Провадження № 22-ц/803/3909/22 Справа № 200/266/19 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Доповідач - Макаров М. О.
30 серпня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в порядку ст. 152 ЦПК України, а в січні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, скасування реєстраційних дій та поновлення права власності.
Позов мотивовано тим, що предметом спірного договору купівлі-продажу є домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого він був на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 08 червня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради. 26 грудня 2018 року від нотаріуса він дізнався, що 19 квітня 2018 року він нібито уклав з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу домоволодіння, однак у дійсності ніякого договору він не укладав та не підписував, на момент його посвідчення він перебував за межами України, а саме з 12 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року у Таїланді, що підтверджується відмітками митниці у його паспорті для виїзду за кордон. В подальшому ОСОБА_3 продав спірне домоволодіння ОСОБА_1 ..
Позивач зазначає, що невідомо у який спосіб було здійснено відчуження належного йому майна, оскільки усі правовстановлюючі документи на домоволодіння знаходяться в оригіналах у його повному володінні. Окрім викладеного, договір купівлі-продажу від 19 квітня 2018 року містить інші неточності: невірно вказано адресу його реєстрації, підпис виконано невідомою особою, ринкова вартість майна не відповідає дійсності. Таким чином, незаконне укладення невідомою особою від його імені та без його відома та волі (поза волею) договору купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року потягло за собою подальше незаконне відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 серпня 2018 року, які унеможливлюють реалізацію ним своїх прав як єдиного законного власника цього нерухомого майна.
Посилаючись на зазначене, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-246; поновити право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння, скасувати реєстрацію права власності та відновити право власності позивача.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року позов задоволено та ухвалено:
Визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , та розташоване на земельній ділянці площею 0,0840 га, кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061, укладений 19 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за № 1-246, та застосувати наслідки недійсності цього правочину.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про рішення державного реєстратора Другої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Тамаря Яни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40716571 від 19 квітня 2018 року, внесений на підставі недійсного договору купівлі-продажу домоволодіння, укладеного 19 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1-246.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 25798228 від 19 квітня 2018 року, внесений державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною за ОСОБА_3 на підставі недійсного договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий № 1-246, посвідченого 19 квітня 2018 року державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 , та складається з: літ. И-2 - житловий будинок, загальною площею 297,3 кв.м., житловою площею 93,40 кв.м. та господарчі будівлі та споруди: К, Л, М - альтанка, № 1-7, І - споруди, розташований на земельній ділянці площею 0,0840 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко Ростислава Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42406553 від 06 серпня 2018 року.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27363165 від 06 серпня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 253, посвідченого 06 серпня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем.
Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 за реєстраційним номером майна № 24288411 від 08 серпня 2008 року на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: літ. И-2 - житловий будинок, загальною площею 297,3 кв.м., житловою площею 93,40 кв.м. та господарчі будівлі та споруди: К, Л, М - альтанка, № 1-7, І - споруди, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0840 га, кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061, внесений на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 від 08 серпня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року доповнено рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року та ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по справі - сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 250,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по справі - сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 250,00 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 08 серпня 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: И-2 I-й поверх: 1- тамбур, загальною площею 4,8 кв.м.; 2 - гараж, загальною площею 58,6 кв.м.; 3 - санвузол, загальною площею 4,1 кв.м.; 4 - комора, загальною площею 9,2 кв.м.; 5 - топочна, загальною площею 3,3 кв.м.; 6 - кухня-їдальня, загальною площею 69,7 кв.м.; 7 - сходи, загальною пплощею 6,0 кв.м.; 8 - коридор, загальною площею 14,6 кв.м.; 9 - гардероб, загальною площею 9,5 кв.м.; 10 - житлова, загальною площею 26,8 кв.м.; II-й поверх: 11 - сходи, загальною площею 6,0 кв.м.; 12 - санвузол, загальною площею 5,6 кв.м.; 13 - житлова, загаьною площею 87,4 кв.м.; 16 - коридор, загальною площею 23,8 кв.м., К, Л, М - альтанка, № 1-73 - споруди, а всього загальною площею: 297,5 кв.м. та житловою 93,4 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,0840 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061.
Також судом встановлено, що всі оригінали правовстановлючих документів на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 0,0840 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061 постійно перебувають у володінні ОСОБА_2
26 грудня 2018 року позивачу випадково стало відомо про те, що 19 квітня 2018 року державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В. право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння серія бланку ННА 573834 від 19 квітня 2018 року, укладеного начебто між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та який було посвідчено державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В, зареєстрований в реєстрі за № 1-246.
Разом з цим, встановлено, що ОСОБА_2 вказане домоволодіння не продавав, зазначений договір купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року не підписував, не був присутній у державного нотаріуса при підписанні даного договору купівлі-продажу, не отримував від ОСОБА_3 шляхом безготівкового перерахування грошові кошти за домоволодіння у сумі 298 626, 00 грн., оскільки у зазначений час він перебував у Бангкоку, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 червня 2019 року та закордонним паспортом позивача, з яких вбачається, що 11 квітня 2018 року о 17:16:52 ОСОБА_2 вилетів з м. Києва до Бангкоку та повернувся літаком з Бангкоку до м. Києва лише 26 квітня 2018 року о 19:39:01. Вказане не було спростовано відповідачами.
Судом також встановлено, що у договорі купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року вказано, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР за вих. № 6/5-499 від 10 квітня 2019 року за вказаною адресою з 04 квітня 2016 року по 22 березня 2019 року зареєстрованих осіб немає. Таким чином, станом на 19 квітня 2018 року позивач не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, матеріали справи містять заяву про видачу паспорта громадянина України (Ф1) на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отриману від Соборного районного відділу у м. Дніпрі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України, яка містить окрім даних ОСОБА_2 , його фотознімки.
Разом з цим, як вбачається з документів, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 від 19 квітня 2018 року, та які надані на запит суду Другою дніпровською державною нотаріальною конторою, у цих документах міститься копія паспорта громадянина України на ім'я позивача із вклеєною до нього фотокарткою іншої особи, яка не відповідає оригіналу паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Крім того, витребувані у Другої дніпровської державної нотаріальної контори копії документів, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу від 19 квітня 2018 року, містять довідку № 3589 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , яка нібито була видана 18 квітня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 , за підписом Уповноваженої особи: заступника начальника відділу Виноградової К.Ю. та за підписом головного спеціаліста Обертас О.В.
Проте, згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР за вих. № 10/5-679 від 21 березня 2019 року, довідка від 18 квітня 2018 року № 3589, за підписом Уповноваженої особи: заступника начальника відділу Виноградової К.Ю. та за підписом виконавця: головного спеціаліста Обертас О.В. не видавалася, оскільки заступник начальника відділу Виноградова К.Ю. була звільнена 25 січня 2018 року.
Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за вих. № 6/5-776 вбачається, що у період з 01 січня 2018 року по 11 червня 2019 рік у програмно-технічному комплексі «Віртуальний офіс електронних адміністративних послуг Дніпропетровської області» відсутня інформація стосовно осіб, які звертатися до ЦНАП м. Дніпра для отримання адміністративної послуги «Надання відомостей з ДЗК у формі витягу з ДЗК про земельну ділянку», на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000:02:272:0061, яка належить ОСОБА_2 .
Судом також встановлено, що 06 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 253.
27 грудня 2018 року позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що 19 квітня 2018 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи належним йому нерухомим майном, а саме домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинили йому матеріальні збитки в особливо великому розмірі.
Дана заява про кримінальне правопорушення зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42018040000001555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження № 42018040000001555 було проведено три судові експертизи, Висновки проведення яких були приєднані судом як докази до матеріалів справи.
Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1724-19 від 22 квітня 2019 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 , що розміщений в графі «Продавець» договору купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за № 1-246, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису.
Також, згідно висновку експерта № 1724-19 від 22 квітня 2019 року судом встановлено, що рукописний запис від імені ОСОБА_2 , що розміщений в графі «Продавець» договору купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за № 1-246, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Крім того, згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року, по першому та другому питаннях, які були поставлені для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «зображення сторінок паспорту на ім'я ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 11 червня 2009 року, що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. - є копією, що виконана за допомогою копіювально-розмножувального апарату з електрофотографічним (лазерним) способом друку.
Судом установлено, що згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року, по третьому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «зображення копії сторінок паспорта на ім'я ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 11 червня 2009 року, що вилучені у нотаріуса Тамаря Я.В. , виконані не з паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2009 року Жовтневим РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що перебуває у володінні ОСОБА_2 ».
Згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року, по четвертому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «зображення копії картки платника податків на ім'я ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , що вилучено у нотаріуса Тамаря Я.В. , виготовлено на друкуючому пристрої, в якому використовується електрофотографічний (лазерний) спосіб друку».
Також, згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року, по п'ятому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, встановлено, що «зображення копії картки платника податків, виданої 26 червня 201 на ім'я ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , що вилучено у нотаріуса Тамаря Я.В. , виконано не з оригіналу (дублікату) картки платника податків, виданої 20 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , що перебуває у володінні ОСОБА_2 ».
Крім того, згідно зазначеного висновку по шостому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «наданий на дослідження бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. , є відповідним безсумнівним бланком аналогічного зразка, які виготовлені на Державному поліграфічному підприємстві «ПК «Зоря», що здійснює їх виробництво. В наданий на дослідження бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. , вносилися зміни шляхом монтажу серійного номеру бланка, а саме: попередній захисний елемент із серією та номером «С…№ 562400» був частково видалений, а зверху була нанесена металізована фольга з нанесеними на неї серії та номеру « НОМЕР_1 ».
Згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року по сьомому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (С…№ НОМЕР_4 ), що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. , та бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , що перебуває у володінні ОСОБА_2 , є відповідними безсумнівними бланкам аналогічного зразка, які виготовлені на Державному поліграфічному підприємстві «ПК «Зоря», що здійснює їх виробництво, але різняться за серійними номерами, тобто не є ідентичними».
Судом установлено, що згідно висновку експерта № 1722/1723-19 від 11 травня 2019 року по восьмому питанню, яке було поставлено для вирішення судовим експертом, останній надав висновок, що: «наданий на дослідження бланк витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ № 306979, виданий 08 серпня 2008 року, що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. , є відповідним безсумнівним бланком аналогічного зразка, які виготовлені на Державному поліграфічному підприємстві «ПК «Зоря», що здійснює їх виробництво. В наданому на дослідженні бланку витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ № 306979, виданому 08 серпня 2008 року, що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. , відбувався монтаж реквізитів відтиску прямокутного штампу «Уповноважена особа … Ювко Л.Л. » шляхом двостадійного копіювання: спочатку одержали дзеркальну копію штампу шляхом передавлювання за допомогою пасти фіолетового кольору для кулькових ручок на звичайний папір або фотопапір, потім обвели фарбувальною речовиною блакитного кольору рукописним способом та контактним способом перенесли на документ. Підпис в графі «Уповноважена особа В.О. заступника начальника відділу правової реєстрації Ювко Л.Л.» був передавлений на просвіт за допомогою пасти чорного кольору для кулькових ручок.
Бланк витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ № 306979, виданий 08 серпня 2008 року, що вилучений у нотаріуса Тамаря Я.В. та бланк витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ № 244717, що перебуває у володінні ОСОБА_2 , є відповідними безсумнівним бланком аналогічного зразка, які виготовлені на Державному поліграфічному підприємстві «ПК «Зоря», що здійснює їх виробництво, але різняться за серійними номерами, написом «ДРУГИЙ ПРИМІРНИК» та за способом нанесення реквізитів на бланки, а саме відтисків прямокутних штампів «Уповноважена особа… Ювко Л.Л. » та підписів в графі «Уповноважена особа В.О. заступника начальника відділу правової реєстрації Ювко Л.Л.».
Також згідно висновку № 1731-19 від 24 червня 2019 року, судом установлено, що ринкова вартість житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19 квітня 2018 року складала 6 287 912 гривень, а ринкова вартість цього житлового будинку станом на 06 серпня 2018 року складала 6 515 14гривень. Проте, зі змісту укладених вищезазначених договорів купівлі-продажу судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 було оцінено та продано у різний період за однією і тією самою ціною, а саме за 298 626 грн. 00 коп., що не відповідає дійсній ринковій вартості даного домоволодіння та не узгоджується з періодами продажу домоволодіння.
Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що волевиявлення позивача на укладання спірного договору купівлі-продажу було відсутнє, вказаний договір він не підписував, не мав намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст.627 цього Кодексу відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В тому ж випадку, коли сторона не приймала участі в укладені угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такої що не відповідає її внутрішній волі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази, оскільки вважає, що доведення даних обставин можливе лише у кримінально-процесуальному порядку, а без вироку, що набрав законної сили по даному питанню не можливо встановити фактичні обставини цієї цивільної справи та всебічно і повно її розглянути, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є безпідставними та такими, що жодним чином не перешкоджали розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що він є добросовісним набувачем, а тому ніхто не може позбавити його придбаного у законний спосіб нерухомого майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено, що дане володіння попри укладені договори купівлі-продажу, ніколи не вибувало з користування позивача, та жодного дня не перебувало у фактичному користуванні апелянта.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що спірне домоволодіння вибуло з володіння поза його волі та відома, в момент укладення договору купівлі-продажу позивач перебував за межами України, рукописний запис від імені ОСОБА_2 , що розміщений в графі «Продавець» договору купівлі-продажу домоволодіння від 19 квітня 2018 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Тамаря Яною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за № 1-246, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й апеляційний суд.
Щодо посилань апелянта про скасування додаткового рішення суду, то їх колегія суддів відхиляє, оскільки приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності, розумності та пропорційності задоволених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про ухвалення податкового рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко