02.09.2022
Справа № 720/1953/21
Провадження № 1-кп/720/33/22
02 вересня 2022 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
законних представників потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12021262020001901 від 16 липня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, молдована, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-
15 липня 2021 року близько 19 години 10 хвилини ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «BMW-Х5», державний номерний знак реєстрації Республіки Литви LТІ 371, рухався по автодорозі «Н-10» сполученням «Стрій-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» в межах населеного пункту с. Бояни Чернівецького (колишнього Новоселицького) району Чернівецької області, зі сторони м. Новоселиця в напрямку м. Чернівці, із перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю 164,3 км/год, де наближаючись до ділянки автомобільної дороги «Н-10»-968+км 248 - 915+км 257, водій ОСОБА_9 в порушення п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 12.4, 14.2 (в) ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, здійснив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «SENKE SK 200», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався із пасажиром ОСОБА_11 назустріч в межах своєї смуги руху.
Внаслідок, даної дорожньої транспортної пригоди, водій мотоцикла неповнолітній ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як такі що небезпечні для життя, а пасажир мотоцикла неповнолітній ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_9 винним себе визнав повністю і показав, що 15 липня 2021 року близько 19 години 10 хвилини керуючи автомобілем марки «BMW-Х5», державний номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_2 , він рухався по автодорозі в межах с. Бояни Чернівецького району зі сторони м. Новоселиця в напрямку м. Чернівці із перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю. В ході руху, він здійснив обгін автомобіля, який їхав попереду, у зв'язку із чим виїхав на зустрічну смугу руху, на якій на достатньо великій відстані від нього рухався мотоцикл, у зв'язку із чим він загальмував. Однак, водій мотоцикла ОСОБА_10 на швидкості врізався в автомобіль, від чого останній та пасажир ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження. У вчиненому розкаявся та відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, а саме ОСОБА_11 - 95000 гривень та ОСОБА_10 - 80000 гривень та близько 5000 доларів США. Цивільний позов ОСОБА_10 в частині стягнення моральної шкоди визнав повністю.
Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у порушенні п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 12.4, 14.2 (в) ПДР України, що спричинило потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286 ч. 2 КК України.
При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує ступень тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який хоча і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких та за його вчинення, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим протиправних дій, які виразились у прояві неуважності до дорожньої обстановки та самовпевненості у своїх діях, не обрання безпечної швидкості руху, наслідком яких стало спричинення тілесних ушкоджень потерпілим.
В той же час, суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини обох водіїв транспортних засобів, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який розкаявся та повністю відшкодував потерпілим завдану матеріальну шкоду, в результаті чого потерпілі просили суд застосувати до обвинуваченого умовне покарання.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого добровільне відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи дав правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
З досудової доповіді органу пробації від 23 листопада 2021 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, вбачається, що імовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення низька. Зважаючи на поведінку обвинуваченого, його спосіб життя, морально-духовний стан, уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченого без позбавлення волі із застосуванням випробування, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду, із урахуванням думки сторони обвинувачення та потерпілих, які просили не позбавляти волі обвинуваченого, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому міру покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Зважаючи на тяжкі наслідки в результаті порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого.
Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. При цьому, ч. 1 ст. 129 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно пунктів 6, 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що неправомірні дії обвинуваченого призвели до погіршення як фізичного, так і морального здоров'я потерпілого ОСОБА_10 , порушення умов його нормального повсякденного життя, а тому із врахуванням характеру та тяжкості правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань потерпілого, а також визнання обвинуваченим позову в повному обсязі, суд виходячи із засад розумності та справедливості, матеріального становища сторін, вважає доведеним заявлену суму моральної шкоди в розмірі 175000 гривень, яку слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_10 ..
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) гривень.
Речові докази по справі:
- автомобіль марки «BMW-Х5», державний номерний знак реєстрації Республіки Литви НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у користувача ОСОБА_12 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику, знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 липня 2021 року;
- мотоцикл марки «SENKE SK 200», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику центру забезпечення ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути власнику або законному володільцю, знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 липня 2021 року;
- DVD-R диск «Alerus» із відеозаписом з камери спостереження, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, залишити у справі.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 6693 (шість тисяч шістсот дев'яносто три) гривень 18 копійок.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1