Провадження № 22-ц/803/3600/22 Справа № 203/4387/21 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
02 вересня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті зберігання транспортного засобу та судово-експертних витрат,-
В жовтні 2021 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті зберігання транспортного засобу та судово-експертних витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 16 серпня 2021 року за порушення правил зупинки транспортних засобів, відповідачем, на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 15223, що складений головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Анчук Р.М., автомобіль марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був доставлений на зберігання до спецмайданчику КП «Міськавтопарк» ДМР, що по вул. Курсантській, буд. 7 у м. Дніпрі. У зв'язку із евакуацією автомобіля, він отримав механічні пошкодження, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись до поліції із заявою про вчинення злочину. Позивач замовив у судового експерта Чернецького М.В. транспортно-товарознавчу експертизу, яка була ним проведена та згідно із висновком якої вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 8794 гривні 27 копійок, вартість проведення експертного дослідження склала 450 гривень. Позивач стверджує, що шкода спричинена автомобілю неналежним виконанням працівниками відповідача своїх службових обов'язків при транспортуванні автомобіля, тому автомобіль був пошкоджений саме з вини відповідача. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті зберігання транспортного засобу у сумі 8794,27 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 450 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 951,60 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті зберігання транспортного засобу та судово-експертних витрат - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року та ухвалити нове рішення у якому зобов'язати Комунальне підприємство “Транспортна інфраструктура міста” Дніпровської міської ради виплатити матеріальну шкоду завдану автомобілю внаслідок неправильного зберігання автотранспорту на спецмійданчику у розмірі 8794 гривень 27 копійок та 450 гривень за проведення експертного транспортного товарознавчого дослідження.
У відзиві Комунальне підприємство “Транспортна інфраструктура міста” Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року просить залишити рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.01.2022 року по справі №203/4387/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Постановою серії ІД № 00439706 від 16 серпня 2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.п.«и» п.15.9 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, що виразилось у зупинці 16 серпня 2021 року транспортного засобу марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку № 7 на пл. Троїцькій у м. Дніпрі, чим було створено перешкоди у дорожньому руху або загрозу безпеці дорожнього руху іншим його учасникам. Вищевказана постанова позивачем була оскаржена в судовому порядку та згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови серії ІД № 00439706 від 16 серпня 2021 року позивачу було відмовлено.
16 серпня 2021 року головним спеціалістом інспектором з паркування відділу затримання транспортних засобів Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Анчук Р.М., складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № НОМЕР_3 , згідно із яким автомобіль марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був у забрудненому стані, на кузові мав пошкодження у вигляді подряпин та сколів, бампер перебував у забрудненому стані та мав пошкодження у вигляді подряпин та сколів.
16 серпня 2021 року ОСОБА_1 викликав поліцію на спецмайданчик, що по АДРЕСА_1 , якій повідомив про вчинення злочину, що виразився у пошкодженні його автомобіля марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при його евакуації на спецмайданчик, що підтверджується копією талона-повідомлення №12337.
17 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Чернецького М.В. із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи. Згідно із висновком транспортно-товарознавчого дослідження № 3416 від 19 серпня 2021 року вартість матеріального збитку, що заподіяна власнику автомобіля марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 8794,27 грн.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи законних інтересів.
Нормами ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, яке подано відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, що подані учасниками справи або витребувані судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із вимогами ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, що встановлені цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, які пов'язані із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно із вимогами ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди: під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); у відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка завдала шкоди; г) вина особи, яка завдала шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Позивач, який звернулася до суду першої інстанції із позовом про відшкодування шкоди, повинен довести наявність усіх елементів даного правопорушення.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст.76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 стверджує, що пошкодження автомобіля марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталось внаслідок евакуації автомобіля 16 серпня 2021 року з місця зупинки на пл. Троїцькій, 7 у м. Дніпрі, працівниками відповідача. Документами, які підтверджують факт пошкодження майна, що перебуває у його володінні, позивач вважає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, талон-повідомлення про вчинення злочину, а також висновок експерта, який у своєму складі містить акт технічного огляду транспортного засобу.
В той же час, надані докази суду першої інстанції не доводять факту пошкодження майна працівниками відповідача, як надавача послуг з доставки тимчасово затриманих транспортних засобів на спецмайданчик для зберігання.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 15223 від 16 серпня 2021 року, вказує на те, що він складений інспектором на місці зупинки автомобіля та до моменту його евакуації, а також на те, що на момент його складення вже існували подряпини та сколи. Талон-повідомлення про вчинення злочину не є тим доказом, що підтверджує подію правопорушення, або зі змісту якого можна встановити особу правопорушника. Висновок експерта стосується виключно оцінки вартості шкоди, спричиненої власнику майна пошкодженням і не містить та не може містити висновків про час, спосіб та місце пошкодження автомобіля. Крім того, у висновку експерта зазначено, що пошкодження автомобіля отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, при цьому далі зазначається, що така дорожньо-транспортна пригода мала місце 17 серпня 2021 року.
Позивачем не надано жодного доказу суду першої інстанції, який би підтверджував той факт, що до 16 серпня 2021 року, коли він здійснив зупинку транспортного засобу на пл. Троїцькій, 7 у м. Дніпрі, автомобіль марки «Fiat Punto», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мав відповідних пошкоджень. В умовах встановлення камер відеоспостереження «Безпечне місто» та з урахуванням правил притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів в частині підтвердження факту правопорушення відповідними фотознімками, які є невід'ємною частиною справи про адміністративне правопорушення, подання таких доказів було можливе для позивача. Позивач не надав доказів і того факту, що цей автомобіль раніше, до 16 серпня 2021 року, не був учасником дорожньо-транспортних пригод, а про призначення судової авто-технічної експертизи в суді першої інстанції не клопотав.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надані докази не доводять наявності вини відповідача у заподіянні шкоди автомобілю позивача, оскільки факт пошкодження задокументований раніше, ніж автомобіль було евакуйовано, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті зберігання транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова