення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На думку апеляційного суду, судом належним чином та повно із дослідженням всіх обставин справи мотивував свої висновки та обґрунтовано поза розумним сумнівом прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд у повному обсязі дослідив наявні у справі докази та відеозапис, який долучено до матеріалів провадження.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 201883 від 01.06.2022 року, водій ОСОБА_1 01.06.2022 року о 09:02 год. на автодорозі “Н-10” в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Москвич М2140», номерний знак « НОМЕР_1 », перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу "Alcotest Drager", результат тесту - 0,48 промілле, тест № 3795. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським роти 1 взводу 2 батальйону УПП в Івано-Франківській області ДПП рядовим поліції Жіляк В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особо, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 .
Про ОСОБА_2 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді м. Івано-Франківська, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 в протоколі.
Особу правопорушника встановлено на підставі посвідчення водія.
В протоколі зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із їх даними проживання та власноручними підписами.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення, акт огляду, пояснення свідків, чек Драгера, відео з бодікамери 471274, 471273 та постанову ЕАО 54336440.
Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, про що свідчить власноручний підпис правопорушника.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що особа відмовилась надати пояснення на підставі ст..63 Конституції України.
ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом протоколу, про що свідчить його власноручний підпис.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що працівником поліції зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем та факт добровільного проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Drager» в присутності двох свідків. Зі змісту відеозапису вбачається, що результат огляду на стан сп'яніння склав 0,48 промілле, з яким ОСОБА_1 погодився і не висловлював заперечень. На відео зафіксовано також повідомлення ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу (перевищення швидкісного режиму, що зафіксовано приладом “Trucam”), про наявність ознак сп'яніння (чути запах алкоголю), роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, при цьому жодних зауважень, заперечень з приводу незгоди з результатом чи бажанням проїхати в лікувальний заклад для проведення освідчення ОСОБА_1 не висловлював, на запитання поліцейського щодо згоди із вказаним результатом зазначив, що «погоджується», від пропозиції проїхати в медичний заклад відмовився. Крім того, на відео також зафіксовано оплату ОСОБА_1 адміністративного стягнення за перевищення встановленого обмеження швидкості руху.
Апеляційний суд наголошує на тому, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції та проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу та складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що він повністю визнавав факт керування транспортним засобом та погоджувався із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Так, відеозаписи містять дані відповідно до яких ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Алкотест Драгер, на що останній погодився.
На відеозапису чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 особисто добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, а після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 та свідки були ознайомлені із результатом проходження огляду 0.48 % проміле та повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не висловлював.
Так, після повідомлення працівником поліції ОСОБА_1 про результат проходження огляду 0.48 % та його перебування в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не висловлював заперечень та незгоди із вказаним результатом. При повідомленні працівником поліції про складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та здійснення евакуації транспортного засобу з місця зупинки, ОСОБА_1 не висловлював свою незгоду із результатом огляду та не висловлював бажання спростувати вказаний результат шляхом проходження відповідного огляду у медичному закладі.
Слід зауважити, що працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки відповідно до вимог закону та роз'яснено його право не давати свідчення у відповідності до ст.63 Конституції України.
На відеозаписі зафіксовано згоду ОСОБА_1 щодо складання протоколу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП та підписання ним відповідних граф протоколу.
Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази
Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів, що проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння саме як водій транспортного засобу у зв'язку з тим, що поліцейський підозрює його в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та повністю погодився із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.2) тест №3795, в результаті огляду поліцейським за допомогою технічного засобу 01.06.2022 року в 09 год. 17 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 0,48 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у роздруківці приладу Драгер Алкотест 6810 містяться дані останнього калібрування приладу 14.12.2021 року, що свідчить про відповідність даного приладу для використання та проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, оскільки проведено огляд водія не дозволеним та не сертифікованим приладом. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі.
Перевіряючи вищевказані доводи сторони захисту апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі звертається увагу на те, що на вимогу ОСОБА_1 не було надано працівником поліції дані про відповідність повірки та сертифікації приладу, за допомогою якого проводився огляд на визначення стану сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджені долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та матеріалами справи, та є такими, що не мають істотного значення щодо вирішення питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що свою незгоду з результатами тесту на вміст алкоголю ОСОБА_1 висловив тільки у запереченнях подані до суду та в судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, він погоджувався з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу «Drager 6810», про що засвідчив своїм підписом у вказаних документах.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо визнання недопустимим доказом Акту огляду на стан сп'яніння, оскільки він складений у відповідності до вимог відповідної Інструкції та містить конкретні дані щодо обставин проведення огляду на стан сп'яніння та його результатів, які повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі.
Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Результат огляду на стан сп'яніння був позитивний 0.48 % проміле. Слід зауважити, що в акті огляду в графі щодо згоди із результатом обстежуваної особи наявний власноручний підпис ОСОБА_1 , який повністю підтверджує те, що останній повністю погодився із позитивним результатом огляду на визначення стану сп'яніння. Також в акті огляду наявні підписи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ст. 266 КупАП незгода водія з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що результат огляду на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу носить попередній характер оскільки може бути перевірений шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі
Разом з тим, саме заперечення із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу є правовою підставою для проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
В той же час, відсутність заперечень щодо позитивного результату огляду на стан сп'яніння свідчить про те, що працівники поліції позбавлені можливості забезпечити відповідний огляд у медичному закладі, оскільки водій транспортного засобу повністю погодився з тим, що перебуває у стані сп'яніння і цей факт не потребує проведення додаткових дій, щодо його доведення.
Водій транспортного засобу на стадії проведення огляду на стан сп'яніння в порядку вимог ст.266 КУпАП самостійно вирішує чи заперечує він проти такого результату огляду чи погоджується з ним. Тобто водій транспортного засобу самостійно вирішує питання щодо остаточності цього результату та визнання цього доказу допустимим.
Таким чином, законодавцем встановлено, що відсутність заперечення водія транспортного засобу з результатом позитивного огляду свідчить про визнання вказаного результату огляду належним та допустимим доказом, який підтверджує факт перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що відсутність заперечення та фактична згода водія транспортного засобу із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу унеможливлює подальше оскарження правильності вищевказаного результату.
Так, відповідно до принципу диспозитивності, свою незгоду із позитивним результатом огляду водій може висловити тільки безпосередньо після проведення такого огляду і така незгода є правовою підставою для перевірки отриманого результату шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Питання щодо недопустимості результату огляду водія транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу вирішується самим водієм транспортного засобу безпосередньо після проходження такого огляду шляхом висловлення відповідної незгоди із отриманим результатом. Заперечення проти отриманого результату, зроблене під час складання протоколу або після його складання не має ніякого юридичного значення і не несе ніяких правових наслідків.
Відсутність заперечень щодо результату огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про те, що водій транспортного засобу повністю погоджується з визнанням факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та не бажає спростувати позитивний результат огляду шляхом проведення відповідного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що додана до матеріалів справи роздруківка приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.2) тест №3795 містить чіткі дані отримані в результаті проходження ОСОБА_1 огляду проведеного о 09.17 год. 01.06.2022 року на визначення стану сп'яніння, результат якого становив 0.48 % проміле, а сам огляд було проведено на підставі виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, і час проведеного огляду відповідає часу складання протоколу про адміністративне правопорушення, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги та сторони захисту не спростовує даних того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо неприпустимості використання позитивного результату огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу з врахуванням можливої похибки приладу DRAGER Alcotest-6810, оскільки у разі сумніву водія транспортного засобу у правильності отриманого позитивного результату огляду, він має право не визнавати такий результат, не погодитись із ним, висловити заперечення проти такого результату та вимагати проведення більш кваліфікованого огляду лікарем у медичному закладі.
За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, працівниками поліції при застосуванні технічних засобів при проходженні ОСОБА_1 огляду на визначення стану сп'яніння, були залучені свідки, що у відповідності до вимог ч.2 ст.266 КУпАП не вимагалось.
В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки добровільно пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого становив 0.48 % проміле, погодився із вказаним результатом, та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП .
Суд прийшов до правильного висновку, що письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.5) які долучені працівниками поліції при оформленні матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки останні не допитувались в судовому засіданні.
Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність допиту вищевказаних свідків в судовому засіданні, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; роздруківки результату приладу Драгер, актом огляду, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції..
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Зокрема, відповідно до відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, який долучено до матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено порядок та правильність проходження ОСОБА_5 огляду на визначення стану сп'яніння, після чого останній продув прилад Драгер, результат якого показав 0.48% проміле, після чого ОСОБА_1 було ознайомлено із результатом огляду 0.48 %, з яким останній погодився.
Водій ОСОБА_1 не висловлював зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду за допомогою приладу Драгер на визначення стану алкогольного сп'яніння, натомість на відеозаписі зафіксовано про повідомлення ОСОБА_1 результат огляду, з яким останній погодився.
В результаті перевірки вищевказаних доводів не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 проведено поліцейським в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом. Однак, до цих причин можливо також віднести сумніви водія в тому, що прилад за допомогою, якого було проведено огляд не має сертифікату та свідоцтва про реєстрацію і не дозволяє отримати об'єктивний результат щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, фактично свідчить про визнання водієм факту перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд вважає, що апелянтом не надані докази, які свідчать про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений за допомогою приладу Алкотест Драгер 6810 не відповідав вимогам ст.266 КУпАП.
До матеріалів справи також було долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №5436440 від 01.06.2022 року та фото файл 1654074172_D3200_0601_090250.jmx, з яких вбачається, що ОСОБА_1 01.06.2022 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП. В постанові вказано, що 01.06.2022 року о 09:03 год. автодорозі “Н-10” в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним автомобілем, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше, ніж на 29 км/год., а саме рухався зі швидкістю 79 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України (а.с. 8). В даній постанові міститься у відповідній графі підпис ОСОБА_1 за отримання копії зазначеної постанови.
Апеляційний суд вважає доведеним те, що 01.06.2022 року о 09:02 год. на автодорозі “Н-10” в с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Москвич М2140», номерний знак « НОМЕР_1 », у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу "Alcotest Drager", результат тесту - 0,48 промілле (тест № 3795), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до санкції, яка передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв